\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\nfrac }[2]{{}^{#1}\!/{}_{#2}}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\mathbf {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\mathbf {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\mathbf {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\mathbf {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\boldsymbol {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\boldsymbol {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\boldsymbol {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\D }{\varDelta }\) \(\newcommand {\emf }{\mathcal {E}}\) \(\newcommand {\Dalambertian }{\Box }\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\mitalpha }{\alpha }\) \(\newcommand {\mitbeta }{\beta }\) \(\newcommand {\mitgamma }{\gamma }\) \(\newcommand {\mitdelta }{\delta }\) \(\newcommand {\mitepsilon }{\epsilon }\) \(\newcommand {\mitzeta }{\zeta }\) \(\newcommand {\miteta }{\eta }\) \(\newcommand {\mittheta }{\theta }\) \(\newcommand {\mitiota }{\iota }\) \(\newcommand {\mitkappa }{\kappa }\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\mitmu }{\mu }\) \(\newcommand {\mitnu }{\nu }\) \(\newcommand {\mitxi }{\xi }\) \(\newcommand {\mitpi }{\pi }\) \(\newcommand {\mitrho }{\rho }\) \(\newcommand {\mitsigma }{\sigma }\) \(\newcommand {\mittau }{\tau }\) \(\newcommand {\mitupsilon }{\upsilon }\) \(\newcommand {\mitphi }{\phi }\) \(\newcommand {\mitchi }{\chi }\) \(\newcommand {\mitpsi }{\psi }\) \(\newcommand {\mitomega }{\omega }\) \(\newcommand {\mitvarphi }{\varphi }\) \(\newcommand {\mitvarepsilon }{\varepsilon }\) \(\newcommand {\mitvartheta }{\vartheta }\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\th }{th}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

Класична електродинаміка

6 Співвідношення СТВ у просторі Мінковського

Рівняння СТВ набувають найбільш елегантної форми в чотиривимірному формулюванні. Для цього використовується апарат тензорного аналізу і ми припускаємо, що читач вже прослухав відповідний курс. Але деякі елементи тензорного аналізу нагадаємо нижче.

Елементи тензорного аналізу

Позначення, що використовують в СТВ, відрізняються від тривимірної електродинаміки. Деякі з позначень пов’язані з вимогами зручності, деякі — історичними та інколи суб’єктивними причинами. Читач, що починає вивчення теорії відносності, може бути дещо збентежений тим різноманіттям позначень в різних посібниках, що стосуються вибору індексів (грецькі чи римські у відповідних ситуаціях) та сигнатури метричного тензора. Тому, перш ніж перейти до основної частини розділу, рекомендуємо звертати на це увагу.

1. Сигнатура. Ми використовуємо сигнатуру \((+,-,-,-)\) (6.1), що відповідає [2, 1]. У цілому система нотацій, що далі використовується, найбільш відповідає книзі [3]. Це так звана «західнобережна» конвенція (West Coast convention).

2. Індекси. Далі усі грецькі індекси (штриховані та нештриховані) пробігають значення \(0,1,2,3\); латинські індекси — \(1,2,3\).

3. Координати. Індекс у координат пишемо згори, наприклад, \(x^\mu \). Набори диференціалів \(dx^\mu \) утворюють контраваріантний вектор. В СТВ, як правило, \(x^0 = ct\), де \(t\) — координатний час інерціальної системи відліку; \(x^1, x^2, x^3\) — просторові координати. Коли йдеться про вектори в чотиривимірному просторі Мінковського, досить часто вживають термін «чотиривектор» або «4-вектор». Також, коли треба виділити просторову частину координат (при інтегруванні тощо) пишемо \(d^3\vect {r}\).

4. Похідні. Частинні похідні за відповідними координатами:

\begin{equation*} \partial _\mu \equiv \frac {\partial }{\partial x^\mu }. \end{equation*}

Якщо \(\phi \) — скалярна функція, то набори цих похідних в різних координатних системах утворюють коваріантний вектор. Похідні від вектора чи тензора, наприклад \(\partial _\mu A^\nu \), вже не утворюють тензорних величин в разі загальних перетворень. Але, якщо обмежитися групою лінійних перетворень координат (наприклад, групою Лоренца, яка визначена нижче), при диференціюванні тензорні властивості зберігаються.

