Пристінний шар: критерій Бома і плаваючий потенціал

Розд. 1.7, ф-ли (1.10)–(1.12)

Режими

Параметри

Величини

Що спостерігати

  1. Зменшуйте M = u0/cs нижче 1: потенціал Сагдеєва F(χ) стає від’ємним біля нуля, монотонного розв’язку немає — потенціал лише осцилює і до стінки не доходить. Це і є критерій Бома (1.11).
  2. У шарі ni > ne скрізь (суцільна крива над штриховою): іони, розігнані полем, розріджуються як 1/u, а електрони — за Больцманом e−χ, швидше.
  3. Більшість електронів (×) відбивається від потенціального бар’єра; до стінки долітає лише частка e−χw — саме вона врівноважує іонний потік і задає φf (1.12).
  4. Важчий газ (D, Ar) — глибший плаваючий потенціал: eφf/Te росте як ½ ln(mi/me). Шар завжди тонкий — кілька λDe; сильніше від’ємна стінка (вимкніть «плаваюча») його потовщує.

Модель: стаціонарний одновимірний шар, холодні іони (без зіткнень) і больцманівські електрони. Позначення: χ = −eφ/Te (відлік від межі шару), x — у λDe, густини — в одиницях ns на межі шару. Тоді ni = (1 + 2χ/M²)−1/2, ne = e−χ, рівняння Пуассона χ″ = ni − ne має перший інтеграл ½χ′² = F(χ) = M²(√(1+2χ/M²) − 1) + e−χ − 1; його збереження контролюється. Інтегрування — RK4 від χ = 10−3.

Плаваюча стінка: M nscs = ¼nsv̄ee−χw ⇒ χw = ln(√(mi/2πme)/M); передшар додає M²/2 і зменшує густину до ns = e−M²/2n0. Іони-маркери розставлено за часом прольоту (густина ∝ 1/u); електрони рухаються в полі шару з відбиттям, їх для наочності сповільнено (реально вони в √(mi/me) ≈ 40 разів швидші за cs); на лівій межі вікна вони вприскуються з напівмаксвеллівським потоком.

Книга: розд. 1.7 «Шар біля стінки: критерій Бома і зонд Ленгмюра», ф-ли (1.10)–(1.12), рис. 1.6.