Рівноважна плазма в площині без жодного зовнішнього збурення: електрони (точки) на однорідному нерухомому іонному фоні, швидкості теплові. Ніхто плазму не штовхає: усе, що видно, народжується з теплового руху й власного поля. Одиниці: λD = 1, ωp = 1, vT = 1 (на кожну компоненту).
Ліворуч — справжній простір (x, y). Крапки — електрони, короткі риски — їхні швидкості (куди кожен летить зараз). Зелена частинка — пробна (клікніть, щоб вибрати іншу), коло навколо неї має радіус λD, тобто це справжня сфера Дебая (у площині — круг). Фон — заряд у комірках: синє означає надлишок електронів, оранжеве — нестачу (тобто нескомпенсований іонний фон), насиченість — у шумових σ.
Праворуч угорі — скільки частинок зараз у колі Дебая навколо пробної (середнє дорівнює ND = nπλD²), і дебаївська хмара навколо частинки. Праворуч унизу — структурний фактор S(k) (газ проти плазми), а також одна хвильова мода: її зміна в часі і спектр.
Двовимірна плазма заряджених ліній (точкових зарядів у площині) у періодичному квадраті L = 24 λD. Електрони — N = NDL²/π макрочастинок; іонний фон нерухомий і однорідний. Поле обчислюється методом частинка–сітка (PM): розподіл заряду на сітку 64×64 з вагами «хмара в комірці» (CIC), розв'язок рівняння Пуассона ∇²φ = −4πρ швидким перетворенням Фур'є, поле на частинку — тими ж вагами CIC (імпульс зберігається, самодії немає). Схема «стрибок жаби», dt = 0,05/ωp. Одиниці: СГС, e = m = 1, T = 1, ωp² = 4πn0q²/m = 1.
Хто тут хто. Усі рухомі частинки — електрони, зокрема й пробна (виділена); іони подано нерухомим однорідним позитивним фоном, окремих іонів немає. Тому «хмара» навколо електрона — це нестача інших електронів (тобто нескомпенсований іонний фон), а λD — електронний дебаївський радіус. У реальній плазмі рухомі іони теж притягуються до електрона й додають свою частку до екранування, але на часах порядку 1/ωp іони майже нерухомі.
Початковий стан. Якщо взаємодія увімкнена, положення спершу беруть випадковими, а потім зміщують так, щоб структурний фактор дорівнював рівноважному k²λD²/(1 + k²λD²) (лінійна поправка за всіма модами |m| ≤ 25; повторні ітерації тут лише погіршують збіжність); швидкості — максвеллівські з T = 1. Тобто симуляція стартує вже з дебаївською хмарою; без такої підготовки великомасштабні флуктуації пуассонового старту в моделі без зіткнень не розсмоктуються. Без взаємодії початок — випадкові положення, це і є рівновага ідеального газу.
Обмеження. Частинки — «хмарки» розміром у комірку сітки (0,375 λD), тому на відстанях менших за комірку кулонівська сила згладжена, і хмара там неглибока (теорія має логарифмічну розбіжність). Зіткнення в звичному розумінні (близькі пролети) майже відсутні, тому система не релаксує, а підтримує підготовлену рівновагу. Дисперсію числа частинок у колі порівнюють з теорією 2∫ S(k)J1²(kR)dk/k при R = λD. Ефект сітки (нагрів) видно за полем «T кінетична». Усереднення в S(k) триває ∼60 одиниць часу.