5. Правило підсумовування. Наявність двох однакових індексів — обов’язково одного верхнього та одного нижнього — означає суму за цими індексами (правило Айнштайна)1. Ці індекси називають німими. Наприклад:

\begin{equation*} A^\mu B_\mu \equiv \sum _{\mu =0}^{3} A^\mu B_\mu . \end{equation*}

Зауважимо, що у фізичній літературі, яка не пов’язана із теорією відносності, часто відходять від цього правила і пишуть обидва німих індекси унизу чи згори.

6. Запис правил перетворення векторів та тензорів. Нехай координатні системи \(x^\mu \) та \(x^{\prime \mu '}\) пов’язані взаємно-однозначним диференційовним зв’язком, у загальному випадку, нелінійним. Розглянемо контраваріантний вектор, заданий в точці \(m\) чотиривимірного многовиду, причому набори \(A^\mu \) та \(A^{\prime \mu '}\) \((\mu ' = 0,1,2,3)\), є компонентами цього вектора в \(x^\mu \) та \(x^{\prime \mu '}\), тобто

\begin{equation*} A^{\prime \mu '} = \frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\mu } A^\mu \quad \text {або}\quad A^{\prime \mu '} = \frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\alpha } A^\alpha , \end{equation*}

де похідні обчислюються в точці \(m\) у відповідних координатних системах. У обчисленнях це зручно переписати, замінивши деякі з індексів на штриховані, що пробігають ті ж самі значення:

\begin{equation*} A^{\prime \alpha '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } A^\alpha \quad \text {або}\quad A^{\prime \alpha '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\beta } A^\beta . \end{equation*}

В разі векторного поля ці співвідношення мають виконуватися в будь-якій точці простору-часу. Здебільшого за контекстом зрозуміло, в якій точці обчислюються похідні в формулах для перетворення, тому відповідну позначку в похідних, як правило, опускаємо:

\begin{equation*} A^{\prime \alpha '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } A^\alpha \quad \text {або}\quad A^{\prime \mu '} = \frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\nu } A^\nu . \end{equation*}

Тензором називають сукупність компонент, які перетворюються як прямий добуток відповідної кількості коваріантних та контраваріантних векторів.

Наприклад, для один раз коваріантного та двічі контраваріантного тензорного поля2

\begin{equation*} T^{\prime \alpha '\gamma '}{}_{\beta '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^{\prime \gamma '}}{\partial x^\gamma } \frac {\partial x^\beta }{\partial x^{\prime \beta '}} T^{\alpha \gamma }{}_\beta . \end{equation*}

7. Контраваріантні індекси — завжди верхні, коваріантні — нижні.

8. Як правило, ми позначаємо \(V\) — область тривимірного простору, \(\Omega \) — область чотиривимірного простору; \(\partial \Omega \) — межа області \(\Omega \).

9. Нехай \(g_{\mu \nu }\) — двічі коваріантний тензор, \(\det \|g_{\mu \nu }\| \ne 0\). Утворимо в усіх системах координат обернену матрицю \(g^{\mu \nu }\), тобто \(g^{\mu \lambda }g_{\lambda \nu } = \delta ^\mu {}_\nu \). Покажемо, що обернена матриця \(g^{\mu \nu }\) — двічі контраваріантний тензор. Нехай

\begin{equation*} g'_{\alpha '\beta '} = \frac {\partial x^\alpha }{\partial x^{\prime \alpha '}} \frac {\partial x^\beta }{\partial x^{\prime \beta '}} g_{\alpha \beta },\qquad g^{\prime \alpha '\beta '} g'_{\beta '\gamma '} = \delta ^{\alpha '}{}_{\gamma '}. \end{equation*}

У другому з цих співвідношень використаємо закон перетворення тензора \(g_{\alpha \beta }\): \(g'_{\alpha '\beta '} = \cdots \), й після використання тотожностей та згортки отримаємо \(g^{\prime \alpha '\gamma '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^{\prime \gamma '}}{\partial x^\gamma } g^{\alpha \gamma }\), що і треба довести.

Аналогічно можна довести, що коли \(g^{\mu \nu }\) — двічі контраваріантний тензор, \(\det \|g^{\mu \nu }\| \ne 0\), то обернена до нього матриця є двічі коваріантним тензором.

Далі позначатимемо координати подій в інерціальних системах так: \(x^\mu \), \(x^0 = ct\) — час, \(x^1, x^2, x^3\) — просторові декартові координати, або \(x^\mu = (ct,\,\vect {r})\). Часто індекси у координат подій не пишуть, де це не викликає проблем.

1 Цю операцію називають згорткою по парі індексів, див. Вектори і тензори в просторі Мінковського

2 Введення штрихованих індексів (відповідно до штрихованих координат) непринципове, але це зручно в обчисленнях.

