Елементи фізики плазми

\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\vect {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\vect {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\vect {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\vect {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\mathbf {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\mathbf {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\vect {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\renewcommand {\phi }{\varphi }\) \(\renewcommand {\epsilon }{\varepsilon }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\renewcommand {\iiint }{\int }\) \(\renewcommand {\iint }{\int }\) \(\newcommand {\oiint }{\oint }\) \(\newcommand {\emf }{ℰ}\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\enquote }[1]{«#1»}\) \(\newcommand {\allowbreak }{}\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\mitomega }{\omega }\) \(\newcommand {\mittheta }{\theta }\) \(\newcommand {\mitphi }{\varphi }\) \(\newcommand {\tcbhighmath }[1]{\boxed {#1}}\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

10 Керований термоядерний синтез

Основний практичний інтерес фізики плазми пов’язаний із проблемою керованого термоядерного синтезу (КТС). Для достатньо інтенсивних реакцій синтезу речовину треба нагріти до \(\sim 10\)–\(20\) кілоелектронвольт (понад сто мільйонів кельвінів), а за таких температур вона є плазмою.

§ 10.1 Реакції та паливо

Найлегше здійснюється реакція дейтерію з тритієм

\begin{equation*} \mathrm D+\mathrm T\to {}^4\mathrm {He}\,(3{,}5~\text {МеВ})+n\,(14{,}1~\text {МеВ}), \end{equation*}

з повним виходом \(E_f=17{,}6\) МеВ. Швидкість реакцій характеризує величина \(\langle \sigma v\rangle \) (усереднена за максвеллівським розподілом): для D–T вона дорівнює приблизно \(1{,}4\times 10^{-17}\), \(1{,}1\times 10^{-16}\), \(4{,}3\times 10^{-16}\), \(6{,}7\times 10^{-16}~\mathrm {см}^3/\mathrm {с}\) при \(T=5\), \(10\), \(20\), \(30\) кеВ. Дейтерій міститься в морській воді (приблизно один атом на 6400 атомів водню; загальна маса в океанах \(\sim 4\times 10^{13}\) т, що за порядком величини відповідає \(10^{20}\) кВт\(\cdot \)рік, тоді як споживана людством потужність становить \(\sim 10^{10}\) кВт). Тритій радіоактивний (період піврозпаду \(\approx 12\) років) і в природі практично відсутній, тому його треба виробляти в самому реакторі: нейтрони реакції опромінюють літієвий шар («бланкет»), \(n+{}^6\mathrm {Li}\to \mathrm T+{}^4\mathrm {He}\). Реакція D–D потребує значно вищих температур (\(\sim 50\) кеВ).

§ 10.2 Чому потрібна саме така температура: бар’єр і тунелювання

Два ядра мають злитися на відстані \(r\sim 4\) фм (радіус дії ядерних сил), але вони відштовхуються кулонівською силою. Висота кулонівського бар’єра для D–T \(U_C=Z_1Z_2e^2/r\approx 1{,}44~\text {МеВ$\cdot $фм}/4~\text {фм}\approx 0{,}4\) МеВ, тобто в \(\sim 40\) разів більше за \(10\) кеВ. Класично злиття можливе лише для частинок із далекого максвеллівського «хвоста» \(e^{-E/T}\sim e^{-40}\) — замало. Реакції ідуть завдяки квантовому тунелюванню.

Теоретичні відомості Нагадаємо з квантової механіки

У квазікласичному (ВКБ) наближенні ймовірність проходження крізь бар’єр дорівнює \(\exp \bigl (-\tfrac 2\hbar \int _{r_1}^{r_2}|p|\,dr\bigr )\), де \(|p|=\sqrt {2m_r(U(r)-E)}\) під бар’єром. Для кулонівського бар’єра \(U=Z_1Z_2e^2/r\) інтеграл від точки зупинки \(r_2=Z_1Z_2e^2/E\) до ядерного радіуса (при \(E\ll U_C\) нижня межа несуттєва) обчислюється точно й дає \(\sqrt {E_G/E}\).

