Класична електродинаміка
2 Розв’язки рівнянь Максвелла
Рівняння Максвелла є системою восьми диференціальних рівнянь у частинних похідних відносно шести компонент полів \(\Efield \) та \(\Bfield \). Попри те що система є перевизначеною, безпосереднє розв’язання її в загальному випадку є непростою задачею. У цьому розділі розглядаються два підходи до побудови розв’язків.
Перший підхід — метод електромагнітних потенціалів — зводить вихідну систему до двох незалежних хвильових рівнянь (рівнянь Даламбера) відносно скалярного \(\phi \) та векторного \(\vect {A}\) потенціалів. Вибір зручної калібрувальної умови (Лоренца, Гамільтона або Кулона) дозволяє суттєво спростити структуру рівнянь. Для ізольованої системи зарядів і струмів розв’язки цих рівнянь набувають вигляду запізнюючих потенціалів, що відображають скінченну швидкість поширення електромагнітних збурень.
Другий підхід — постановка задачі Коші — дозволяє однозначно визначити еволюцію електромагнітного поля з заданих початкових умов. Показано, що початкові умови, задані в області простору, визначають поле лише в межах відповідного «конуса майбутнього» цієї області — прояв принципу причинності в електродинаміці.
2.1 Потенціали електромагнітного поля
Існує досить багато методів аналізу рівнянь Максвелла (1.26) — (1.29), серед яких одним з найбільш поширених є введення потенціалів, що дозволяють дещо зменшити число невідомих функцій.
З умови соленоїдальності магнітного поля (1.27) випливає, що існує деяке векторне поле \(\vect {A}\), таке, що:
\(\seteqnumber{0}{2.}{0}\)\begin{equation} \label {eq:potB} \Bfield = \Rot \vect {A} \end{equation}
Підставляючи це в (1.28), після елементарних перетворень маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{1}\)\begin{equation*} \Rot \left ( \Efield + \frac {1}{c} \frac {\partial \vect {A}}{\partial t}\right ) = 0, \end{equation*}
звідки випливає існування скалярного поля \(\phi \), такого, що
\(\seteqnumber{0}{2.}{1}\)\begin{equation*} \Efield + \frac {1}{c} \frac {\partial \vect {A}}{\partial t} = - \nabla \phi , \end{equation*}
або
\(\seteqnumber{0}{2.}{1}\)\begin{equation} \label {eq:potE} \Efield = - \nabla \phi - \frac {1}{c} \frac {\partial \vect {A}}{\partial t}. \end{equation}
Таким чином, якщо шукати електромагнітне поле у вигляді (2.1), (2.2), рівняння (1.27), (1.28) виконуються автоматично.
Калібрувальна інваріантність
Формули (2.1), (2.2) не визначають потенціали однозначно. Розглянемо перетворення \((\phi , \vect {A}) \to (\phi ', \vect {A}')\):
\(\seteqnumber{0}{2.}{2}\)\begin{equation} \label {eq:A'} \vect {A}' = \vect {A} + \nabla \chi , \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{3}\)\begin{equation} \label {eq:phi'} \phi ' = \phi - \frac {1}{c} \frac {\partial \chi }{\partial t}. \end{equation}
Підставляючи в (2.1), (2.2), бачимо, що напруженості електромагнітного поля виражаються через \(\phi '\), \(\vect {A}'\) подібно до \(\phi \), \(\vect {A}\):
\(\seteqnumber{0}{2.}{4}\)\begin{equation} \Bfield = \Rot \vect {A}', \quad \Efield = -\nabla \phi ' - \frac {1}{c} \frac {\partial \vect {A}'}{\partial t}. \end{equation}
Таким чином, потенціали \((\phi , \vect {A})\) містять деякі ступені свободи, що ніяк не впливають на фізичну ситуацію. Цю обставину називають калібрувальною інваріантністю рівнянь поля, а перетворення (2.3), (2.4), або інші, що не впливають на спостережувані величини \((\Efield , \Bfield )\), називають калібрувальними перетвореннями.
Калібрувальна умова Лоренца
Калібрувальна інваріантність дозволяє накладати додаткові умови на потенціали \((\phi , \vect {A})\), за допомогою яких можна звести рівняння до більш зручного вигляду.
Розглянемо умову Лоренца для \((\phi , \vect {A})\):
\(\seteqnumber{0}{2.}{5}\)\begin{equation} \label {eq:LorenzCondition} \Div \vect {A} + \frac {1}{c} \frac {\partial \phi }{\partial t} = 0. \end{equation}
Цю умову можна задовольнити за допомогою перетворень (2.3), (2.4). Дійсно, припустимо, що:
\(\seteqnumber{0}{2.}{6}\)\begin{equation*} \Div \vect {A} + \frac {1}{c} \frac {\partial \phi }{\partial t} = f \neq 0, \end{equation*}
та перейдемо до нових потенціалів \((\phi ', \vect {A}')\) за формулами (2.3), (2.4). Тоді:
\(\seteqnumber{0}{2.}{6}\)\begin{equation*} \Div \vect {A}' + \frac {1}{c} \frac {\partial \phi '}{\partial t} = f - \frac {1}{c^2} \pparttime {\chi } + \Laplasian \chi . \end{equation*}
Підбираючи функцію \(\chi \) таким чином, щоб \(f = \Dalambertian \chi \), де введено позначення:
\(\seteqnumber{0}{2.}{6}\)\begin{equation} \label {eq:wave_operator} \Dalambertian = \frac {1}{c^2} \frac {\partial ^2}{\partial t^2} - \Laplasian , \end{equation}
яке називається хвильовим оператором1, бачимо, що нові потенціали \((\phi ', \vect {A}')\) задовольняють калібрувальній умові Лоренца (2.6).