6.1 Загальні та власні перетворення Лоренца

З урахуванням нових позначень можна записати квадрат інтервалу між довільними точками \(x_1^\mu \) та \(x_2^\mu \) чотиривимірного простору-часу так:

\begin{equation*} (x_1^0-x_2^0)^2 - (x_1^1-x_2^1)^2 - (x_1^2-x_2^2)^2 - (x_1^3-x_2^3)^2 \equiv \eta _{\mu \nu }\,\D x^\mu \,\D x^\nu , \end{equation*}

де \(\D x^\mu = x_1^\mu - x_2^\mu \), а матриця

\begin{equation} \label {eq:sinature} \|\eta _{\mu \nu }\| \equiv \|\eta \| \equiv \mathrm {diag}(1,-1,-1,-1) = \begin{pmatrix} 1 & 0 & 0 & 0 \\ 0 & -1 & 0 & 0 \\ 0 & 0 & -1 & 0 \\ 0 & 0 & 0 & -1 \end {pmatrix} \end{equation}

має назву тензора Мінковського. Матриця \(\|\eta _{\mu \nu }\|\) збігається зі своєю оберненою, тому тензор Мінковського можна писати також з верхніми індексами: \(\eta ^{\mu \nu } = \eta _{\mu \nu }\). Забігаючи вперед, відзначимо, що завдяки п. 8 можливість такого запису обумовлена тим, що \(\eta _{\mu \nu }\) є одночасно двічі коваріантним і двічі контраваріантним тензором відносно перетворень групи Лоренца та групи Пуанкаре.

Як було з’ясовано у попередньому розділі, при переході від однієї інерціальної системи з координатами \(x^\mu \) до іншої з координатами \(x^{\prime \mu '}\) ці координати пов’язані лінійними співвідношеннями, причому числове значення квадрата інтервалу залишається тим самим в обох системах. Інваріантність квадрата інтервалу при перетворенні координат \(x^\mu \to x^{\prime \mu '}\):

\begin{equation} \label {eq:2.1} \eta _{\mu \nu }\,\D x^\mu \,\D x^\nu = \eta _{\mu '\nu '}\,\D x^{\prime \mu '}\,\D x^{\prime \nu '} \end{equation}

нагадує умову інваріантності квадрата відстані між точками при просторових поворотах у тривимірному просторі.

Звертаємо увагу на розташування верхніх та нижніх індексів. Щоб запобігти плутанині та помилкам, при опусканні та підійманні індексів слід зберігати їх порядок, залишаючи, коли треба, вільні місця:

\begin{equation*} A_\mu = \eta _{\mu \nu } A^\nu , \qquad A^\mu = \eta ^{\mu \nu } A_\nu . \end{equation*}

Якщо розглядаються інерціальні системи зі спільним початком координат, зв’язок між ними дається однорідним перетворенням

\begin{equation} x^{\prime \mu '} = L^{\mu '}{}_\mu \, x^\mu . \label {eq:2.2} \end{equation}

Більш загальні (неоднорідні) лінійні перетворення містять константи у правій частині (6.3), які — за вимоги однорідності простору-часу — завжди можна прибрати за допомогою зсуву початку координат.

Підстановка (6.3) в (6.2) дає:

\begin{equation} \eta _{\alpha \beta } = L^{\alpha '}{}_\alpha \, L^{\beta '}{}_\beta \, \eta _{\alpha '\beta '}. \label {eq:2.3} \end{equation}

Оскільки \(\det \|L\| \ne 0\), існує обернена матриця \(\|(L^{-1})^{\mu }{}_{\mu '}\|\). За означенням оберненої матриці:

\begin{equation*} (L^{-1})^{\mu }{}_{\mu '} \, L^{\mu '}{}_{\nu } = \delta ^{\mu }_{\nu }, \qquad L^{\mu '}{}_{\mu } \, (L^{-1})^{\mu }{}_{\nu '} = \delta ^{\mu '}_{\nu '}. \end{equation*}

Помножимо обидві частини (6.3) зліва на \((L^{-1})^{\alpha }{}_{\mu '}\):

\begin{equation*} (L^{-1})^{\alpha }{}_{\mu '} \, x^{\prime \mu '} = (L^{-1})^{\alpha }{}_{\mu '} \, L^{\mu '}{}_{\mu } \, x^{\mu }. \end{equation*}

