Елементи фізики плазми

\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\vect {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\vect {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\vect {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\vect {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\mathbf {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\mathbf {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\vect {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\renewcommand {\phi }{\varphi }\) \(\renewcommand {\epsilon }{\varepsilon }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\renewcommand {\iiint }{\int }\) \(\renewcommand {\iint }{\int }\) \(\newcommand {\oiint }{\oint }\) \(\newcommand {\emf }{ℰ}\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\enquote }[1]{«#1»}\) \(\newcommand {\allowbreak }{}\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\mitomega }{\omega }\) \(\newcommand {\mittheta }{\theta }\) \(\newcommand {\mitphi }{\varphi }\) \(\newcommand {\tcbhighmath }[1]{\boxed {#1}}\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

4 Зіткнення, провідність та перенос у плазмі

Досі ми розглядали колективне екранування (розд. 1) та рух окремих частинок у заданих полях (розд. 3), де окремі акти розсіяння були неважливі. Тепер додамо зіткнення. Це дасть три нові явища: опір електричному струму, теплоперенос і дифузію. Важливо відрізняти два рівні опису: колективність пояснює реакцію плазми як цілого, а зіткнення визначають дисипацію імпульсу та енергії.

§ 4.1 Кулонівські зіткнення

Теоретичні відомості Нагадаємо з молекулярної фізики

У газі частинка швидкості \(v_T\) із перерізом зіткнення \(\sigma _{\mathrm {зіт}}\) (літеру \(\sigma \) далі зарезервовано для провідності) у середовищі концентрації \(n\) має час між зіткненнями \(\tau =1/(nv_T\sigma _{\mathrm {зіт}})\) і довжину вільного пробігу \(\ell =v_T\tau \). Рух між зіткненнями — випадкове блукання: після \(N=t/\tau \) кроків довжиною \(\ell \) маємо \(\langle x^2\rangle =N\ell ^2=(\ell ^2/\tau )\,t\), тобто дифузію з коефіцієнтом \(D\sim \ell ^2/\tau \sim v_T^2\tau \) (точніше, \(D=\tfrac 13\ell v_T\)). За тією самою логікою за порядком величини в’язкість \(\eta \sim nT\tau \), а теплопровідність \(\kappa \sim nT\tau /m\) (з числовим множником порядку одиниці). Далі всі оцінки виду «\(D\sim v_T^2/\nu \), \(\kappa \sim nv_T^2\tau \)» ґрунтуються саме на цих співвідношеннях, де \(\nu =1/\tau \) і \(\lambda _{\mathrm {пр}}=\ell =v_T/\nu \).

Хоча колективні взаємодії в плазмі домінують, зіткнення все ж відбуваються, і саме вони визначають опір плазми електричному струму, вирівнювання температур і загасання хвиль. Зіткнення заряджених частинок мають суттєву особливість порівняно зі зіткненнями нейтральних атомів: сила далекодійна, тому повний імпульс частинка втрачає не в одному лобовому зіткненні, а у вигляді багатьох малих відхилень від далеких партнерів (рис. 4.1).

(а) нейтральний газ

(а) нейтральний газ
   

(б) плазма

(б) плазма
Рис. 4.1. Чому зіткнення в плазмі інші, ніж у газі. (а) Нейтральний газ: частинка змінює напрям у рідкісних різких зіткненнях, \(\ell \) — відстань між ними. (б) Плазма: електрон (жирна лінія) не має лобових зіткнень, а набирає поворот із багатьох малих відхилень від далеких іонів (притягання) і електронів (відштовхування). Тому тут \(\ell \) — шлях, на якому напрям швидкості повертається на \(\sim \pi /2\), а внесок усіх далеких прольотів дає кулонівський логарифм

Рис. 4.2. Розсіяння електрона на іоні (формула Резерфорда). Прицільна відстань b — відстань від іона до початкової прямої руху. Для b=b_90 електрон відхиляється на /2; далекі прольоти (bb_90) дають малі кути. Площа кільця [b,b+db] дорівнює…

Рис. 4.2. Розсіяння електрона на іоні (формула Резерфорда). Прицільна відстань \(b\) — відстань від іона до початкової прямої руху. Для \(b=b_{90}\) електрон відхиляється на \(\sim \pi /2\); далекі прольоти (\(b\gg b_{90}\)) дають малі кути. Площа кільця \([b,b+db]\) дорівнює \(2\pi b\,db\), тож число прольотів у ньому \(\propto b\,db\)

