Електромагнітна хвиля, що падає з вакууму на шар плазми

Розд. 2.2–2.3, рис. 2.2, ф-ли (2.3), (2.5)

Що показує симуляція

Як на рис. 2.2: зліва з вакууму падає хвиля, поле якої Ez напрямлене вертикально (червоні стрілки, синя крива — миттєве поле). Праворуч — плазма: іони (+) нерухомі, а електрони (●) коливаються вздовж поля, зміщення z = eE/(meω²) (масштаб збільшено; зміщення береться з розрахованого струму). Кожна пара «електрон — іон» — диполь p = −ez, напрямлений проти поля (врізка вгорі). Ці диполі й дають ε = 1 − ωp²/ω². Зі зіткненнями (ν > 0) зміщення менше, |z| = e|E|/(meω√(ω² + ν²)), і відстає від E за фазою на arctg(ν/ω).

Якщо ω > ωp, хвиля проходить у плазму. Якщо ω < ωp, поле в плазмі згасає як e−κx: від півпростору хвиля відбивається повністю, а крізь тонкий шар частково просочується. У вакуумі падаюча й відбита хвилі складаються; при повному відбитті це стояча хвиля (вузли, де стрілки завжди нульові).

Режими

Параметри

Величини

Що спостерігати

  1. ω > ωp: електрони в плазмі коливаються «хвилею», довжина хвилі в плазмі більша, ніж у вакуумі: λ = 2πc/√(ω² − ωp²). Відбиття мале.
  2. ω < ωp: коливаються лише електрони біля межі, у глибині плазма «спокійна». У вакуумі нерухомі вузли стоячої хвилі, R = 1.
  3. Тонкий шар при ω < ωp: поле просочується крізь шар (тунелювання), праворуч з’являється пройшла хвиля.
  4. Зіткнення ν: частина енергії поглинається, R + T < 1. На врізці електрон досягає крайнього положення пізніше, ніж стрілка E.
  5. Прапорець «розкласти» малює окремо падаючу (зелений пунктир) і відбиту (фіолетовий) хвилі, синя крива — їх сума. При ω > ωp відбита мала, при ω < ωp на півпросторі її амплітуда дорівнює падаючій, на тонкому шарі — менша.
  6. Прапорець «огинаюча» показує ±|E|max і теоретичне згасання e−κx; графіки праворуч — R, T і ε як функції ω.
  7. Прапорець «тепловий рух» додає електронам хаотичне тремтіння. Насправді тепловий рух електронів значно більший за зміщення в полі хвилі, тут його зменшено. Хвиля діє на середнє зміщення: хаотичні рухи в середньому дають нуль, а когерентна частина однакова для всіх електронів у даній точці. Для поперечної хвилі тепловий рух змінює ε лише на величину ~vTe²/c², тому модель холодної плазми тут точна.

Модель і чисельна схема

Одновимірне числове розв’язання рівнянь Максвелла (FDTD) зі струмом електронів ∂tj = ωp²(x)E/4π − νj, c/ωp = 10 комірок. Падаюча хвиля має одиничну амплітуду; праворуч за кадром стоїть поглинач. Виміряне R береться з огинаючої стоячої хвилі, теорія — формули Френеля для різкого шару з ε = 1 − ωp²/[ω(ω + iν)].