Згортка \((L^{-1})^{\alpha }{}_{\mu '} \, L^{\mu '}{}_{\mu } = \delta ^{\alpha }_{\mu }\), тому

\begin{equation*} (L^{-1})^{\alpha }{}_{\mu '} \, x^{\prime \mu '} = \delta ^{\alpha }_{\mu } \, x^{\mu } = x^{\alpha }. \end{equation*}

Перейменувавши німий індекс \(\alpha \to \mu \), отримаємо обернене перетворення до (6.3):

\begin{equation} \label {eq:Direct_tranformation} x^{\mu } = (L^{-1})^{\mu }{}_{\mu '} \, x^{\prime \mu '}, \end{equation}

Групу3 всіх лінійних однорідних перетворень, що залишають інваріантним квадрат інтервалу (6.2), називають загальною групою Лоренца (ГЛ). Очевидно, кожний елемент цієї групи однозначно представлений матрицею \(\|L^{\mu '}{}_\mu \|\), що задовольняє (6.4). Перетворення з цієї групи називатимемо (загальними) перетвореннями Лоренца. Одновимірні перетворення (5.10), (5.11) також належать до загальної групи Лоренца і утворюють її підгрупу.

Оскільки праву частину (6.4) можна подати як добуток матриць4, тобто (6.4) подати як \(\|L\|^T \cdot \|\eta \| \cdot \|L\| = \|\eta \|\), розглядаючи визначник обох частин цієї рівності отримаємо \((\det \|L\|)^2 = 1\), звідки \(\det \|L\| = \pm 1\).

Якщо розписати (6.4) з урахуванням явного виду \(\eta _{\mu \nu }\) та покласти \(\mu = \nu = 0\), дістаємо

\begin{equation*} (L^{0'}{}_0)^2 - \sum _{i=1}^{3}(L^{i'}{}_0)^2 = 1, \end{equation*}

звідки \(|L^{0'}{}_0| \geqslant 1\).

Звідси видно, що не усі матриці з ГЛ можна отримати з одиничної матриці за допомогою неперервної зміни компонент, не виходячи з цієї групи. Наприклад, перетворенню часової інверсії (\(t \to -t\)) відповідає \(L^{0'}{}_0 = -1\); вона задовольняє умові (6.4), але її не можна неперервним чином отримати з одиничної матриці, не порушуючи умову \(L^{0'}{}_0 \geqslant 1\). Аналогічно всередині ГЛ з одиничної матриці не можна отримати неперервною зміною параметрів матрицю, яка відповідає зміні напрямку однієї з просторових осей на протилежний (наприклад, \(x^1 \to -x^1\)). Іншими словами, загальна ГЛ є незв’язною. Власною групою Лоренца (або групою власних перетворень Лоренца) називають зв’язну підгрупу загальної ГЛ, яка містить одиницю, тобто таку підгрупу загальної ГЛ, кожний елемент котрої можна отримати шляхом неперервної зміни коефіцієнтів матриці \(L^{\mu '}{}_\mu \), починаючи від одиничної матриці і залишаючись всередині підгрупи. Для елементів власної ГЛ

\begin{equation*} \det \| L \| = +1, \qquad L^{0'}{}_0 \geqslant 1. \end{equation*}

Оскільки \(\det \|L\| = 1\) є якобіаном переходу \(x \to x'\), звідси випливає інваріантність елементу об’єму \(d^4\vect {x}\) при перетвореннях власної групи Лоренца.

Приклад власного перетворення Лоренца в одновимірному випадку дають формули (5.10). Якщо система \(S'\) рухається відносно системи \(S\) з швидкістю \(v\) вздовж осі \(x^1\), ці формули мають такий вигляд:

\begin{equation*} x^{\prime 0} = \gamma (x^0 - \beta x^1),\quad x^{\prime 1} = \gamma (x^1 - \beta x^0),\quad x^{\prime 2} = x^2;\quad x^{\prime 3} = x^3, \end{equation*}

де \(\beta = v/c\), \(\gamma = (1-\beta ^2)^{-1/2}\).