Електрон зі швидкістю \(v\), що пролітає повз іон із прицільною відстанню \(b\) (рис. 4.2), відхиляється (формула Резерфорда) на кут \(\theta \), де \(\operatorname {tg}(\theta /2)=b_{90}/b\), а 

\begin{equation*} b_{90}=\frac {e^2}{m_ev^2}\sim \frac {e^2}{T} \end{equation*}

(для \(v\sim v_{Te}\)) — відстань, при якій відхилення порівнянне з прямим кутом. Для \(b\gg b_{90}\) відхилення мале, \(\theta \approx 2b_{90}/b\). Число проходжень з прицільною відстанню в інтервалі \(db\) пропорційне \(b\,db\), а внесок у середній квадрат кута — \(\theta ^2\propto b^{-2}\), отже сумарний ефект усіх інтервалів пропорційний \(\int db/b\): кожна декада прицільних відстаней дає однаковий внесок. Інтегрування йде від \(b_{90}\) (при менших \(b\) вже велике відхилення) до \(\lambda _D\) (далі іон екранований). Звідси кулонівський логарифм

\begin{equation*} \ln \Lambda =\ln \frac {\lambda _D}{b_{90}}\sim \ln N_D\approx 10\text {--}20. \end{equation*}

Він слабко залежить від параметрів плазми, і для оцінок його вважають сталим.

Формула \(\ln \Lambda \approx \ln N_D\) має сенс лише при \(N_D=n\lambda _D^3\gg 1\). Для сильнозв’язаної плазми \(\ln \Lambda \lesssim 1\), і всі результати цього розділу втрачають точність.

Значення \(\ln \Lambda \) для типових плазм (формула NRL: \(\ln \Lambda =23-\ln \bigl (n^{1/2}T^{-3/2}\bigr )\) при \(T<10\) еВ, \(24-\ln \bigl (n^{1/2}T^{-1}\bigr )\) при \(T>10\) еВ; \(n\) у \(\mathrm {см}^{-3}\), \(T\) в еВ) наведено в табл. 4.1: для дуже різних плазм \(\ln \Lambda \) лежить у межах \(10\)–\(20\).

Таблиця 4.1. Кулонівський логарифм для типових плазм.
.
Плазма

\(n\), \(\mathrm {см}^{-3}\)

\(T\), еВ

\(\ln \Lambda \)

Лабораторний розряд

\(10^{11}\)

\(1\)

\(10{,}3\)

Іоносфера

\(10^{5}\)

\(0{,}1\)

\(13{,}8\)

Токамак (край)

\(10^{13}\)

\(10^{2}\)

\(13{,}6\)

Сонячна корона

\(10^{8}\)

\(10^{2}\)

\(19{,}4\)

Токамак (серцевина)

\(10^{14}\)

\(10^{4}\)

\(17{,}1\)

Оцінимо частоту зіткнень «на пальцях». Одне далеке прольотне зіткнення з прицільною відстанню \(b\) повертає швидкість на кут \(\theta \approx 2b_{90}/b\). Кути від різних зіткнень випадкові, тому додаються квадрати; на шляху \(dx\) електрон зустрічає \(2\pi b\,n\,db\,dx\) розсіювачів, тож

\[\frac {d\langle \theta ^2\rangle }{dx}=\int 2\pi b\,n\,db\left (\frac {2b_{90}}b\right )^2 =8\pi nb_{90}^2\ln \frac {b_{\max }}{b_{\min }}=8\pi nb_{90}^2\ln \Lambda .\]

Умова \(\langle \theta ^2\rangle \sim 1\), тобто повороту приблизно на \(\pi /2\) (рис. 4.1 б), визначає довжину пробігу \(\ell \sim 1/(8\pi nb_{90}^2\ln \Lambda )\), звідки

\[\nu =\frac v\ell \approx \frac {8\pi ne^4\ln \Lambda }{m^2v^3}.\]