Отримаємо рівняння для \((\phi , \vect {A})\), припускаючи тепер, що умова (2.6) виконана. З подальшого буде видно, що розв’язки рівнянь, з якими матимемо справу, дійсно задовольняють цій умові. З урахуванням співвідношень (2.2) та (2.6) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{7}\)\begin{equation*} \Div \Efield = \Div \left ( -\nabla \phi - \frac 1c \parttime {\vect {A}}\right ) = - \Laplasian \phi - \frac 1c \parttime {}\Div \vect {A} = \frac 1{c^2}\pparttime {\phi } - \Laplasian \phi . \end{equation*}
Тоді з рівняння (1.26) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{7}\)\begin{equation} \label {eq:Dphi} \Dalambertian \phi = 4\pi \rho . \end{equation}
Підставимо (2.1) та (2.2) в (1.29):
\(\seteqnumber{0}{2.}{8}\)\begin{equation*} \Rot (\Rot \vect {A}) = \frac {4\pi }{c}\vect {j} + \frac {1}{c}\left ( -\nabla \phi - \frac {1}{c}\frac {\partial \vect {A}}{\partial t} \right ). \end{equation*}
В лівій частині:
\(\seteqnumber{0}{2.}{8}\)\begin{equation*} \Rot (\Rot \vect {A}) = \nabla \Div \vect {A} - \Laplasian \vect {A} = -\frac 1c \nabla \parttime \phi - \Laplasian \vect {A}. \end{equation*}
де враховано умову Лоренца (2.6). Після скорочень отримуємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{8}\)\begin{equation} \label {eq:DA} \Dalambertian \vect {A} = \frac {4\pi }{c} \vect {j}. \end{equation}
Перевіримо, чи сумісні рівняння (2.8) та (2.9) з умовою Лоренца (2.6). Комбінування рівнянь \(\frac 1c \parttime {}~\eqref {eq:Dphi} + \Div ~\eqref {eq:DA}\) дає:
\(\seteqnumber{0}{2.}{9}\)\begin{equation} \Dalambertian \left ( \frac 1c \parttime {\phi } + \Div \vect {A} \right ) = \frac {4\pi }c \left ( \parttime {\rho } + \Div \vect {j}\right ) . \end{equation}
За умови Лоренца права частина дорівнює нулю, тобто закон збереження заряду є необхідною умовою існування розв’язку. Навпаки, якщо цей закон виконується, то:
\(\seteqnumber{0}{2.}{10}\)\begin{equation} \label {eq:LorentzCalibr} \frac 1c \parttime {\phi } + \Div \vect {A} = 0. \end{equation}
Співвідношення (2.11), якщо його розглядати як рівняння для: \(f = \Div \vect {A} + \frac {1}{c} \frac {\partial \phi }{\partial t}, \) само по собі не гарантує \(f \equiv 0\), оскільки розв‘язок рівняння:
\(\seteqnumber{0}{2.}{11}\)\begin{equation} \label {eq:Df} \Dalambertian f = 0 \end{equation}
не є єдиним (воно має, наприклад, хвильові розв’язки). Але за умови відсутності зовнішнього випромінювання, коли розглядається обмежена система зарядів і струмів, рівняння (2.12) має тільки тривіальний розв’язок \(f=0\). Ця ситуація відповідає запізнюючим розв’язкам рівнянь (2.8) та (2.9), що розглядаються нижче.
1 Цей оператор також називають оператором Даламбера, або даламбертіаном. Його вигляд відповідає позначенням, які будемо використовувати далі в розділі 7 (див. (7.21)) та інші формули чистини ІІ) для сігнатури \((+, -, -, -)\).
Калібрування Гамільтона
Розглянемо іншу калібрувальну умову (Гамільтона):
\(\seteqnumber{0}{2.}{12}\)\begin{equation} \label {eq:HamiltonCondition} \phi = 0. \end{equation}
Це співвідношення також завжди можна задовольнити за допомогою калібрувальних перетворень (2.3), (2.4). Тоді за умови (2.13) рівняння поля (1.26) перепишеться, з урахуванням (2.2), так:
\(\seteqnumber{0}{2.}{13}\)\begin{equation} \label {eq:DA_for_Hamilton} -\frac 1c \parttime {} (\Div \vect {A}) = +4\pi \rho . \end{equation}
Рівняння (1.29) перепишеться, з урахуванням (2.1) та (2.2), так:
\(\seteqnumber{0}{2.}{14}\)\begin{equation} \label {eq:DA_for_Hamilton1} \Dalambertian \vect {A} + \nabla \Div \vect {A} = \frac {4\pi }{c} \vect {j}. \end{equation}
Перевіримо, чи сумісні ці рівняння. Застосування дивергенції до лівої частини останнього рівняння дає:
\(\seteqnumber{0}{2.}{15}\)\begin{equation*} \Div (\Dalambertian \vect {A} + \nabla \Div \vect {A}) = \frac 1{c^2} \pparttime {} \Div \vect {A} - \Laplasian \Div \vect {A} + \Laplasian \Div \vect {A}, \end{equation*}
або
\(\seteqnumber{0}{2.}{15}\)\begin{equation} \label {eq:DA_for_Hamilton2} -\frac 1c \parttime {} \left [ \frac 1c \parttime {} (\Div \vect {A})\right ] + \frac {4\pi }c \Div \vect {j} = 0. \end{equation}
Якщо врахувати (2.14), маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{16}\)\begin{equation*} \frac {4\pi }c \left [\Div \vect {j} + \frac {\partial \rho }{\partial t}\right ] = 0, \end{equation*}
тобто закон збереження заряду (1.16) є необхідною умовою розв‘язку (2.15), (2.16) за умови (2.13).