Відповідна матриця одновимірного перетворення Лоренца (бусту) має вид:

\begin{equation} \label {eq:BoostMatrix} \|L_\text {boost}\| \equiv \|L^{\mu '}{}_\mu \| = \left \|\frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\mu }\right \| = \begin{pmatrix} \gamma & -\beta \gamma & 0 & 0 \\ -\beta \gamma & \gamma & 0 & 0 \\ 0 & 0 & 1 & 0 \\ 0 & 0 & 0 & 1 \end {pmatrix}. \end{equation}

Іноді цю матрицю зручно записати через швидкісний параметр \(\psi \), використовуючи співвідношення:

\begin{equation*} \beta = \th \psi , \qquad \gamma = \ch \psi , \qquad \beta \gamma = \sh \psi . \end{equation*}

Тоді (6.6) набуде вигляду:

\begin{equation} \label {eq:boost_hyperbolic} \|L_\text {boost}\| = \begin{pmatrix} \ch \psi & -\sh \psi & 0 & 0 \\ -\sh \psi & \ch \psi & 0 & 0 \\ 0 & 0 & 1 & 0 \\ 0 & 0 & 0 & 1 \end {pmatrix}. \end{equation}

У цьому контексті буст можна назвати гіперболічним поворотом (у просторі Мінковського) на кут \(\psi \)5 у площині \((x^0, x^1)\), а перетворення Лоренца набувають вигляду:

\begin{equation*} x^{\prime 0} = x^0 \ch \psi - x^1 \sh \psi ,\quad x^{\prime 1} = -x^0 \sh \psi + x^1 \ch \psi ,\quad x^{\prime 2} = x^2,\quad x^{\prime 3} = x^3. \end{equation*}

Ізотропія простору гарантує, що функція \(\psi (v)\) є непарною (\(\psi (-v) = -\psi (v)\)). Крім того, з властивостей гіперболічних функцій випливає адитивність швидкісного параметра при послідовних бустах уздовж однієї осі:

\begin{equation*} \psi _{13} = \psi _{12} + \psi _{23}, \end{equation*}

що еквівалентно формулі додавання швидкостей (див. розділ 5.2). На відміну від швидкості \(v\), яка обмежена інтервалом \((-c,c)\), швидкісний параметр \(\psi \) пробігає всі дійсні значення \((-\infty ,+\infty )\).

Можна показати, що будь-яке перетворення власної ГЛ, що описується матрицею \(\| L_\text {proper}\|\), можна подати як добуток просторових поворотів \(\|{O}_1\|\), \(\|{O}_2\|\) та одновимірного перетворення Лоренца \(\|{L}_\text {boost}\|\) (6.6):

\begin{equation*} \| L_\text {proper}\| = \|{O}_1\| \cdot \|{L}_\text {boost}\| \cdot \|{O}_2\|. \end{equation*}

Загальна ГЛ містить власну ГЛ як підгрупу, решта перетворень загальної ГЛ є добутками перетворень власної ГЛ та інверсій простору й часу.

Якщо доповнити перетворення групи Лоренца просторовими та часовими зсувами, маємо групу Пуанкаре, перетворення якої мають вид

\begin{equation*} x^{\prime \mu '} = L^{\mu '}{}_\mu \, x^\mu + a^{\mu '}. \end{equation*}

Очевидно, перетворення тензорів відносно групи Пуанкаре такі самі, як для групи Лоренца.

Множину подій з введеними на ній трансформаційними співвідношеннями для тензорів називають простором Мінковського.

3 Множина елементів є групою, якщо в ній заданий асоціативний добуток з одиницею, причому кожний елемент має обернений.

4 Індекс \(T\) позначає транспоновану матрицю.

5 На відміну від звичайного (евклідового) повороту, який у площині \((x, y)\) задається матрицею \(\begin {pmatrix} \cos \varphi & -\sin \varphi \\ \sin \varphi & \cos \varphi \end {pmatrix}\) і зберігає відстань \(x^2 + y^2\), гіперболічний поворот (буст) зберігає інтервал \(c^2 t^2 - x^2\) та описується матрицею \(\begin {pmatrix} \ch \psi & -\sh \psi \\ -\sh \psi & \ch \psi \end {pmatrix}\).

6.2 Вектори і тензори в просторі Мінковського

Закони перетворення векторів та тензорів формально такі самі, як і у випадку загальних перетворень координат. Але слід пам’ятати, що далі йдеться про лінійні перетворення — з груп Лоренца або Пуанкаре.

Уведемо операцію підіймання та опускання індексів: за допомогою тензора Мінковського з коваріантного вектора \(A_\mu \) можна отримати контраваріантний вектор6 \(A^\mu = \eta ^{\mu \nu } A_\nu \) (покомпонентно це буде \(A^0 = A_0\), \(A^i = -A_i\), \(i=1,2,3\)); легко довести, що \(A^\mu \) дійсно має властивості контраваріантного вектора при перетвореннях Лоренца. Аналогічно, \(A_\mu = \eta _{\mu \nu } A^\nu \) — коваріантний вектор, якщо \(A^\mu \) — контраваріантний. Перехід від коваріантних до контраваріантних векторів і навпаки є формальним; він обумовлений вимогами зручності і не приводить до нових фізичних сутностей. У СТВ коваріантний та контраваріантний вектор описують один і той самий геометричний об’єкт.