Звідси одразу видно: (1) логарифм з’являється тому, що кожна декада \(b\) дає однаковий внесок; (2) далекі зіткнення домінують над близькими в \(\ln \Lambda \) разів; (3) \(\nu \propto v^{-3}\), тобто \(\nu \propto T^{-3/2}\) (звідси ефект Драйсера, див. нижче). Точний кінетичний розрахунок з усередненням за максвеллівським розподілом і іншим означенням \(v\) замінює \(8\pi \) на \(4\sqrt {2\pi }/3\) (множник порядку одиниці) і дає частоту електрон-іонних зіткнень (для \(Z=1\))

\begin{equation} \label {eq:nu-ei} \nu _{ei}=\frac {4\sqrt {2\pi }}3\,\frac {n_ee^4\ln \Lambda }{m_e^{1/2}(T_e)^{3/2}}\approx 2{,}9\times 10^{-6}\,n_e[\mathrm {см}^{-3}]\,\ln \Lambda \,T_e^{-3/2}[\text {еВ}]~\mathrm {с}^{-1}. \end{equation}

Залежність \(\nu \propto T^{-3/2}\) має просте пояснення: переріз кулонівського розсіяння \(\propto v^{-4}\), тому швидкі частинки «не помічають» партнерів. Для іонів із зарядом \(Ze\) (\(n_i=n_e/Z\)) переріз розсіяння пропорційний \(Z^2\), а концентрація розсіювачів — \(1/Z\), тому \(\nu _{ei}\propto Z\), а провідність приблизно \(\propto 1/Z\).

Порівняємо частоту зіткнень із плазмовою. Підстановка (4.1), (1.5) з урахуванням (1.14) дає

\begin{equation} \label {eq:collisionless} \tcbhighmath {\frac {\nu _{ei}}{\omega _{pe}}=\frac {2\sqrt 2}3\ln \Lambda \,\Gamma ^{3/2}\approx 0{,}09\,\frac {\ln \Lambda }{N_D}}. \end{equation}

Це важливий, але тонкий результат: умова \(N_D\gg 1\) означає слабкий кулонівський зв’язок і велику кількість частинок у дебаївській сфері, але сама по собі ще не визначає, чи є конкретний процес беззіткнювальним. Довжина вільного пробігу \(\lambda _{\mathrm {пр}}\sim v_{Te}/\nu _{ei}\) справді набагато більша за \(\lambda _D\) для типових слабкозв’язаних плазм, але порівнювати її треба насамперед із розміром системи \(L\) або з іншим характерним масштабом задачі.

Числова оцінка. Для \(n_e=10^{12}~\mathrm {см}^{-3}\), \(T_e=10\) еВ, \(\ln \Lambda =15\) маємо \(\nu _{ei}\approx 1{,}4\times 10^6~\mathrm {с}^{-1}\), \(\omega _{pe}\approx 5{,}6\times 10^{10}~\mathrm {с}^{-1}\), \(\nu _{ei}/\omega _{pe}\approx 2{,}4\times 10^{-5}\).

Для електрон-електронних зіткнень \(\nu _{ee}\sim \nu _{ei}\), а для іонів \(\nu _{ii}\sim (m_e/m_i)^{1/2}\nu _{ee}\) (іони важчі й повільніші). Обмін енергією між електронами та іонами ще повільніший, \(\sim (m_e/m_i)\nu _{ei}\). Порівнюючи часи, для водню маємо \(\tau _{ee}:\tau _{ii}:\tau _{ei}^{\varepsilon }\sim 1:43:1836\). Тому кожен компонент спершу встановлює власний максвеллівський розподіл і лише потім вирівнюється температура між ними — це й пояснює можливість \(T_e\neq T_i\). Фізично: за одне зіткнення електрона з іоном передається частка енергії \(\sim m/M\), тож для вирівнювання температур потрібно \(\sim M/m\) зіткнень. Двотемпературна плазма \(T_e\neq T_i\) — звичайний стан. Контрінтуїтивний факт: довжина вільного пробігу \(\ell =v_T/\nu \propto T^2/(ne^4\ln \Lambda )\) не залежить від маси, тому \(\ell _e=\ell _i\) при \(T_e=T_i\).

