Ліворуч угорі — переріз плазми. Однорідна плазма з полем B0 уздовж осі x; хвиля біжить під кутом θ до поля. Чорні лінії — силові лінії (вмерзлі в плазму), крапки — частинки плазми, які зміщуються з положень рівноваги. Колір — збурення густини (або |B|, або повного тиску): червоне — стиск, синє — розрідження. Оранжеві стрілки — збурення поля δB, сірі — швидкість v. Кільце з крапкою — зонд (частинка, за якою стежать графіки); його можна перетягнути мишею.
Праворуч угорі — 3D-вид пучка з 12 силових ліній: потягніть мишею, щоб повернути. Саме тут видно, що альвенівське зміщення виходить із площини (k, B0), а магнітозвукові — лежать у ній.
Внизу ліворуч — три графіки в точці зонда за останні періоди: зміщення kξ, густина разом із компонентами δB/B0 та збурення тисків (газовий, магнітний, їх сума). Внизу праворуч — діаграма Фрідріхса vф(θ) з поточним кутом (пунктирний промінь) і літерами A, F, S на трьох гілках.
Ідеальна МГД, лінеаризація над однорідним станом ρ0, p0, B0x̂. Одиниці: vA = 1, довжина хвилі λ = 1, час у λ/vA; cs2 = γp0/ρ0, γ = 5/3, β = (2/γ)(cs/vA)².
Для k = k(cos θ, sin θ, 0) швидкість плазми задовольняє ω²ξ = M ξ з матрицею в площині (x, y): M/k² = [[cs²cos²θ, cs²cos θ sin θ], [cs²cos θ sin θ, cs²sin²θ + vA²]]. Її власні значення дають швидку й повільну гілки v±² = ½[(vA²+cs²) ± √((vA²+cs²)² − 4vA²cs²cos²θ)], власні вектори — напрямки зміщення. Альвенівська мода: ξ ∥ z, ω = k vA cos θ.
Зміщення ξ = (A/k) e cos(k·r − ωt), де A = kξ — амплітуда з повзунка (при кількох модах кожній дається A/√n). Тоді δρ/ρ = −∇·ξ = A (k̂·e) sin φ, δB/B0 = ∇×(ξ×x̂) = A sin φ [(k̂·e) x̂ − cos θ · e], v = ∂ξ/∂t. Газовий тиск δp = cs² δρ/ρ, магнітний — vA² δBx/B0 (у одиницях ρ0vA²). Точки й силові лінії — лагранжеві: це справжні положення елементів плазми, зміщених на ξ; колір і стрілки — лінійне поле в початковій точці. При kξ ≳ 0,5 лінійна теорія вже неточна; такі амплітуди — лише для наочності.