Вектор \(A^\mu \) (або \(A_\mu \)) називають часоподібним, якщо \(\eta _{\mu \nu }A^\mu A^\nu > 0\), просторовоподібним, якщо \(\eta _{\mu \nu }A^\mu A^\nu < 0\), та ізотропним (або світлоподібним), якщо \(\eta _{\mu \nu }A^\mu A^\nu = 0\).

Тензори визначаються набором чисел (компонент), які перетворюються як прямий добуток відповідного числа коваріантних та контраваріантних векторів. Наприклад, двічі коваріантний та один раз контраваріантний тензор \(T_{\alpha '\beta '}{}^{\gamma '}\) при переході, відповідно до (6.3), в іншу систему відліку перетворюється за правилом

\begin{equation*} T'_{\alpha '\beta '}{}^{\gamma '} = (L^{-1})^\alpha {}_{\alpha '}\,(L^{-1})^\beta {}_{\beta '}\, L^{\gamma '}{}_\gamma \, T_{\alpha \beta }{}^\gamma . \end{equation*}

Нагадаємо основні властивості тензорів та операції, що можна здійснювати над ними.

З тензорів однакової будови можна утворювати лінійну комбінацію. З довільних тензорів можна утворювати прямий добуток.

З формули для перетворення тензорів очевидно, що коли усі компоненти тензора дорівнюють нулю в одній системі, то вони є нульовими в усіх системах. Якщо усі компоненти двох тензорів збігаються в одній системі, то вони збігаються в усіх системах.

Тензор визначений однозначно, якщо задані його компоненти в одній системі координат; компоненти в інших системах обчислюємо за правилами тензорного перетворення.

В силу (6.4) матриця \(\eta _{\mu \nu }\) складає двічі коваріантний тензор — тензор Мінковського, причому компоненти цього тензора зберігають свої числові значення при перетвореннях. Як вже було відзначено, специфічною властивістю є те, що компоненти матриці \(\eta ^{\mu \nu }\) утворюють двічі контраваріантний тензор (\(\eta ^{\mu \nu } = \eta _{\mu \nu }\), \(\eta ^{00}=1\), \(\eta ^{ii}=-1 \quad (i=1,2,3, \text { без підсумовування})\)): \(\eta ^{\prime \mu '\nu '} = L^{\mu '}{}_\mu \, L^{\nu '}{}_\nu \, \eta ^{\mu \nu } = \eta ^{\mu '\nu '}\).

За допомогою тензора Мінковського можна опускати й піднімати індекси тензорів, подібно до аналогічної операції над векторами. Наприклад: \(T^\mu {}_\nu = \eta ^{\mu \alpha } T_{\alpha \nu }\); \(T_{\mu \nu } = \eta _{\mu \alpha }\, \eta _{\nu \beta }\, T^{\alpha \beta }\). Так само як у випадку векторів, з фізичного погляду підіймання та опускання індексів не приводить до якихось нових об’єктів.

Зверніть увагу на положення індексів після підіймання та опускання. Наприклад, в тензорі \(T_m{}^\nu {}_\rho \) після підіймання індекс \(m\) залишаємо на першому місці, якщо рахувати по горизонталі від \(T\). Невиконання цього правила може призвести до плутанини, коли \(T^{\mu \nu }\) не є симетричним за своїми індексами.

Якщо тензор має один коваріантний та один контраваріантний індекс, прирівнюючи їх та підсумовуючи за ними отримуємо тензор, що має на два індекси менше. Цю операцію називають згорткою. Наприклад, згортка \(T^\mu {}_{\mu \nu }\) є коваріантним вектором. Конструкцію типу \(A^\mu B_\mu \) також називають згорткою векторів \(A_\mu \) та \(B_\mu \), оскільки тут відбувається згортка після підняття індексу у першого або другого вектора. Аналогічно \(T^{\mu \nu }{}_\nu \) є згорткою тензора \(T^{\mu \nu }{}_\lambda \) з вектором \(\delta ^\lambda {}_\nu \) за певними індексами тощо.