§ 4.2 Провідність плазми

Опір плазми — це «тертя» електронів об іони. У кожному зіткненні електрон втрачає частину імпульсу впорядкованого руху вздовж поля й передає його важчим іонам, а усереднення за багатьма зіткненнями дає силу, спрямовану проти швидкості. Урахуємо це в найпростішому наближенні, ввівши силу тертя об іони. Рівняння руху електрона в полі \(\vect E\)

\begin{equation*} m_e\frac {d\vect v}{dt}=-e\vect E-m_e\nu \vect v, \end{equation*}

де \(\nu \equiv \nu _{ei}=1/\tau _e\). У сталому полі швидкість встановлюється \(\vect v_d=-e\vect E/(m_e\nu )\), густина струму \(\vect j=-n_ee\vect v_d=\sigma _0\vect E\) з провідністю

\begin{equation} \label {eq:drude} \tcbhighmath {\sigma _0=\frac {n_ee^2}{m_e\nu }=\frac {n_ee^2\tau _e}{m_e}}. \end{equation}

У \(\nu \) входять електрон-іонні зіткнення. Зіткнення електронів між собою не змінюють їхній сумарний імпульс, тому прямого тертя не створюють (вони лише впливають на форму розподілу, тобто на числовий коефіцієнт). Для гармонічного поля \(\vect E\propto e^{-i\omega t}\) отримуємо \(\sigma (\omega )=\sigma _0/(1-i\omega /\nu )\), а діелектрична проникність \(\varepsilon =1+4\pi i\sigma /\omega \) набуває вигляду

\begin{equation} \label {eq:eps-collisions} \varepsilon (\omega )=1-\frac {\omega _p^2}{\omega (\omega +i\nu )}. \end{equation}

Дві граничні ситуації: при \(\omega \gg \nu \) повертаємося до (2.1), а при \(\omega \ll \nu \) плазма поводиться як звичайний провідник (\(\varepsilon \approx 4\pi i\sigma _0/\omega \)). Уявна частина \(\varepsilon \) описує поглинання. Середня за період питома потужність джоулевих втрат \(q=\tfrac 12\operatorname {Re}\sigma \,E_0^2\), \(\operatorname {Re}\sigma =\sigma _0/(1+\omega ^2/\nu ^2)\). Саме так зіткнення в нижній іоносфері поглинають радіохвилі (розд. 2), і саме джоулеві втрати спричиняють \(R<1\) при відбитті від реальної плазми.

Повністю іонізована плазма

Підставимо (4.1) у (4.3): концентрація скорочується, і

\begin{equation} \label {eq:spitzer} \sigma \propto \frac {T_e^{3/2}}{\ln \Lambda }. \end{equation}

Точний кінетичний розрахунок (Спітцер) змінює числовий коефіцієнт приблизно вдвічі (для струму вздовж поля \(\sigma _\parallel \approx 1{,}96\,n_ee^2/m_e\nu _{ei}\)), і для водневої плазми

\begin{equation*} \sigma _\parallel \approx 1{,}7\times 10^{14}\,\frac {T_e^{3/2}[\text {еВ}]}{\ln \Lambda }~\mathrm {с}^{-1}. \end{equation*}

У магнітному полі провідність стає анізотропною, але слід розрізняти два випадки. Повністю іонізована плазма: у системі відліку плазми (з урахуванням руху іонів) спітцерівський опір поперек поля лише приблизно вдвічі більший, \(\eta _\perp \approx 2\eta _\parallel \), тобто магнітне поле не пригнічує поперечну провідність на порядки: електрон-іонне тертя зберігає сумарний імпульс, а дрейф \(\vect E\times \vect B\) однаковий для обох сортів і струму не створює. Слабко іонізований газ (іоносфера) або нерухомі іони: струм поперек поля підтримується лише зіткненнями, і педерсенівська провідність пригнічується фактором \(1/[1+(\omega _c/\nu )^2]\), так що за \(\omega _c\gg \nu \) маємо \(\sigma _\perp /\sigma _\parallel \sim (\nu /\omega _c)^2\ll 1\).

Висновок (4.5) контрінтуїтивний: чим гарячіша плазма, тим краще вона проводить. Причина в тому, що зі зростанням температури електрони рухаються швидше, але ефективність кулонівського розсіяння спадає ще швидше.

Числова оцінка. Для \(T_e=1\) кеВ і \(\ln \Lambda =15\) маємо \(\sigma \approx 3{,}6\times 10^{17}~\mathrm {с}^{-1}\), що вже порівнянно з провідністю міді при кімнатній температурі (\(\sim 5\times 10^{17}~\mathrm {с}^{-1}\)).