Калібрування Кулона
Кулонівське калібрування накладає умову:
\(\seteqnumber{0}{2.}{16}\)\begin{equation} \label {eq:ColumbCondition} \Div \vect {A} = 0, \end{equation}
також може бути виконана за допомогою підбору калібрувального перетворення.
За умовою (2.17) з (1.26) маємо рівняння Пуассона для потенціалу \(\phi \):
\(\seteqnumber{0}{2.}{17}\)\begin{equation} \label {eq:ColumbCondition_Puasson} \Laplasian \phi = -4\pi \rho \end{equation}
аналогічно електростатиці.
З іншого рівняння Максвелла (1.29) дістаємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{18}\)\begin{equation} \label {eq:ColumbCondition_DA} \Dalambertian \vect {A} = \frac {4\pi }c \vect {j} - \frac 1c \nabla \parttime {\phi }. \end{equation}
Для перевірки сумісності (2.18) та (2.19) обчислимо з останнього рівняння з урахуванням (2.17):
\(\seteqnumber{0}{2.}{19}\)\begin{equation*} \Dalambertian \Div \vect {A} = \frac {4\pi }c \Div \vect {j} + \frac 1c \Laplasian \parttime {\phi } = \frac {4\pi }c\left ( \Div \vect {j} + \parttime {\phi }\right ), \end{equation*}
де підставлено \(\Laplasian \phi \) з (2.18). Знову рівняння неперервності — закон збереження заряду — виступає як необхідна умова існування розв’язку при заданій калібрувальній умові. Навпаки, якщо виконується рівняння неперервності, для розв’язку (2.19) маємо \(\Dalambertian \Div \vect {A} = 0\) і за відповідних граничних умов дістанемо (2.17).
2.2 Потенціали ізольованої системи зарядів і струмів
В цьому розділі нас цікавитиме поле обмеженої системи, яка є ізольована. Це означає, що протягом усієї історії системи, починаючи з нескінченного минулого, зовнішніх впливів немає; тобто немає джерел на нескінченності чи якогось зовнішнього випромінювання. На відміну від задачі Коші, коли поля розглядають за \(t >0\), а при \(t =0\) задають початкові умови (разом з граничними умовами на нескінченності), у разі ізольованої системи будемо розглядати поля за усіх часів, припускаючи, що функції \(\rho (t, \vect {r})\) та \(\vect {j}(t, \vect {r})\) задані на усій дійсній осі \(t\). Це, зокрема, дозволяє оперувати з перетворенням Фур’є цих функцій за часом.
Для ізольованої системи буде отримано розв’язок рівнянь (2.8), (2.9) у вигляді запізнюючих (загаювальних) потенціалів, який застосовується для розгляду різноманітних задач теорії випромінювання.
Перетворення Фур’є та рівняння Гельмгольца
Позначимо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{19}\)\begin{equation} \label {eq:tilde_phi} \tilde {\phi }(\omega , \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int \limits _{-\infty }^{+\infty } dt \, e^{i \omega t} \phi (t, \vect {r}). \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{20}\)\begin{equation} \label {eq:tilde_A} \tilde {\vect {A}}(\omega , \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int \limits _{-\infty }^{+\infty } dt \, e^{i \omega t} \vect {A}(t, \vect {r}). \end{equation}
— перетворення Фур’є для потенціалів. Оскільки диференціювання за часом індукує множення Фур’є-образів на \((-i \omega )\), аналог калібрувальної умови Лоренца (2.6) має вигляд:
\(\seteqnumber{0}{2.}{21}\)\begin{equation} \Div \tilde {\vect {A}} - \frac {i \omega }{c} \tilde {\phi } = 0. \end{equation}
З закону збереження заряду (1.16) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{22}\)\begin{equation} -i \omega \tilde {\rho } + \Div \tilde {\vect {j}} = 0, \end{equation}
де
\(\seteqnumber{0}{2.}{23}\)\begin{equation} \tilde {\rho }(\omega , \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int \limits _{-\infty }^{+\infty } dt \, e^{i \omega t} \rho (t, \vect {r}), \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{24}\)\begin{equation} \tilde {\vect {j}}(\omega , \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int \limits _{-\infty }^{+\infty } dt \, e^{i \omega t} \vect {j}(t, \vect {r}). \end{equation}
Далі розглянемо рівняння для потенціалів саме за умови Лоренца (2.6) або (2.3). З рівнянь (2.8), (2.9), де друга похідна за часом індукує множення на \(-\omega ^2 \) Фур’є-образів, отримаємо рівняння Гельмгольца:
\(\seteqnumber{0}{2.}{25}\)\begin{equation} \label {eq:Dphi_Fourier} \Laplasian \tilde {\phi } + k^2 \tilde {\phi } = -4\pi \tilde {\rho }, \quad \text {де} \quad k = \frac {\omega }{c}. \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{26}\)\begin{equation} \label {eq:DA_Fourier} \Laplasian \tilde {\vect {A}} + k^2 \tilde {\vect {A}} = -\frac {4\pi }{c} \tilde {\vect {j}}. \end{equation}
Умова випромінювання для ізольованої системи
Систему зарядів і струмів називатимемо ізольованою, якщо вона зосереджена в обмеженій області за відсутності зовнішнього випромінювання, що йде з нескінченності. Зосередимось на пошуку розв’язку рівняння (2.8) та його Фур’є-образу (2.26) для скалярного потенціалу \(\phi \). Зараз ми зацікавлені у знаходженні розв’язку, що описує поле ізольованої системи джерел. Розглянемо спочатку розв’язок, що відповідає сферично симетричному точковому джерелу, та задовольняє рівнянню:
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation*} \Dalambertian \phi = \delta (\vect {r} - \vect {r}_0)\chi (t, \vect {r}_0), \end{equation*}
де \(\chi (t, \vect {r}_0) = 4\pi \rho (t, \vect {r}_0)\). Очевидно, розв’язок (2.8) можна подати, як суперпозицію таких розв’язків з різними \(\vect {r}_0\).