Завдяки лінійності перетворень Лоренца, при диференціюванні тензора отримуємо новий тензор. Наприклад, \(\partial _\beta A^{\prime \alpha '} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^\beta }{\partial x^{\prime \beta '}} \partial _\beta A^\alpha \), де використано, що \(L^{\mu '}{}_\mu \) є константами завдяки лінійності перетворень Лоренца. Таким чином,

\begin{equation*} \frac {\partial A^{\prime \alpha '}}{\partial x^{\prime \beta '}} = \frac {\partial x^{\prime \alpha '}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^\beta }{\partial x^{\prime \beta '}} \frac {\partial A^\alpha }{\partial x^\beta }. \end{equation*}

Окрім тензора Мінковського, маємо ще один тензор, компоненти якого не змінюються при власних перетвореннях Лоренца. Це абсолютно антисиметричний символ (Леві-Чівіта) \(\varepsilon ^{\mu \nu \rho \sigma }\), що змінює знак при перестановках будь-яких двох індексів, причому \(\varepsilon ^{0123} = 1\). Очевидно, всі компоненти \(\varepsilon ^{\mu \nu \rho \sigma }\) дорівнюють або \(+1\), якщо впорядкована сукупність індексів \(\{\mu , \nu , \rho , \sigma \}\) складає парну перестановку чисел \(\{0,1,2,3\}\), або \(-1\) у разі непарної перестановки, або \(0\), якщо хоча б два індекси приймають однакові значення. Знайдемо закон перетворення \(\varepsilon ^{\mu \nu \rho \sigma }\). За означенням детермінанта

\begin{equation*} \det \left \|\frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\nu }\right \| = \frac {\partial x^{\prime 0}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^{\prime 1}}{\partial x^\beta } \frac {\partial x^{\prime 2}}{\partial x^\gamma } \frac {\partial x^{\prime 3}}{\partial x^\delta } \varepsilon ^{\alpha \beta \gamma \delta }, \end{equation*}

а після перестановки верхніх індексів \(\mu '\nu '\rho '\sigma '\) отримаємо

\begin{equation*} \frac {\partial x^{\prime \mu '}}{\partial x^\alpha } \frac {\partial x^{\prime \nu '}}{\partial x^\beta } \frac {\partial x^{\prime \rho '}}{\partial x^\gamma } \frac {\partial x^{\prime \sigma '}}{\partial x^\delta } \varepsilon ^{\alpha \beta \gamma \delta } = \det (\|L\|)\,\varepsilon ^{\mu '\nu '\rho '\sigma '}. \end{equation*}

Сукупність величин, що перетворюються таким чином, називають тензорною густиною. Але відносно власних перетворень Лоренца \(\varepsilon ^{\mu \nu \rho \sigma }\) є чотириіндексним контраваріантним тензором, оскільки для цих перетворень визначник \(\det \|L\| = 1\).

Легко бачити, що коваріантний символ Леві-Чівіта дорівнює

\begin{equation*} \varepsilon _{\alpha \beta \gamma \delta } = \eta _{\alpha \mu }\,\eta _{\beta \nu }\,\eta _{\gamma \rho }\,\eta _{\delta \sigma }\, \varepsilon ^{\mu \nu \rho \sigma } = -\varepsilon ^{\alpha \beta \gamma \delta } \end{equation*}

і має аналогічні властивості (\(\varepsilon _{0123} = -1\)).

6 Результат підіймання (опускання) індексів позначають тим самим символом, що й тензор до цієї операції, підкреслюючи, що це один і той самий геометричний об’єкт.

6.3 Світові лінії та чотиривектор швидкості

Траєкторії точкових тіл в чотиривимірному просторі-часі, що також називають світовими лініями, зручно записувати у параметричному вигляді: \(x^\mu = x^\mu (p)\), де \(p\) — деякий неособливий параметр, який монотонно зростає з часом \(t\). Зважаючи на те, що швидкості фізичних тіл не перевищують швидкості світла, маємо вздовж світової лінії тіла з ненульовою масою

\begin{equation*} ds^2 = \eta _{\mu \nu }\,\frac {dx^\mu }{dp}\,\frac {dx^\nu }{dp} > 0. \end{equation*}

В цьому разі вектор дотичної \(dx^\mu /dp\) часоподібний, а траєкторію \(x^\mu (p)\) називають часоподібною. У випадку протилежного знаку маємо просторовоподібну криву. На траєкторії фотонів та інших частинок нульової маси, що рухаються зі швидкістю світла, \(\eta _{\mu \nu }dx^\mu dx^\nu = 0\); тоді траєкторію називають ізотропною або світлоподібною.