Ймовірність проходження бар’єра (формула Гамова)

\begin{equation} \label {eq:gamow} P_{\mathrm {tun}}\approx \exp \!\left (-\sqrt {\frac {E_G}{E}}\right ),\qquad E_G=2m_rc^2\,(\pi \alpha Z_1Z_2)^2, \end{equation}

де \(m_r\) — наведена маса, \(\alpha =e^2/\hbar c\). Для D–T \(m_rc^2=1{,}12\) ГеВ, \(E_G\approx 1{,}18\) МеВ. Перерізи реакції тому швидко зростають з енергією, \(\sigma (E)=S(E)\,E^{-1}e^{-\sqrt {E_G/E}}\), де \(S(E)\) повільно змінюється (а для D–T має резонанс при \(\sim 64\) кеВ, що додатково підсилює реакцію).

Швидкість реакції \(\langle \sigma v\rangle \) визначається добутком двох протилежних факторів (рис. 10.1): максвеллівського хвоста \(e^{-E/T}\) (спадає) і імовірності тунелювання (зростає). Добуток має максимум — пік Гамова — при

\begin{equation} \label {eq:gamow-peak} E_0=\left (\frac {E_G\,T^2}{4}\right )^{1/3}\approx 31~\text {кеВ при}\ T=10~\text {кеВ}. \end{equation}

Максимум знаходимо з умови \(\dfrac {d}{dE}\Bigl (-\dfrac E{T}-\sqrt {\dfrac {E_G}E}\Bigr )=0\), тобто \(\dfrac 1{T}=\dfrac 12\sqrt {E_G}\,E^{-3/2}\), звідки \(E_0=(E_GT^2/4)^{1/3}\). У максимумі \(E_0/T=(E_G/4T)^{1/3}\), а \(\sqrt {E_G/E_0}=2(E_G/4T)^{1/3}\), тож показник дорівнює \(-3(E_G/4T)^{1/3}\). Фізично: реагують не типові частинки, а хвіст Максвелла — компроміс між бар’єром і числом частинок. Отже, реакції відбуваються переважно за участі частинок з енергіями втричі вищими за \(T\), а швидкість реакції

\begin{equation*} \langle \sigma v\rangle \propto T^{-2/3}\exp \!\left [-3\Bigl (\frac {E_G}{4T}\Bigr )^{1/3}\right ] \ \Rightarrow \ \langle \sigma v\rangle \propto T^{2\text {--}3}\ \text {при}\ T\sim 10~\text {кеВ}. \end{equation*}

Саме тому швидкість реакції різко (степенево, як \(T^2\)–\(T^3\)) зростає з температурою в області кількох кеВ і сильно спадає при \(T\ll 10\) кеВ. Крім того, \(E_G\propto (Z_1Z_2)^2m_r\), тому для ядер із більшими зарядами бар’єр вищий і потрібні ще вищі температури. Для D–D \(E_G\approx 1{,}0\) МеВ, але в цієї реакції немає резонансу, а її \(S\)-фактор на два порядки менший, тому вона потребує \(T\sim 50\) кеВ.

Рис. 10.1. Пік Гамова для реакції D–T: добуток спадного максвеллівського хвоста та зростаючої ймовірності тунелювання дає максимум біля E_031 кеВ при T=10 кеВ

Рис. 10.1. Пік Гамова для реакції D–T: добуток спадного максвеллівського хвоста та зростаючої ймовірності тунелювання дає максимум біля \(E_0\approx 31\) кеВ при \(T=10\) кеВ

Залежність \(\langle \sigma v\rangle (T)\) для основних реакцій показано на рис. 10.2 (параметризація Боша–Гейла). Крива D–T лежить на кілька порядків вище за інші в області \(T\lesssim 100\) кеВ і має широкий максимум поблизу \(60\)–\(100\) кеВ; саме тому для першого реактора обрано D–T і температури \(10\)–\(20\) кеВ: там \(\langle \sigma v\rangle \) уже достатньо велике, а втрати ще помірні.

Рис. 10.2. Швидкість реакції vдля D–T, D–^3He та D–D залежно від температури (логарифмічні осі, параметризація Боша–Гейла). Пунктиром позначено робочий інтервал 10–20 кеВ

Рис. 10.2. Швидкість реакції \(\langle \sigma v\rangle \) для D–T, D–\(^3\)He та D–D залежно від температури (логарифмічні осі, параметризація Боша–Гейла). Пунктиром позначено робочий інтервал \(10\)–\(20\) кеВ