Нехай \(\vect {r}_0 = 0\). Поле, що створюється точковим джерелом у точці \(\vect {r}\), є сферично-симетричним \(\phi = \phi (t, r)\), \(r = |\vect {r}|\). Завдяки сферичній симетрії:
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation*} \Dalambertian \phi = \frac 1{c^2}\pparttime {\phi } - \frac 1{r^2} \diff {}{r}\left (r^2 \diff {\phi }{r} \right ) . \end{equation*}
Покладемо \(\phi = r^{-1}\psi \), тоді за \(r>0\):
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation*} \Dalambertian \phi = \frac 1r \left ( \frac 1{c^2}\pparttime {\psi } - \ddiff {\psi }{r}\right ) =0 . \end{equation*}
Це одновимірне хвильове рівняння, яке має загальний розв’язок:
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation*} \psi = f_1\left ( t - \frac {r}c \right ) + f_2\left ( t + \frac {r}c \right ), \end{equation*}
де \(f_1\) та \(f_2\) — довільні функції однієї змінної. Тут \(f_1\) описує хвилі, що випромінюються джерелом, а \(f_2\) — хвилі, що приходять з нескінченності. За відсутності зовнішнього випромінювання слід покласти \(f_2=0\).
Звідси:
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation*} \phi = \frac 1r f_1\left ( t - \frac {r}c \right ). \end{equation*}
Якщо джерело знаходиться у точці \(\vect {r}_0 \neq 0\), очевидно:
\(\seteqnumber{0}{2.}{27}\)\begin{equation} \label {eq:rad_phi} \phi (t, \vect {r}) = \frac 1{|\vect {r} - \vect {r}_0|} f_1\left ( t - \frac {|\vect {r} - \vect {r}_0|}c \right ). \end{equation}
Умова випромінювання і рівняння Гельмгольца
Для Фур’є-образів розв’язку (2.28) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{28}\)\begin{equation} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int dt \, e^{i\omega t} \frac {f_1\left (t - \frac {|\vect {r} - \vect {r}_0|}{c}\right )}{|\vect {r} - \vect {r}_0|} = \frac {\exp \left [ i \frac {\omega }{c} |\vect {r} - \vect {r}_0| \right ] }{|\vect {r} - \vect {r}_0|}\tilde {f}_1(\omega ), \end{equation}
де \(\tilde {f}_1 (\omega ) \equiv \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int d\xi \, e^{i\omega \xi } f_1(\xi ). \)
На великих відстанях
\(\seteqnumber{0}{2.}{29}\)\begin{equation*} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) \sim \frac {e^{i\omega (r - \vect {n} \vect {r}_0)/c}}{r} + O(r^{-2}). \end{equation*}
Очевидно, для будь-якого сферично-симетричного розв’язку рівняння Гельмгольца (2.26) зовні області, де права частина цього рівняння відмінна від нуля, за умови відсутності зовнішнього випромінювання
\(\seteqnumber{0}{2.}{29}\)\begin{equation} \label {eq:rad_phi_sph} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) \sim \frac {e^{ikr}}{r}. \end{equation}
Більш строго умови випромінювання (умови вихідних хвиль) формулюють за допомогою так званих умов Зоммерфельда.
Розв’язок рівняння Гельмгольца, що задовольняє умовам випромінювання, у випадку обмеженої системи джерел має бути суперпозицією розв’язків типу (2.30) з різними \(\vect {r}_0\) і мати асимптотику
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation*} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) \approx C(\vect {n}) \frac {e^{i\omega r / c}}{r} + O(r^{-2}), \end{equation*}
де амплітуда \(C(\vect {n}) \) залежить лише від кутів.
Запізнюючі потенціали
Умови випромінювання однозначно задають поля ізольованої системи струмів і розв’язки хвильових рівнянь (2.8), (2.9) для потенціалів, а також рівнянь Гельмгольца (2.26), (2.27) для їх Фур’є-перетворень. Розв’язки (2.8), (2.9) можна отримати безпосередньо, використовуючи сферично-симетричний розв’язок (2.28). Але ми проведемо аналогічний розгляд з використанням сферично-симетричного розв’язку рівнянь Гельмгольца, а потім перейдемо до розв’язків (2.8), (2.9) через перетворення Фур’є.
