Класична електродинаміка
24 жовтня 2026 р.
Зміст
Передмова
Посібник містить матеріали з класичної електродинаміки в рамках програми з теоретичної фізики, розрахованої на студентів третього курсу навчально-наукового фізико-технічного факультету КПІ імені Ігоря Сікорського.
Викладено основні поняття класичної електродинаміки, розглянуто рівняння Максвелла, їх властивості, основні розв’язки, процеси випромінювання та розсіювання, вільні поля та їх характеристики. Посібник складається з двох частин: Частина I: Класична електродинаміка; Частина II: Чотиривимірне формулювання класичної електродинаміки.
У частині І викладено базові поняття та рівняння, розв’язки рівнянь Максвелла, що описують ізольовану систему зарядів і струмів потенціали ізольованої системи зарядів і струмів, задача Коші для рівнянь Максвелла. Обговорено розв’язки для вільного електромагнітного поля та процеси випромінювання.
У частині ІІ викладено базові принципи та поняття спеціальної теорії відносності (СТВ) близько до оригінальної роботи Айнштайна. Співвідношення СТВ переписано у просторі Мінковського. Далі рівняння Максвелла та основні пов’язані з ними величини переписано у коваріантній чотиривимірній формі за допомогою тензора електромагнітного поля та чотиривектора густини струму та розглянуто основні наслідки. Виведено коваріантні рівняння руху заряджених частинок в електромагнітному полі за допомогою принципу відповідності з класичною динамікою. Розглянуто варіаційний принцип для рівнянь електродинаміки та закони збереження.
Посібник містить вправи для кращого засвоєння матеріалу.
Вибір системи одиниць
У класичній механіці природно будувати систему одиниць як абсолютну, тобто таку, в якій усі фізичні величини виражаються через базові — довжину, масу та час. Однією з таких систем є метрична система СГС, що базується на трьох основних одиницях: сантиметрі (довжина), грамі (маса) та секунді (час), — і власне назва «СГС» утворена саме від перших літер цих одиниць.
Цей підхід можна послідовно поширити й на електродинаміку, якщо розглядати електричні та магнітні величини як похідні від механічних. Таке поширення реалізоване в гаусовій системі одиниць — різновиді системи СГС. У цій системі електричні величини вимірюються в електростатичних одиницях (СГСЕ), а магнітні — в електромагнітних (СГСМ). Одиницю заряду тут визначають безпосередньо через сантиметр, грам і секунду за допомогою закону Кулона \(F = \dfrac {q_1 q_2}{r^2}\).
На противагу природному механічному базису, у SI штучно введено ще одну фундаментальну одиницю — ампер, яка не має прямого фізичного змісту, адже електричний струм є лише похідною величиною від руху зарядів. Одиниця заряду в SI (кулон) є похідною від ампера, що вивертає логічний зв’язок: замість того щоб визначати струм через заряд, заряд визначають через струм. Хоча система SI є зручною для практичних та інженерних застосувань, оскільки результати обчислень одразу отримуються у звичних одиницях — вольтах, амперах, омах тощо, натомість гаусова система дозволяє зосередитися на фізичному змісті явищ, не обтяжуючи формули зайвими коефіцієнтами та допоміжними величинами, в цій системі рівняння не містять діелектричної \(\varepsilon _{0}\) чи магнітної \(\mu _{0}\) сталих, які не мають фізичного змісту, електричні \(\Efield \) та магнітні \(\Bfield \) поля мають однакову розмірність, зв’язок одиниць легко відслідковується з рівнянь. Все це робить формули теорії «елегантнішими» та симетричнішими, у результаті чого теорія набуває компактного вигляду. Гаусова система залишається стандартом у теоретичній електродинаміці та багатьох галузях сучасної фізики.
З огляду на це, у подальшому викладі всі основні результати формулюються в гаусовій системі. За потреби перехід до одиниць SI може бути виконаний наприкінці обчислень (див. додаток А).