§ 10.3 Баланс потужностей і критерій Лоусона

Нехай \(n_D=n_T=n/2\), \(n_e=n\), \(T_e=T_i=T\). Потужність синтезу в одиниці об’єму \(P_f=n_Dn_T\langle \sigma v\rangle E_f=\tfrac 14n^2\langle \sigma v\rangle E_f\). Нейтрони залишають плазму, а заряджені \(\alpha \)-частинки (\(E_\alpha =3{,}5\) МеВ) передають їй свою енергію: \(P_\alpha =\tfrac 14n^2\langle \sigma v\rangle E_\alpha \). Тепловий запас плазми \(W=3nT\) (по \(\tfrac 32T\) на електрон і на іон), а втрати характеризуються часом утримання енергії \(\tau _E\): \(P_L=W/\tau _E\). Умова запалювання (самопідтримна реакція) \(P_\alpha \geq P_L\) дає

\begin{equation} \label {eq:lawson} \tcbhighmath {n\tau _E\geq \frac {12\,T}{\langle \sigma v\rangle E_\alpha }}. \end{equation}

З наведених значень \(\langle \sigma v\rangle \) маємо \(n\tau _E\gtrsim 3\times 10^{14}~\mathrm {см}^{-3}\mathrm {с}\) при \(10\) кеВ. Оскільки \(n\tau _E\propto T/\langle \sigma v\rangle \), мінімум потрібного \(n\tau _E\) відповідає не максимуму \(\langle \sigma v\rangle \), а максимуму \(\langle \sigma v\rangle /T\): він лежить при \(T\approx 20\)–\(30\) кеВ і дорівнює \(\approx 1{,}5\times 10^{14}~\mathrm {см}^{-3}\mathrm {с}\). Помноживши на \(T\), одержуємо потрійний добуток \(nT\tau _E\gtrsim 3\times 10^{15}~\text {кеВ}\cdot \mathrm {с}\cdot \mathrm {см}^{-3}\); він пропорційний \(T^2/\langle \sigma v\rangle \) і має мінімум поблизу \(14\)–\(15\) кеВ. Саме потрійний добуток прийнято вважати мірою досягнення, бо при заданому магнітному полі обмежений тиск плазми \(nT\) (розд. 9.9). Це критерій Лоусона в сучасному формулюванні (оригінал 1957 р. стосувався беззбитковості при заданому ККД, тому числові множники різняться). Для D–D, за оцінками, потрібне на два порядки більше: \(n\tau \sim 10^{16}~\mathrm {см}^{-3}\mathrm {с}\).

§ 10.4 Втрати

У розрахунку \(\tau _E\) не було враховано випромінювання. Основні радіаційні втрати — гальмівне (при кулонівських зіткненнях електронів з іонами) і циклотронне (магнітогальмівне, від руху електронів по ларморівських колах). Потужність гальмівного випромінювання \(P_{br}\approx 1{,}7\times 10^{-32}\,n_e\sqrt {T_e}\sum Z^2n_i~\mathrm {Вт/см}^3\) (\(T_e\) в еВ, \(n\) в \(\mathrm {см}^{-3}\)) зростає як \(Z^2\), тому домішки важких елементів небезпечні. Для \(n=10^{14}~\mathrm {см}^{-3}\), \(10\) кеВ маємо \(P_f\approx 0{,}80\), \(P_\alpha \approx 0{,}16\), \(P_{br}\approx 0{,}017~\mathrm {Вт/см}^3\), тобто гальмівне випромінювання становить близько 10 % від \(\alpha \)-нагрівання. Враховуючи його, нижня межа температури запалювання D–T становить кілька кеВ, але практично працюють при \(10\)–\(20\) кеВ. Циклотронне випромінювання \(\propto B^2nT\), проте воно в основному реабсорбується плазмою та відбивається стінками.

Отже, критерій Лоусона — лише базовий орієнтир, а не гарантія працездатності реактора: він не враховує всіх видів випромінювання, нестійкостей, транспорту й технологічних втрат. Для порівняння установок зручніше користуватися потрійним добутком \(nT\tau _E\) і коефіцієнтом підсилення плазми \(Q\) (див. нижче).

§ 10.5 Дві стратегії: магнітне й інерційне утримання

Умову (10.3) можна виконати за добутком \(n\tau \) двома способами. У магнітному утриманні (розд. 9) \(n\sim 10^{14}~\mathrm {см}^{-3}\) і \(\tau _E\sim 1\) с. У інерційному стисканні мішені лазерним або іншим випромінюванням густина досягає \(10^{25}\)–\(10^{26}~\mathrm {см}^{-3}\), а реакція встигає відбутися за \(\sim 10^{-10}\) с, поки речовина не розлетілася.