Розглянемо рівняння для скалярного потенціалу (2.26) і шукатимемо фундаментальний розв’язок \(\tilde {G}(\vect {r})\) оператора в лівій частині (2.26):
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation*} \Laplasian \tilde {G} + k^2\tilde {G} = \delta (\vect {r}) \end{equation*}
Поле, створюване сферично-симетричним точковим джерелом, також є сферично-симетричним, тому можна покласти
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation*} \tilde {G} (\vect {r}) = \frac {g(r)}{r} \end{equation*}
Тоді з (2.30) за \(r>0\) маємо
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation*} \frac {d^2 g}{dr^2} + k^2 g = 0 \quad \Rightarrow \quad g = C_1(k) e^{ikr} + C_2(k) e^{-ikr}. \end{equation*}
Враховуючи умову випромінювання, слід покласти \(C_2(k)=0\):
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation*} \tilde {G}(r) = C_1(k) \frac {e^{ikr}}{r}, \quad \text {за} \quad r>0. \end{equation*}
Залишається визначити \(C_1(k)\). Коли \(r \to 0\), поведінку розв’язку визначає співмножник \(C_1/r\), а в лівій частині рівняння (2.30) домінує доданок \(\Laplasian \phi \). Тому асимптотика розв’язку за \(r \to 0\) повинна збігатися з розв’язком рівняння Пуассона для точкового заряду:
\(\seteqnumber{0}{2.}{30}\)\begin{equation} \Laplasian \left ( \frac {q}{r} \right ) = -4\pi q \delta (\vect {r}). \end{equation}
Зіставлення за \(r > 0\) дає:
\(\seteqnumber{0}{2.}{31}\)\begin{equation} \label {eq:tildeGr} \tilde {G}(r) = - \frac {e^{ikr}}{4\pi r}. \end{equation}
Більш послідовний розгляд фундаментальних розв’язків операторів Даламбера та Гельмгольца з погляду узагальнених функцій див. додаток В.
З урахуванням (2.32), за принципом суперпозиції розв’язки рівнянь (2.20), (2.21) за умови випромінювання можна подати:
\(\seteqnumber{0}{2.}{32}\)\begin{equation} \label {eq:tilde_phi_bundle} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) = \int \frac {dV'}{|\vect {r} - \vect {r}'|} \exp \left [ i \frac {\omega }{c} |\vect {r} - \vect {r}'| \right ] \tilde {\rho } (\omega , \vect {r}'), \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{33}\)\begin{equation} \label {eq:tilde_A_bundle} \tilde {\vect {A}}(\omega , \vect {r}) = \int \frac {dV'}{c|\vect {r} - \vect {r}'|} \exp \left [ i \frac {\omega }{c} |\vect {r} - \vect {r}'| \right ] \tilde {\vect {j}} (\omega , \vect {r}'). \end{equation}
За допомогою оберненого до (2.20),(2.21) перетворення Фур’є маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{34}\)\begin{equation} \phi (t, \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int e^{-i\omega t} \tilde {\phi } (\omega , \vect {r}) d\omega , \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{35}\)\begin{equation} \rho (t, \vect {r}) = \frac {1}{\sqrt {2\pi }} \int e^{-i\omega t} \tilde {\rho } (\omega , \vect {r}) d\omega . \end{equation}
Звідси та з (2.33)
\(\seteqnumber{0}{2.}{36}\)\begin{equation} \phi (t, \vect {r}) = \int \frac {dV'}{|\vect {r} - \vect {r}'|} \int \frac {d\omega }{\sqrt {2\pi }} e^{-i\omega t} \tilde {\rho } (\omega , \vect {r}') = \int \frac {dV'}{|\vect {r} - \vect {r}'|} \rho (t_{\text {ret}}, \vect {r}'), \end{equation}
де \(t_{\text {ret}} = t - \frac {1}{c} |\vect {r} - \vect {r}'|\).
Остаточно запишемо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{37}\)\begin{equation} \label {eq:phi_ret} \phi (t, \vect {r}) = \int \frac {dV'}{|\vect {r} - \vect {r}'|} \rho \left ( t - \frac {1}{c} |\vect {r} - \vect {r}'|, \vect {r}' \right ), \end{equation}
а також, аналогічно, для розв’язку (2.9):
\(\seteqnumber{0}{2.}{38}\)\begin{equation} \label {eq:A_ret} \vect {A} (t, \vect {r}) = \frac {1}{c} \int \frac {dV'}{|\vect {r} - \vect {r}'|} \vect {j} \left ( t - \frac {1}{c} |\vect {r} - \vect {r}'|, \vect {r}' \right ). \end{equation}
Формули (2.38), (2.39) подають запізнюючі розв’язки рівнянь (2.8), (2.9), що задовольняють умовам випромінювання в разі обмеженої ізольованої системи зарядів та струмів.