Практичний наслідок: питома потужність омічного нагрівання \(j^2/\sigma \propto T^{-3/2}\) падає з температурою, і самим лише омічним нагріванням плазму не можна довести до термоядерних температур (потрібне додаткове нагрівання).

У слабко іонізованому газі частоту зіткнень \(\nu \) визначають зіткнення з нейтральними атомами, \(\nu _{en}=n_n\sigma _{en}v_{Te}\), і провідність (4.3) залежить передусім від концентрації електронів \(n_e\), яка (через формулу Саха) швидко зростає з температурою.

Поле Драйсера та «втікаючі» електрони

Оскільки \(\nu _{ei}\propto v^{-3}\) (переріз \(\sigma _{\mathrm {зіт}}\propto v^{-4}\)), сила тертя на швидкий електрон \(F_{\rm fr}\sim m_e\nu _{ei}(v)\,v\propto v^{-2}\) спадає зі швидкістю. Тому у сталому полі \(E\) електрон, який випадково набрав достатньої швидкості, вже не гальмується тертям, а безперервно прискорюється — стає втікаючим (runaway). Критичне поле, за якого сила \(eE\) зрівнюється з тертям на тепловий електрон (\(v\sim v_{Te}\)), називають полем Драйсера:

\begin{equation} \label {eq:dreicer} \tcbhighmath {E_D=\frac {4\pi e^3n\ln \Lambda }{T_e}\approx 2{,}6\times 10^{-13}\,\frac {n\ln \Lambda }{T_e[\text {еВ}]}\ \text {В/см}.} \end{equation}

При \(E<E_D\) електрони з \(v>v_c=v_{Te}\sqrt {E_D/E}\) все ж втікають, але їхня частка експоненційно мала \(\sim \exp (-v_c^2/2v_{Te}^2)=\exp (-E_D/2E)\).

Числова оцінка. Для токамака (\(n=10^{14}\) см\(^{-3}\), \(T_e=10\) кеВ, \(\ln \Lambda =15\)): \(E_D\approx 4\) В/м, тоді як електричне поле в розряді \(E\sim 0{,}1\) В/м, і втікаючих електронів практично немає.

Але під час швидкого зриву струму \(T_e\) падає, а \(E\) зростає на порядки, виникають пучки електронів з енергіями в десятки МеВ, небезпечні для стінок установки.

§ 4.3 Теплопровідність плазми

Ті самі електрони переносять і тепло. За порядком величини (кінетика газу) \(\kappa _e\sim n_ev_{Te}\lambda _{\mathrm {пр}}=n_ev_{Te}^2\tau _e\), де \(\tau _e=1/\nu _{ei}\). Оскільки \(\tau _e\propto T_e^{3/2}/n_e\),

\begin{equation*} \kappa _e\sim \frac {n_eT_e\tau _e}{m_e}\propto T_e^{5/2}, \end{equation*}

і вона, як і провідність, не залежить від концентрації. Порівняння з (4.3) дає масштабне співвідношення \(\kappa _e/\sigma \sim T_e/e^2\). Це аналог співвідношення Відемана–Франца за температурною залежністю, але числовий коефіцієнт визначається кінетичною моделлю і не збігається з металевим. Отже, гаряча плазма має дуже високу теплопровідність: при нагріванні від \(10\) до \(100\) еВ вона зростає у \(10^{5/2}\approx 300\) разів. Теплопровідність іонів приблизно в \(\sqrt {m_e/m_i}\) разів менша: \(\kappa \propto \tau /m\), а \(\tau _i/\tau _e\sim \sqrt {m_i/m_e}\).

Це стосується переносу вздовж поля. У замагніченій плазмі довжина кроку дорівнює не \(\lambda _{\mathrm {пр}}\), а \(r_L\), тому \(\kappa _\perp \sim nr_L^2\nu \sim \kappa _\parallel (\nu /\omega _c)^2\) — на багато порядків менше. Поперек поля, до речі, за класичною оцінкою домінують іони (їхній \(r_L\) більший), а не електрони. Тому магнітне поле є ефективною термоізоляцією поперек силових ліній. Реальні втрати тепла в установках, однак, значно перевищують класичні (див. розд. 9).