§ 10.6 Від реакції до розетки

Критерій Лоусона відповідає на питання, чи самопідтримується реакція. Але мета — електрика. Простежмо, куди дівається енергія.

Куди дівається 17,6 МеВ

Реакція має два продукти: \(\alpha \)-частинку та нейтрон. Початковий сумарний імпульс (у системі центра мас) нульовий, тому за збереженням імпульсу \(p_\alpha =p_n\). Кінетична енергія \(p^2/2m\) обернено пропорційна масі, отже

\begin{equation*} \frac {E_\alpha }{E_n}=\frac {m_n}{m_\alpha }\approx \frac 14 \quad \Rightarrow \quad E_\alpha =\frac {17{,}6}{5}\approx 3{,}5~\text {МеВ},\qquad E_n\approx 14{,}1~\text {МеВ}. \end{equation*}

Тобто \(20\%\) енергії несе \(\alpha \)-частинка, \(80\%\) — нейтрон. Їхні долі різні, бо різні маси: за однакового за модулем імпульсу легша частинка має більшу кінетичну енергію.

\(\alpha \)-частинка заряджена, тому прив’язана до силових ліній. Її швидкість \(v_\alpha =\sqrt {2E_\alpha /m_\alpha }\approx 1{,}3\times 10^{9}\) см/с, і в полі \(5\) Тл ларморівський радіус \(r_{L\alpha }=m_\alpha cv_\alpha /(2eB)\approx 5\) см, тобто приблизно на порядок менший за характерний розмір плазми близько метра. Це означає, що \(\alpha \)-частинка є замагніченою, хоча сама по собі мала орбіта ще не гарантує утримання в усій конфігурації. У добре замкненому магнітному полі вона може залишатися в плазмі достатньо довго, щоб віддати їй значну частину енергії: спершу електронам (її швидкість менша за теплову швидкість електронів, але більша за іонну), потім іонам. Це і є \(P_\alpha \) в умові запалювання (10.3).

Гальмування \(\alpha \)-частинок характеризує критична енергія

\[E_{\mathrm {crit}}\approx 14{,}8\,T_eA_\alpha \Bigl (\sum _j\frac {n_jZ_j^2}{n_eA_j}\Bigr )^{2/3}\approx 33\,T_e\approx 330~\text {кеВ}\quad (T_e=10~\text {кеВ}).\]

Оскільки \(E_\alpha =3{,}5~\text {МеВ}\gg E_{\mathrm {crit}}\), \(\alpha \)-частинка спочатку віддає енергію переважно електронам: її швидкість \(1{,}3\times 10^{9}\) см/с менша за \(v_{Te}\approx 4\times 10^{9}\) см/с, але набагато більша за \(v_{Ti}\), тож застосовне динамічне тертя з розд. 4 — приклад того, що теорія зіткнень працює для реактора.

Нейтрон не має заряду, магнітне поле на нього не діє. Його вільний пробіг у плазмі \(\sim 1/(n\sigma )\sim 10^{10}\) см (порядку \(10^{5}\) км) незрівнянно більший за розмір установки, тож нейтрон безперешкодно вилітає й потрапляє у бланкет — шар завтовшки близько метра навколо плазми.

Рис. 10.3. Потоки енергії в термоядерній електростанції

Рис. 10.3. Потоки енергії в термоядерній електростанції
Бланкет: тепло і тритій

У бланкеті нейтрон гальмується в зіткненнях, і його енергія переходить у тепло. Крім того, він виконує другу, не менш важливу роботу: наробляє тритій для палива:

\begin{equation*} n+{}^6\mathrm {Li}\to \mathrm T+{}^4\mathrm {He}+4{,}8~\text {МеВ},\qquad n+{}^7\mathrm {Li}\to \mathrm T+{}^4\mathrm {He}+n'-2{,}5~\text {МеВ}. \end{equation*}

Перша реакція екзотермічна (додає тепла, тому енергія, що виділилася в бланкеті, у \(M\approx 1{,}1\)–\(1{,}3\) рази більша за \(14{,}1\) МеВ), друга, навпаки, поглинає енергію, проте повертає нейтрон. На один акт синтезу вигоряє один атом тритію й народжується один нейтрон, тож без втрат у кращому разі вийшов би рівно один новий атом. Втрати неминучі, тому додають розмножувач нейтронів (берилій, свинець: \(n+{}^9\mathrm {Be}\to 2n+2\,{}^4\mathrm {He}\)) і вимагають коефіцієнт відтворення тритію більший за одиницю. Тепло з бланкета забирає теплоносій (вода, гелій, рідкий метал), далі звичайний цикл: пара, турбіна, генератор, з термічним ККД \(\eta _{\mathrm {th}}\sim 30\)–\(40\%\).

