Дебаївське екранування пробного заряду

Розд. 1.5, ф-ли (1.5)–(1.7)

Режими

Параметри

Величини

Що спостерігати

  1. Електрони збираються біля заряду Q у хмарку завширшки λDe = √(T/4πn0e²): збільште T — хмарка розпливається, збільште n0 — стискається.
  2. Заряд хмарки дорівнює −Q: уже на відстані 3λDe заряд екрановано на ~95 %, і поле E(x) спадає до нуля, тоді як у вакуумі воно було б сталим ±2πQ (штрих).
  3. «Сильний заряд»: eφ(0)/T > 1, лінеаризація (1.5) не працює — вимір іде за кривою Больцмана, а не за експонентою.
  4. «Мало частинок на λD»: якщо в дебаївській довжині лише кілька частинок, профіль шумний — колективне екранування має сенс лише при n0λD ≫ 1.

Одновимірна листова модель: N електронних площин на тлі нерухомих іонів густини n0, пробна площина заряду Q у x = 0, стінки x = ±L дзеркальні. Поле листа обчислюється точно за теоремою Гаусса (сортування за x), рух — схема «стрибок жаби» (KDK), Δt = 0,05/ωp. Температуру підтримує термостат Ланжевена (γ = 0,05ωp) — він замінює зіткнення, що встановлюють розподіл Больцмана. Профілі усереднено за часом після термалізації (≈60/ωp).

Теорія враховує скінченну скриньку: лінійна — δn/n0 = (Q/2n0λ)·ch((L−|x|)/λ)/sh(L/λ), нелінійна — чисельний розв’язок рівняння Пуассона–Больцмана ψ″ = (eψ − 1)/λ², ψ = eφ/T. Одиниці: e = m = 1, 4π → 1, тож ωp = √n0, λDe = √(T/n0). Іони нерухомі, тому екранує лише електронна компонента: тут λ = λDe, а в (1.7) з рухомими іонами λD = λDe/√2.

Книга: розд. 1.5 «Дебаївське екранування», рівняння (1.5)–(1.7), рис. 1.3.