Ліворуч — шар плазми, як на рис. 2.1. Помаранчевий прямокутник із «+» — позитивний іонний фон. Сині точки — електрони; кожна точка — це заряджена площина, побачена збоку (по вертикалі точки розкидано лише для наочності). Пунктирний синій контур — межі електронного шару. У початковий момент усі електрони зсунуто вправо на ξ0 = δL і відпущено.
На краях, де електрони й іони не перекриваються, виникають смуги некомпенсованого заряду ±σ, σ = neξ (з одного боку лишаються «голі» іони, з другого — надлишок електронів). Стрілки над шаром: F — сила, що діє на електрони, v — швидкість електронного шару. Під шаром — стрілка поля E всередині, позначка зміщення ξ і графік E(x) уздовж шару. Довжини стрілок і масштаб E пропорційні величинам (масштаб поля ∝ n), тож видно, коли кожна з них досягає максимуму.
Посередині — ξ(t). Суцільна лінія — зміщення, виміряне в моделі, пунктир — теорія ξ̈ + ωp²ξ = 0 (з поправками на зіткнення й рухомі іони). Час відкладено в періодах T1 для n = 1, тому зміна n видна як зміна густоти коливань; сіра лінія — еталон n = 1.
Праворуч — фазовий портрет (ξ, ξ̇): без втрат точка біжить по колу, із зіткненнями — спіраллю до центру. Стовпчики поруч — енергія поля WE, кінетична енергія впорядкованого руху шару K і їх сума, у частках початкової енергії W0.
Одновимірна листова модель. Електрони подано N = 300 зарядженими площинами в шарі завтовшки L, позитивний фон рівномірний. Поле на площині обчислюється точно за теоремою Гаусса (dE/dx = 4πρ). Рух розраховано схемою «стрибок жаби» з кроком dt = 0,01/√(4π), однаковим для всіх n (ωpdt = 0,01√n). Одиниці: СГС, e = m = 1, тож ωp = √(4πn).
Модель описує однорідний зсув, ξ ≪ L (тому δ ≤ 0,08). У розрахунку сил іонний фон продовжено лінійно за краї шару, тому кожна площина, навіть тепловий електрон, що вилетів за край, відчуває рівно 4π n e ξ від зсуву. Отже, мода з k = 0 точна за будь-якої T. У реальному скінченному шарі з різким краєм поле в крайових смугах завширшки ξ спадає до нуля. Ці електрони коливаються інакше; це поверхневий ефект, і він поступово розфазовує коливання. На графіку E(x) показано саме справжній профіль із різкими краями.
Іони, коли рухомі, зміщуються як жорстка плита; тертя діє на швидкість електронів відносно іонів, а зворотна сила діє на іони. Камера стежить за центром мас. WE = 2π n²e² L ξ² — енергія поля на одиницю площі, K — кінетична енергія відносного руху (зі зведеною масою), без хаотичної теплової частини; W0 — початкова WE. Період вимірюється за перетинами нуля функцією ξ(t).