МГД-хвилі: альвенівська, швидка та повільна магнітозвукові

Розд. 6, §6.3, рис. 6.3–6.5, ф-ли (6.6)–(6.10)

Що показує симуляція

Ліворуч угорі — переріз плазми. Однорідна плазма з полем B0 уздовж осі x; хвиля біжить під кутом θ до поля. Чорні лінії — силові лінії (вмерзлі в плазму), крапки — частинки плазми, які зміщуються з положень рівноваги. Колір — збурення густини (або |B|, або повного тиску): червоне — стиск, синє — розрідження. Оранжеві стрілки — збурення поля δB, сірі — швидкість v. Кільце з крапкою — зонд (частинка, за якою стежать графіки); його можна перетягнути мишею.

Праворуч угорі — 3D-вид пучка з 12 силових ліній: потягніть мишею, щоб повернути. Саме тут видно, що альвенівське зміщення виходить із площини (k, B0), а магнітозвукові — лежать у ній.

Внизу ліворуч — три графіки в точці зонда за останні періоди: зміщення kξ, густина разом із компонентами δB/B0 та збурення тисків (газовий, магнітний, їх сума). Внизу праворуч — діаграма Фрідріхса vф(θ) з поточним кутом (пунктирний промінь) і літерами A, F, S на трьох гілках.

Режими

Параметри

Відображення

Величини

Що спостерігати

  1. Альвенівська (увімкніть лише її, θ = 0°): силові лінії коливаються, як натягнута струна, перпендикулярно до B0; колір на перерізі порожній, бо δρ = 0 і |B| не змінюється. Перемкніть переріз на (x, z) — на ньому видно саме поперечне зміщення, на перерізі (x, y) воно виходить із площини (змінюється розмір крапок). Збільшуйте θ: vф = vA cos θ падає, при 90° хвиля стоїть.
  2. Швидка магнітозвукова (θ = 90°): стискаючись, плазма тягне за собою силові лінії; на графіку густина й δBx йдуть у фазі, обидва тиски додаються, сума максимальна. Швидкість √(vA² + cs²).
  3. Повільна магнітозвукова (β ≪ 1, θ мале): частинки рухаються майже вздовж B0 і майже не гнуть силових ліній. Густина і δBx — у протифазі, газовий і магнітний тиски гасять один одного, сума мала.
  4. Змінюйте cs/vA (тобто β): на діаграмі Фрідріхса швидка гілка при θ = 0 дорівнює більшій із двох швидкостей, повільна — меншій. При cs = vA і θ = 0 швидка й повільна збігаються (виродження).
  5. Увімкніть усі три («Усі три разом»): хвилі мають один k, але різні ω, тому зсув фаз між ними росте з часом, і картина зміщень ускладнюється — це суперпозиція незалежних мод.
  6. Слід зонда на перерізі і в 3D — траєкторія частинки: еліпс у площині для магнітозвукових мод, відрізок уздовж z для альвенівської. Порівняйте нахил осі еліпса до B0 для швидкої й повільної: осі взаємно перпендикулярні.

Модель і формули

Ідеальна МГД, лінеаризація над однорідним станом ρ0, p0, B0x̂. Одиниці: vA = 1, довжина хвилі λ = 1, час у λ/vA; cs2 = γp0/ρ0, γ = 5/3, β = (2/γ)(cs/vA)².

Для k = k(cos θ, sin θ, 0) швидкість плазми задовольняє ω²ξ = M ξ з матрицею в площині (x, y): M/k² = [[cs²cos²θ, cs²cos θ sin θ], [cs²cos θ sin θ, cs²sin²θ + vA²]]. Її власні значення дають швидку й повільну гілки v±² = ½[(vA²+cs²) ± √((vA²+cs²)² − 4vA²cs²cos²θ)], власні вектори — напрямки зміщення. Альвенівська мода: ξ ∥ z, ω = k vA cos θ.

Зміщення ξ = (A/k) e cos(k·r − ωt), де A = kξ — амплітуда з повзунка (при кількох модах кожній дається A/√n). Тоді δρ/ρ = −∇·ξ = A (k̂·e) sin φ, δB/B0 = ∇×(ξ×x̂) = A sin φ [(k̂·e) x̂ − cos θ · e], v = ∂ξ/∂t. Газовий тиск δp = cs² δρ/ρ, магнітний — vA² δBx/B0 (у одиницях ρ0vA²). Точки й силові лінії — лагранжеві: це справжні положення елементів плазми, зміщених на ξ; колір і стрілки — лінійне поле в початковій точці. При kξ ≳ 0,5 лінійна теорія вже неточна; такі амплітуди — лише для наочності.