§ 4.4 Дифузія в плазмі. Амбіполярна дифузія

Нехай у плазмі є градієнт концентрації. Електрони рухливіші за іони, тому природно було б очікувати, що вони дифундують швидше. Але тоді виникло б розділення зарядів і електричне поле, яке гальмує електрони й прискорює іони: завдяки квазінейтральності електрони та іони дифундують разом з однією швидкістю. Таку дифузію називають амбіполярною.

Знайдемо коефіцієнт. Для \(n_e=n_i=n\) потоки частинок

\begin{equation*} \Gamma _e=-D_e\nabla n-\mu _en\vect E,\qquad \Gamma _i=-D_i\nabla n+\mu _in\vect E, \end{equation*}

де \(D_s\) — коефіцієнти дифузії, \(\mu _s>0\) — рухливості, пов’язані співвідношенням Ейнштейна \(D_s=\mu _sT_s/e\). Вимога \(\Gamma _e=\Gamma _i\equiv \Gamma \) визначає поле

\begin{equation*} \vect E=-\frac {D_e-D_i}{\mu _e+\mu _i}\,\frac {\nabla n}n, \end{equation*}

а після підстановки \(\Gamma =-D_a\nabla n\) з амбіполярним коефіцієнтом дифузії

\begin{equation} \label {eq:ambipolar} \tcbhighmath {D_a=\frac {\mu _eD_i+\mu _iD_e}{\mu _e+\mu _i}=\frac {\mu _e\mu _i\,(T_e+T_i)}{e(\mu _e+\mu _i)}\approx D_i\left (1+\frac {T_e}{T_i}\right )}. \end{equation}

Останнє наближення справедливе при \(\mu _e\gg \mu _i\). Отже, дифузію визначають повільні частинки (іони), але з поправкою на температуру електронів: електрони «тягнуть» іони за собою, і \(D_a\) у \(1+T_e/T_i\) разів більший за \(D_i\).

Поле \(\vect E\approx -(T_e/e)\,\nabla \ln n\) (при \(D_e\gg D_i\)) означає, що електрони розподілені за Больцманом \(n\propto \exp (e\varphi /T_e)\) в потенціалі \(\varphi \) цього поля. Для його створення досить мізерного розділення зарядів: \(\delta n/n\sim (\lambda _D/L)^2\ll 1\) (розд. 1). Амбіполярна дифузія визначає, наприклад, загасання розрядної плазми в посудині після вимкнення розряду. Формула (4.7) відповідає відсутності магнітного поля.

Дифузія поперек магнітного поля

У замагніченій плазмі крок поперек поля дорівнює \(r_L\) (кожне зіткнення зсуває ведучий центр на \(\sim r_L\)), а не довжині вільного пробігу, тому \(D_\perp \sim r_L^2\nu \) (розд. 3), \(D_\perp /D_\parallel \sim (\nu /\omega _c)^2\). Запам’ятайте: у магнітному полі зіткнення допомагають дифузії поперек \(\vect B\) (\(D_\perp \propto \nu \)) і заважають уздовж (\(D_\parallel \propto 1/\nu \)). У повністю іонізованій плазмі електрон-іонні зіткнення зберігають сумарний імпульс, і потоки електронів та іонів поперек поля автоматично рівні: \(\nu _{ie}r_{Li}^2\sim \nu _{ei}r_{Le}^2\) (бо \(\nu _{ie}=\nu _{ei}\,m_e/m_i\), а \(r_{Li}^2\sim (m_i/m_e)r_{Le}^2\) за однакових \(T\)). Класична поперечна дифузія є власне амбіполярною: додаткове електричне поле не потрібне, а коефіцієнт \(D_\perp \sim \nu _{ei}r_{Le}^2\propto n\,T^{-1/2}/B^2\) дуже малий.

Числова оцінка. Для \(n\approx 10^{14}\) см\(^{-3}\), \(T=10\) кеВ й \(B=5\) Тл маємо \(D_\perp \sim 0{,}1\) см\(^2\)/с. Для порівняння, бомівська дифузія \(D_B=cT/16eB\approx 1{,}3\times 10^6\) см\(^2\)/с більша в \(\sim 10^7\) разів (розд. 9).

У слабко іонізованому газі, де магнітяться лише електрони, повільнішими стають саме вони, і амбіполярна дифузія поперек поля визначається ними: \(D_{a\perp }\approx D_{e\perp }(1+T_i/T_e)\), \(D_{e\perp }=D_e/(1+\omega _{ce}^2/\nu ^2)\).