Коефіцієнт підсилення \(Q\)

У сталому режимі втрати плазми покриваються \(\alpha \)-нагрівом і зовнішнім нагрівом: \(P_\alpha +P_{\mathrm {aux}}=P_{\mathrm {loss}}\). Означимо

\begin{equation*} Q=\frac {P_f}{P_{\mathrm {aux}}}. \end{equation*}

Оскільки \(P_\alpha =P_f/5\), частка нагріву за рахунок \(\alpha \)-частинок \(P_\alpha /(P_\alpha +P_{\mathrm {aux}})=Q/(Q+5)\). При \(Q=1\) вона дорівнює \(1/6\) (беззбитковість плазми: синтез дає стільки ж, скільки ми вкладаємо); при \(Q=5\) — половина; при \(Q=10\) — \(2/3\); при \(Q\to \infty \) — одиниця: це і є запалювання, зовнішній нагрів не потрібен. Для порівняння: токамаки досягли \(Q\) порядку одиниці (JET 1997: \(Q\approx 0{,}67\); JT-60U: еквівалентне \(Q\approx 1{,}25\), екстрапольоване з D–D). Лазерна установка NIF у грудні 2022 року вперше отримала підсилення мішені \(G>1\), проте лазери спожили з мережі приблизно в сто разів більше енергії (\(\sim 300\) МДж), ніж дали термоядерні реакції (\(3{,}15\) МДж). Сучасні рекорди зібрано в табл. 10.1. Отже, «\(Q\)» у різних контекстах означає різне. Промислова електростанція потребує \(Q\gg 10\) (див. нижче). Важливіше за конкретні числа — зв’язок \(Q\) з енергетичним балансом.

Але \(Q\) — характеристика плазми, а не електростанції. Оцінимо, який \(Q\) потрібен для чистого вироблення електроенергії. Усе тепло (від нейтронів, \(\alpha \)-частинок і зовнішнього нагріву) зрештою потрапляє на стінки й дивертор, тож \(P_{\mathrm {th}}=MP_n+P_\alpha +P_{\mathrm {aux}}\), де \(P_n=0{,}8P_f\). Електричну потужність \(\eta _{\mathrm {th}}P_{\mathrm {th}}\) треба порівняти з тією, що йде на нагрів, \(P_{\mathrm {aux}}/\eta _{\mathrm {aux}}\):

\begin{equation*} \eta _{\mathrm {th}}\Bigl [(0{,}8M+0{,}2)\,Q+1\Bigr ]\geq \frac 1{\eta _{\mathrm {aux}}}. \end{equation*}

Числова оцінка. При \(M=1{,}2\), \(\eta _{\mathrm {th}}=0{,}35\) та \(\eta _{\mathrm {aux}}=0{,}4\) (ККД систем нагріву) це дає \(Q\gtrsim 5\) навіть у ідеальному випадку.

Реально треба ще живити магніти, кріогеніку, насоси, тому проєкти електростанцій розраховують на \(Q\) порядку десятків.

§ 10.7 Що ще треба вирішити

  • • Вихлоп. Гелій «попіл» накопичується й розбавляє паливо, його потрібно виводити. Для цього силові лінії на краю відводять у дивертор, де потік тепла сягає порядку \(10\) МВт/м\(^2\), тож без випромінювання домішками пластини не витримали б.

  • • Матеріали. Нейтрони \(14\) МеВ зміщують атоми конструкції (десятки зміщень на атом за рік) і роблять її радіоактивною. Усе, що поряд із плазмою, мусить витримувати це роками.

  • • Паливний цикл. Вигоряє лише невелика частка тритію, що подається, решту потрібно уловлювати й повертати. Тритій радіоактивний (період піврозпаду \(\approx 12\) років).