Зауважимо, що (2.38), (2.39) можна записати у вигляді згортки фундаментального розв’язку хвильового оператора з правими частинами рівнянь (2.8), (2.9) (див. додаток В, формула (Г.5)). Цей фундаментальний розв’язок має вигляд:
\(\seteqnumber{0}{2.}{39}\)\begin{equation} \label {eq:G} G(t, \vect {r}) = \frac {1}{2\pi c} \delta \left ( t^2 - r^2 / c^2 \right ) \theta (t). \end{equation}
Згортка з правою частиною (2.8) дає:
\(\seteqnumber{0}{2.}{40}\)\begin{equation} \label {eq:2.2.18} \phi (t, \vect {r}) = 4\pi \int dt' dV' G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \rho (t', \vect {r}'). \end{equation}
Підставимо (2.40):
\(\seteqnumber{0}{2.}{41}\)\begin{multline*} \phi (t, \vect {r}) = \frac 2c \int dt' dV' \delta \left [ \left ( t - t' \right )^2 - \frac {(\vect {r} - \vect {r}')^2}{c^2} \right ] \theta (t - t') \rho (t', \vect {r}') = \\ = \frac {1}{c} \int dV' \int \delta \left [ t - t' - \frac {|\vect {r} - \vect {r}'|}{c} \right ] \frac {\rho (t', \vect {r}')}{|t - t'|} dt', \end{multline*} що збігається з (2.38) після інтегрування по \(t'\).
Аналогічно:
\(\seteqnumber{0}{2.}{41}\)\begin{equation} \label {eq:2.2.19} \vect {A} (t, \vect {r}) = \frac {4\pi }{c} \int dt' dV' \, G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \, \vect {j} (t', \vect {r}'). \end{equation}
Перевіримо виконання калібрувальної умови Лоренца для розв’язків (2.41), (2.42):
\(\seteqnumber{0}{2.}{42}\)\begin{multline*} \frac 1c \frac {\partial \phi }{\partial t} + \Div \vect {A} = \\ = \frac {4\pi }{c} \int dt' dV' \left [ \left ( \frac {\partial }{\partial t} G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \right ) \rho (t', \vect {r}') + \left ( \frac {\partial }{\partial x_i} G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \right ) j_i (t', \vect {r}') \right ] = \\ = -\frac {4\pi }{c} \int dt' dV' \left [ \left ( \frac {\partial }{\partial t'} G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \right ) \rho (t', \vect {r}') + \left ( \frac {\partial }{\partial x'_i} G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \right ) j_i (t', \vect {r}') \right ] = \\ = \frac {4\pi }{c} \int dt' dV' \left [ G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \frac {\partial }{\partial t'} \rho (t', \vect {r}') + G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \frac {\partial }{\partial x'_i} j_i (t', \vect {r}') \right ] = \\ = \frac {4\pi }{c} \int dt' dV' G(t - t', \vect {r} - \vect {r}') \left [ \frac {\partial }{\partial t'} \rho (t', \vect {r}') + \Div '\vect {j} (t', \vect {r}') \right ] = 0 \end{multline*} де \(\vect {r} = \{ x_i \} \), \(\vect {r}' = \{ x'_i \} \), в останньому перетворенні проведено інтегрування частинами по \(t' \) та по \(x'_i \) з урахуванням обмеженості області, де густини зарядів та струмів відмінні від нуля.
Таким чином, виконання умови Лоренца для (2.41), (2.42) забезпечено законом збереження заряду.
2.3 Задача Коші для рівнянь Максвелла
Як зазначено на початку попереднього розділу, задача Коші, на відміну від розгляду ізольованої системи, оперує лише з полями за \(t \geqslant t_0 \). Поведінка джерел та полів за \(t < t_0 \), яка може впливати на стан системи за \(t \geqslant t_0 \), є невідомою. Тому, на відміну від п. 2.2, окрім задання функцій \(\rho (t, \vect {r}) \), \(\vect {j}(t, \vect {r}) \) за \(t \geqslant t_0 \) необхідно задавати певні початкові умови.
Далі для простоти виберемо відлік часу так, що початковий момент \(t_0 = 0 \). Поля \(\Efield \), \(\Bfield \) визначають стан електромагнітного поля, якщо вони задані в усьому просторі. З’ясуємо, чи дозволяють рівняння Максвелла однозначно передбачати стан поля при \(t > 0 \), якщо цей стан відомий за \(t = 0 \). Розподіли густини заряду \(\rho (t, \vect {r}) \) та густини струму \(\vect {j}(t, \vect {r}) \) за \(t \geqslant 0 \) вважаємо заданими, причому \(\frac {\partial \rho }{\partial t} + \Div \vect {j} = 0\). При \(t = 0 \) задаємо поля \(\Efield \), \(\Bfield \), причому вони мають задовольняти рівняння:
\(\seteqnumber{0}{2.}{42}\)\begin{equation} \Div \Efield = 4\pi \rho \label {eq:2.3.1} \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{43}\)\begin{equation} \Div \Bfield = 0 \label {eq:2.3.2} \end{equation}
Еволюцію полів \(\Efield \) та \(\Bfield \) визначає інша пара рівнянь Максвелла, що містить похідні за часом:
\(\seteqnumber{0}{2.}{44}\)\begin{equation} \frac {\partial \Efield }{\partial t} = c \Rot \Bfield - 4\pi \cdot \vect {j} \label {eq:2.3.3} \end{equation}
\(\seteqnumber{0}{2.}{45}\)\begin{equation} \frac {\partial \Bfield }{\partial t} = -c \Rot \Efield \label {eq:2.3.4} \end{equation}
З будови системи рівнянь видно, що ми можемо задати електромагнітне поле при \(t = 0 \), яке задовольняє рівнянням (2.43) та (2.44), і розв’язувати потім рівняння (2.45) та (2.46) при \(t > 0 \). Однак виникає питання, чи зберігаються при цьому рівняння (2.43) та (2.44) також і при \(t > 0 \)?