§ 4.5 Як це вимірюють: температура з опору і з ширини ліній

Зіткнення залишають у плазмі два «відбитки», з яких можна прочитати температуру без зонда.

Температура електронів з опору. Оскільки \(\sigma \propto T_e^{3/2}\) (4.5), а густина струму \(j\) і поле \(E\) в омічному розряді вимірюються електрично (за струмом плазми й напругою на обході, розд. 5.12), то

\begin{equation} \label {eq:spitzer-temperature} \tcbhighmath {T_e[\text {еВ}]\approx \left (\frac {\sigma \ln \Lambda }{1{,}7\times 10^{14}}\right )^{2/3},\qquad \sigma =\frac {j}{E}.} \end{equation}

Числова оцінка. Для \(I=1\) МА, \(a=0{,}5\) м (\(j\approx 1{,}3\times 10^{6}\) А/м\(^2\)) і \(E=0{,}1\) В/м маємо \(\sigma \approx 1{,}3\times 10^{7}~\text {См/м}\approx 1{,}2\times 10^{17}~\mathrm {с}^{-1}\), і за \(\ln \Lambda =15\) отримуємо \(T_e\approx 0{,}5\) кеВ.

Метод дає усереднену по перерізу температуру й чутливий до домішок: ефективний заряд \(Z_{\rm eff}>1\) збільшує опір, тому \(T_e\) без поправки виходить заниженою.

Температура іонів з допплерівського розширення. Іон з масою \(M\) випромінює на довжині хвилі \(\lambda _0\); через тепловий рух лінія має максвеллівський профіль із повною шириною на половині висоти

\begin{equation} \label {eq:doppler-width} \frac {\Delta \lambda }{\lambda _0}=\sqrt {\frac {8\ln 2\,T_i}{Mc^2}}. \end{equation}

Числова оцінка. Для лінії \(\mathrm {H}_\alpha \) (\(\lambda _0=656{,}3\) нм) за \(T_i=100\) еВ маємо \(\Delta \lambda /\lambda _0\approx 7{,}7\times 10^{-4}\), тобто \(\Delta \lambda \approx 0{,}5\) нм — легко вимірюється спектрометром.

Важчі домішки (C, O) дають вужчі лінії, але ті самі \(T_i\) за умови, що іони встигли вирівняти температуру з основними (зіткнення, розд. 4).

Густина з штарківського розширення. Мікрополя заряджених частинок розщеплюють рівні водню, і ширина лінії зростає як \(n_e^{2/3}\): для \(\mathrm {H}_\beta \) вона сягає \(\approx 1\) нм за \(n_e\sim 10^{16}\) см\(^{-3}\), тож метод підходить для щільної холодної плазми (розряди, дуги), а в гарячій термоядерній плазмі штарківська ширина мала на тлі допплерівської.

Обмеження: спектральна лінія несе сигнал із усієї хорди, тому для локальних вимірів потрібне томсонівське розсіяння (розд. 7.10).

Головне в розділі

  • • Кулонівські зіткнення — накопичення багатьох малих відхилень на далеких відстанях, а не рідкісні лобові удари.

  • • Вони визначають опір плазми: провідність Спітцера \(\sigma \propto T^{3/2}\), від густини вона залежить лише через \(\ln \Lambda \).

  • • Теплопровідність плазми переносять переважно електрони, бо вони легші й швидші за іони.

  • • Дифузія плазми амбіполярна: електричне поле зв’язує електрони та іони, вирівнюючи їхні потоки.

  • • Зіткнення дають діагностику: \(T_e\) з опору (розд. 4.5), \(T_i\) з допплерівської ширини лінії, \(n_e\) зі штарківської.

