Модель: стаціонарний одновимірний шар, холодні іони (без зіткнень) і больцманівські електрони. Позначення: χ = −eφ/Te (відлік від межі шару), x — у λDe, густини — в одиницях ns на межі шару. Тоді ni = (1 + 2χ/M²)−1/2, ne = e−χ, рівняння Пуассона χ″ = ni − ne має перший інтеграл ½χ′² = F(χ) = M²(√(1+2χ/M²) − 1) + e−χ − 1; його збереження контролюється. Інтегрування — RK4 від χ = 10−3.
Плаваюча стінка: M nscs = ¼nsv̄ee−χw ⇒ χw = ln(√(mi/2πme)/M); передшар додає M²/2 і зменшує густину до ns = e−M²/2n0. Іони-маркери розставлено за часом прольоту (густина ∝ 1/u); електрони рухаються в полі шару з відбиттям, їх для наочності сповільнено (реально вони в √(mi/me) ≈ 40 разів швидші за cs); на лівій межі вікна вони вприскуються з напівмаксвеллівським потоком.
Книга: розд. 1.7 «Шар біля стінки: критерій Бома і зонд Ленгмюра», ф-ли (1.10)–(1.12), рис. 1.6.