Покажемо, що це дійсно так. З рівняння (2.45) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{46}\)\begin{equation*} \frac {\partial }{\partial t} \Div \Efield = -4\pi \cdot \Div \vect {j} = 4\pi \frac {\partial \rho }{\partial t}, \end{equation*}
де враховано закон збереження заряду, або:
\(\seteqnumber{0}{2.}{46}\)\begin{equation*} \frac {\partial }{\partial t} \left (\Div \Efield - 4\pi \rho \right ) = 0. \end{equation*}
Звідси видно, що співвідношення (2.43) справедливо при \(t > 0 \), якщо воно відбувається при \(t = 0 \).
З рівняння (2.46) маємо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{46}\)\begin{equation*} \frac {\partial }{\partial t} \Div \Bfield = 0, \end{equation*}
звідки видно, що рівняння (2.44) також зберігається при \(t > 0 \).
Єдиність розв’язків
Покажемо, що початкові умови, задані при \(t = 0 \) всередині кулі (див. рис. 2.1):
\(\seteqnumber{0}{2.}{46}\)\begin{equation} (x - x_0)^2 + (y - y_0)^2 + (z - z_0)^2 \leqslant c^2 T^2 \label {eq:2.3.5} \end{equation}
однозначно визначають напруженості поля у точці \(\vect {r}_0 = (x_0, y_0, z_0) \) в момент \(t = T \). Припустимо, що існують два розв’язки рівнянь Максвелла \(\{\Efield (t, \vect {r}), \Bfield (t, \vect {r})\} \) та \(\{\Efield '(t, \vect {r}), \Bfield '(t, \vect {r})\} \) з однаковими початковими умовами в області (2.47) та розглянемо їхню різницю \(\Efield '' = \Efield - \Efield ' \), \(\Bfield '' = \Bfield - \Bfield ' \), яка, очевидно, задовольняє рівняння:
\(\seteqnumber{0}{2.}{47}\)\begin{equation*} \frac {\partial \Efield ''}{\partial t} = c \Rot (\Bfield ''), \quad \frac {\partial \Bfield ''}{\partial t} = -c \Rot (\Efield ''). \end{equation*}
Обчислюючи похідну з урахуванням цих рівнянь:
\(\seteqnumber{0}{2.}{47}\)\begin{multline} \label {eq:2.3.6} \frac {1}{8\pi } \frac {\partial }{\partial t} (\Efield ''^2 + \Bfield ''^2) = \frac 1{4\pi } \left (\Efield '' \frac {\partial \Efield ''}{\partial t} + \Bfield '' \frac {\partial \Bfield ''}{\partial t} \right ) = \\ = \frac {c}{4\pi }\left (\Efield ''\Rot (\Bfield '') - \Bfield ''\Rot (\Efield '')\right ) = -\frac {c}{4\pi } \Div [\Efield '' \times \Bfield ''] \end{multline} маємо співвідношення, аналогічне закону збереження енергії в диференціальній формі:
\(\seteqnumber{0}{2.}{48}\)\begin{equation*} \frac {\partial W}{\partial t} = -\frac {c}{4\pi } \Div [\Efield '' \times \Bfield ''], \end{equation*}
де \(W = \frac {1}{8\pi } (\Efield ''^2 + \Bfield ''^2) \).
Розглянемо невід’ємну величину:
\(\seteqnumber{0}{2.}{48}\)\begin{equation} \label {eq:2.3.7} U(t) = \int \limits _{K(t)} W \, dV, \end{equation}
де областю інтегрування \(K(t) \) є куля з центром у точці \(\{\vect {r}_0\} = \{x_0, y_0, z_0\} \):
\(\seteqnumber{0}{2.}{49}\)\( \def\LWRfootnote{2} \) \begin{equation*} K(t) = \{\vect {r} : |\vect {r} - \vect {r}_0| \leqslant R(t)\}, \quad \text {де} \quad R(t) = c(T - t), \quad t \leqslant T.\footnote {Сукупність точок $\{t, \vect {r}\}$ чотиривимірного простору, для яких виконуються ці умови, належать до так званого \emph {конуса минулого} точки $\{0, \vect {r}_0\}$.} \end{equation*} \( \def\LWRfootnotename{footnote} \)
Перейдемо в інтегралі (2.49) до сферичних координат з центром у \(\vect {r}_0 \):
\(\seteqnumber{0}{2.}{49}\)\begin{equation*} U(t) = \int d\Omega \int _0^{R(t)} \, r^2 W(t, r, \theta , \varphi ) dr, \end{equation*}
де інтегрування по кутовій частині \(d\Omega = \sin \theta \, d\theta \, d\varphi \) виконується по усій одиничній сфері. Враховуючи (2.48), обчислимо:
\(\seteqnumber{0}{2.}{49}\)\begin{multline} \label {eq:2.3.8} \frac {dU}{dt} = -c R^2(t) \int d\Omega \, W(t, R(t), \theta , \varphi ) + \int _{K(t)} \frac {\partial W}{\partial t} \, dV = \\ = -c R^2 \int d\Omega \, W(t, R(t), \theta , \varphi ) - \frac {c}{4\pi } \int _{K(t)} \Div [\Efield '' \times \Bfield ''] \, dV = \\ \text {(за формулою Остроградського-Гауса)}\\ = -c R^2 \int d\Omega \, W - \frac {c}{4\pi } \int \limits _{\partial K(t)} (d\vect {S} \cdot [\Efield '' \times \Bfield '']) = \\ = -c R^2 \int d\Omega \, W - \frac {c}{4\pi } \int d\Omega \, R^2(t) [\Efield '' \times \Bfield ''] \cdot \vect {n}, \end{multline} де \(\partial K(t) \) — поверхня сфери \(r = R(t) \), \(\vect {n} = \vect {r} / r = \{\sin \theta \cos \varphi , \sin \theta \sin \varphi , \cos \theta \} \) — одиничний вектор нормалі до цієї поверхні; \(d\vect {S} = \vect {n} R^2 d\Omega \).