Задачі

  • 4.1. ★★☆ Як змінюється провідність водневої плазми при зростанні температури від \(10\) до \(100\) еВ (вважайте \(\ln \Lambda \) сталим)? Знайдіть \(\sigma \) при \(T_e=1\) кеВ, \(\ln \Lambda =15\) і порівняйте з провідністю міді. Як змінюється з температурою питома потужність омічного нагрівання при заданій густині струму? [відповідь]

  • 4.2. ★★☆ У скільки разів змінюються електронна теплопровідність і провідність при нагріванні від \(10\) до \(100\) еВ? Як змінюється відношення \(\kappa _e/\sigma T_e\)? [відповідь]

  • 4.3. ★★☆ Знайдіть поле Драйсера для \(n=10^{14}\) см\(^{-3}\), \(T_e=10\) кеВ і для \(n=10^{13}\) см\(^{-3}\), \(T_e=1\) кеВ (\(\ln \Lambda =15\)). Для \(E=0{,}1\) В/м оцініть критичну швидкість \(v_c/v_{Te}\) і частку втікаючих електронів. [відповідь]

  • 4.4. ★★☆ Знайдіть \(D_a/D_i\) для \(T_e=T_i\) та \(T_e=10T_i\). Покажіть, що при \(D_e\gg D_i\) амбіполярне поле \(\vect E=-(T_e/e)\nabla \ln n\), тобто електрони розподілені за Больцманом. [відповідь]

  • 4.5. ★★☆ Використовуючи табл. 4.1 і формулу (4.1), оцініть \(\ln \Lambda \) та частоту \(\nu _{ei}\) для трьох плазм: іоносфери (\(n\sim 10^{6}~\text {см}^{-3}\), \(T\sim 0{,}1\) еВ), сонячної корони (\(n\sim 10^{8}~\text {см}^{-3}\), \(T\sim 100\) еВ) і лабораторної плазми (\(n\sim 10^{13}~\text {см}^{-3}\), \(T\sim 10\) еВ). Яка з них найбільш зіткненнєва щодо \(\omega _p\)? [відповідь]

  • 4.6. ★★☆ У токамаку \(n=10^{14}~\text {см}^{-3}\), \(T_e=T_i=10\) кеВ, \(\ln \Lambda \approx 17\), \(R=3\) м. (а) Оцініть \(\tau _e\approx 3{,}4\times 10^{5}\,T_e^{3/2}[\text {еВ}]/(n\ln \Lambda )\) с, довжину вільного пробігу \(\ell _e=v_{Te}\tau _e\) і порівняйте її з довжиною обходу тора \(2\pi R\). (б) За який час вирівнюються \(T_e\) та \(T_i\)? Оцініть \(\tau _{eq}\sim (m_i/2m_e)\,\tau _e\) і порівняйте з часом утримання енергії \(\sim 1\) с. [відповідь]

  • 4.7. ★★☆ Порівняйте класичну дифузію \(D_\perp \sim r_{Le}^2\nu _{ei}\) з бомівською \(D_B=cT/(16eB)\) для параметрів із задачі 4.6 при \(B=5\) Тл. У скільки разів вони відрізняються і що це означає для утримання? [відповідь]

  • 4.8. ★★☆ У омічному розряді \(j=2\times 10^{6}\) А/м\(^2\), \(E=0{,}2\) В/м, \(\ln \Lambda =15\). Оцініть \(T_e\) за формулою (4.8). Лінія \(\mathrm {H}_\alpha \) має ширину \(\Delta \lambda =0{,}8\) нм; оцініть \(T_i\). [відповідь]

Контрольні питання

  • 1. Чому провідність повністю іонізованої плазми зростає з температурою й не залежить від концентрації?

  • 2. Чому в слабкозв’язаній плазмі (\(N_D\gg 1\)) \(\nu _{ei}\ll \omega _p\), і чому це ще не означає, що довільний процес беззіткнювальний? Яку роль грає кулонівський логарифм?

  • 3. Що таке амбіполярна дифузія? Чому \(D_a\approx D_i(1+T_e/T_i)\) і яка роль квазінейтральності?

  • 4. Що таке поле Драйсера? Чому сила тертя на швидкий електрон спадає зі швидкістю?

  • 5. Чому класична дифузія поперек поля у повністю іонізованій плазмі автоматично амбіполярна?

  • 6. Чому теплопровідність плазми \(\propto T^{5/2}\) і не залежить від концентрації? Чому вона різна вздовж і поперек поля?

  • 7. Чому зі зростанням температури плазма стає кращим провідником, а метал — гіршим?

  • 8. Чому зіткнення сприяють дифузії поперек поля, але гальмують дифузію вздовж нього?

  • 9. Як за напругою на обході та струмом оцінити \(T_e\) омічної плазми? Чому результат залежить від \(Z_{\rm eff}\)?