Якщо на часоподібній траєкторії параметром \(p\) виберемо часову координату \(t = x^0/c\), маємо

\begin{equation*} \frac {dx^\mu }{dp} = c\,\frac {dx^\mu }{dx^0} = \left (c,\,\frac {dx^i}{dt}\right ). \end{equation*}

За формулою (5.15):

\begin{equation*} d\tau = \frac {1}{c}\sqrt {\eta _{\mu \nu }\,dx^\mu \,dx^\nu } = \sqrt {1 - \frac {v^2}{c^2}}\,dt, \end{equation*}

де \(v^2 = \sum _i (dx^i/dt)^2\).

З цих співвідношень видно, що власний час можна обчислити за формулою

\begin{equation} \label {eq:2.5} \tau = \frac {1}{c}\int \limits _{p_1}^{p_2} \left (\eta _{\mu \nu }\,\frac {dx^\mu }{dp}\,\frac {dx^\nu }{dp}\right )^{1/2}dp. \end{equation}

Ця формула дає змогу обчислити інтервал власного часу між точками \(x_i^\mu \) (\(i=1,2\)) для довільної параметризації часоподібної траєкторії. Як зазначено в п. 5.3, формула (6.8) зберігає свій вигляд у разі довільних часоподібних траєкторій, у тому числі й для тих, що описують неінерціальні рухи точкових тіл. Але система відліку, де зберігає свій вигляд формула (6.8), має бути інерціальною. Оскільки \(dx^\mu \) є контраваріантним вектором, а \(\eta _{\mu \nu }\) — двічі коваріантний тензор відносно перетворень Лоренца, величина

\begin{equation*} ds^2 = \eta _{\mu \nu }\,dx^\mu \,dx^\nu \end{equation*}

є інваріантом відносно цих перетворень. Тому власний час тіла, обчислений згідно до (6.8), як і належить бути числовому значенню спостережуваної величини, не залежить від вибору системи відліку. Зазначимо також, що формула (6.8) не залежить від вибору допустимого параметра \(p\).

Часоподібну траєкторію зручно параметризувати за допомогою величини \(s = c\tau \), де вибір константи визначається початком відліку власного часу. На світовій лінії тіла \(x^\mu (s)\) введемо контраваріантний чотиривектор швидкості (чотиришвидкість або 4-швидкість)

\begin{equation*} u^\mu = \frac {dx^\mu }{ds}, \end{equation*}

а також відповідний коваріантний вектор \(u_\mu = \eta _{\mu \nu }u^\nu \). Ці величини є безрозмірними. Безпосередньо з (6.8) маємо співвідношення

\begin{equation} \label {eq:2.6} \eta _{\mu \nu }\,u^\mu \, u^\nu = 1 \quad \text {або}\quad \eta _{\mu \nu }\,\frac {dx^\mu }{ds}\,\frac {dx^\nu }{ds} = 1, \end{equation}

яке називатимемо умовою нормування чотиришвидкості. Звідси видно, що з чотирьох компонент \(u^\mu \) незалежними є лише три. У власній системі відліку, де тіло на цей час покоїться, просторові компоненти швидкості дорівнюють нулю (\(u^i = 0\), \(i=1,2,3\)) і \(u^0 = 1\), що, очевидно, задовольняє умову нормування. Інколи цю систему називають також системою спокою тіла.

Якщо \(x^\mu (p)\) — світлоподібна (наприклад, траєкторія руху фотонів), то у цьому разі замість (6.9) маємо, для будь-якої параметризації,

\begin{equation*} \eta _{\mu \nu }\,\frac {dx^\mu }{dp}\,\frac {dx^\nu }{dp} = 0. \end{equation*}

Задачі

  • 6.1. Записати перетворення Лоренца для контраваріантного чотиривектора \(A^\mu = (A^0, \vect {A})\) у тривимірному векторному вигляді для довільного напрямку швидкості \(\vect {v}\) нової системи відліку. Вказівка. Компоненти контраваріантного вектора в СТВ перетворюються так само як і координати. Подайте \(\vect {A}\) у вигляді суми паралельної та перпендикулярної до \(\vect {v}\) складових. Див. Вправу 5.3.

  • 6.2. Контраваріантний вектор \(A^\mu = (A^0, \vect {A})\) — часоподібний. Користуючись результатом Вправи 6.1, знайдіть перетворення Лоренца до системи координат, де просторові компоненти цього вектора дорівнюють нулю.