Оскільки:
\(\seteqnumber{0}{2.}{50}\)\begin{equation*} | \left [ \Efield '' \times \Bfield '' \right ] \cdot \vect {n} | \leqslant | \Efield '' | \cdot | \Bfield '' | \leqslant \frac {\Efield ''^2 + \Bfield ''^2}{2} \leqslant 4\pi W, \end{equation*}
з (2.50) випливає:
\(\seteqnumber{0}{2.}{50}\)\begin{equation} \label {eq:2.3.9} \frac {dU}{dt} = -c R^2 \int d\Omega \left [ W + \frac 1{4\pi } [\Efield '' \times \Bfield ''] \cdot \vect {n} \right ]\leqslant 0. \end{equation}
Якщо початковий момент \(t = 0 \) поля збігаються:
\(\seteqnumber{0}{2.}{51}\)\begin{equation*} \Efield ''(0, \vect {r}) = \Bfield ''(0, \vect {r}) \equiv 0, \end{equation*}
тому \(U(0) = 0 \). За означенням \(U(t) \geqslant 0 \), тому нерівність (2.51) означає, що \(U(t) \equiv 0 \), тобто \(\Efield = \Efield ' \), \(\Bfield = \Bfield ' \) у будь-якій кулі \(K(t) \), \(t \in [0, T] \).
Таким чином, розв’язки з однаковими початковими умовами збігаються, тобто ці умови, задані в області (2.47), однозначно задають поле у будь-якій кулі \(K(t) \), \(0 \leqslant t \leqslant T \).
Як видно з наведених міркувань, зміни початкових умов за \(t = 0 \) поза областю (2.47) не впливають на поле у точці \(\vect {r}_0 \). Це очевидний наслідок скінченої швидкості поширення взаємодій. Аналогічно, збурення поля, що відбуваються в момент \(t \) поза кулею \(K(t) \), не встигають поширитися до точки \(\vect {r}_0 \) за час \(R(t)/c = T - t \). Чим ближче \(t \) до \(T \), тим меншою є область впливу на цю точку.
Природно, що для визначення поля при \(t = T \) в усьому просторі треба задавати початкові умови також в усьому просторі. Поля, що задають у початковий момент, мають задовольнити рівнянням (2.43) та (2.44); тому стан поля та його майбутня еволюція визначаються чотирма функціями від трьох просторових змінних. Наприклад, можна незалежно задати дві компоненти електричного поля та дві — магнітного.
2 Сукупність точок \(\{t, \vect {r}\}\) чотиривимірного простору, для яких виконуються ці умови, належать до так званого конуса минулого точки \(\{0, \vect {r}_0\}\).
Задачі
-
2.1. Вектор-потенціал стаціонарного магнітного поля обмеженої системи струмів на великих відстанях можна наближено подати як \(\vect {A}(\vect {r}) = \frac {1}{cr^{3}} \int dV\, \vect {j}(\vect {r}')(\vect {r}\cdot \vect {r}') \). Записати цей вираз через магнітний момент \(\vect {m} = \frac {1}{2c}\int dV\,[\vect {r}\times \vect {j}] \). Відповідь: \(\vect {A}(\vect {r}) = [\vect {m} \times \vect {r}] / r^3 \).
-
2.2. Знайти загальний сферично симетричний розв’язок \(\tilde \phi \equiv \tilde \phi (k, r) \) рівняння Гельмгольца в вакуумі:
\[ \Laplasian \tilde \phi + k^2 \tilde \phi = 0 \quad \text {в області} \quad r \geqslant R > 0. \]
Що в цьому розв’язку залишиться після врахування умови випромінювання (тобто за відсутності зовнішніх хвиль, що приходять до центру)?
-
2.3. Знайти розв’язок \(\tilde \phi \equiv \tilde \phi (k, r) \) рівняння Гельмгольца:
\(\seteqnumber{0}{2.}{51}\)\begin{equation*} \Laplasian \tilde \phi + k^2 \tilde \phi = -4\pi \tilde \rho \end{equation*}
у випадку сферичної симетрії \(\tilde \rho \equiv \tilde \rho (k, r) \), за умови відсутності зовнішнього випромінювання. Функція \(\tilde \rho \equiv \tilde \rho (k, r) \) відмінна від нуля лише в області \(r < R \). Розв’язок подати у вигляді квадратур. Показати, що при \(R \to 0 \) за умови фіксованого \(\int dV \, \tilde \rho (k, r) = 4\pi \int _0^R dr \, r^2 \tilde \rho (k, r) = q \), матимемо \(\tilde \Phi (k, r) = q \exp (ikr) / r \).