Чому ця складність виправдана. Енергія на одиницю маси палива D–T \(17{,}6~\text {МеВ}/5\,u\approx 3{,}4\times 10^{14}\) Дж/кг, приблизно в \(10^{7}\) разів більше за вугілля. Електростанція потужністю \(1\) ГВт (ел.) за \(\eta _{\mathrm {th}}\sim 0{,}4\) має \(P_{\mathrm {th}}\approx 2{,}5\) ГВт, тобто (за \(M=1{,}2\)) \(P_f\approx P_{\mathrm {th}}/(0{,}8M+0{,}2)\approx 2{,}2\) ГВт, і спалює \(\approx 0{,}55\) кг D + T на добу, тоді як вугільній потрібно близько \(8\)–\(9\) тисяч тонн.

§ 10.8 Інерційний шлях

Тут енергію «добувають» вибухом мікромішені, яку стискає лазерне випромінювання. Для оцінки успіху використовують коефіцієнт підсилення мішені \(G\) — відношення енергії термоядерного виходу до енергії, доставленої до мішені. Але це не те саме, що енергетичний баланс усієї установки: лазери, нагрів, магніти, кріогеніка та інші системи також споживають енергію. Тому слід розрізняти \(Q\) плазми, підсилення мішені та інженерний енергетичний баланс.

\(Q>1\) або \(G>1\) ще не означає, що установка виробляє електроенергію: потрібна оцінка повного інженерного балансу (задача 10.3).

Мішень нагрівають прямо (лазерні пучки б’ють по оболонці) або непрямо (лазер гріє стінки порожнини-хольраума, а рентгенівське випромінювання стискає оболонку). Стиснення має ракетний характер: абляція зовнішнього шару штовхає решту всередину. Після стиснення центральна гаряча пляма (hot spot) запалюється, а навколо неї лишається холодне щільне паливо, у якому горіння поширюється. Аналог критерію Лоусона для ІТС — \(\rho R\gtrsim 0{,}3\) г/см\(^2\): пробіг \(\alpha \)-частинок має бути меншим за розмір плями, а час розльоту \(R/c_s\) — більшим за час горіння, тобто роль добутку \(n\tau \) відіграє \(\rho R/c_s\).

Головна складність у цьому підході — гідродинамічна нестійкість Релея–Тейлора (розд. 8.9). Вона діє двічі: на етапі прискорення, коли легка гаряча плазма абляції штовхає важку оболонку, і на етапі гальмування, коли гаряча пляма зупиняє оболонку, що збігається. В обох випадках у системі оболонки ефективна гравітація спрямована від важкої речовини до легкої, тобто конфігурація нестійка. Нерівності поверхні зростають як \(e^{\gamma t}\), \(\gamma =\sqrt {Agk}\), де \(A\) — число Атвуда, а \(g\) — прискорення (гальмування) оболонки. Нестійкість перемішує холодну оболонку з гарячою плямою й руйнує симетрію стискання, тому симетрія опромінення й гладкість мішені мають критичне значення. У магнітному утриманні нестійкості й перенос розглянуто в розд. 8 та 9.

§ 10.9 Де ми зараз: стан на 2026 рік

Табл. 10.1 збирає основні досягнення трьох великих гравців. Кожен рядок ілюструє якусь величину цього розділу: \(Q\), \(G\), потрійний добуток або тривалість імпульсу.

Таблиця 10.1. Рекорди та плани керованого синтезу (за відкритими повідомленнями установок, станом на листопад 2026).
.
Регіон Установка Досягнення або план

Дж.

Європа

JET (закрито 2023)

рекорд енергії \(69\) МДж за \(\sim 5\) с, \(Q<1\)

[23]

Європа

Wendelstein 7-X (стелларатор)

рекордний потрійний добуток для розрядів \(>30\) с (43 с, травень 2025)

[37]

Європа (Франція)

WEST

\(1337\) с, \(2{,}6\) ГДж, гідрогенна плазма (лютий 2025)

[38]

Китай

EAST

\(1066\) с у H-режимі (січень 2025)

[39]

Китай

BEST (будується, Хефей)

спалювана плазма; завершення монтажу до кінця 2027

[39]

США

NIF (ІТС)

рекорд \(8{,}6\) МДж на \(2{,}08\) МДж лазера, \(G\approx 4{,}1\) (квітень 2025)

[22]

США (приватна)

SPARC (CFS)

мета \(Q>1\) приблизно у 2027, за умови дотримання графіка

[40]

Міжнародна

ITER

нова базова лінія: дослідна фаза 2034, D–T у 2039

[24]

Висновки з таблиці такі.

  • • Жоден магнітний пристрій ще не досяг \(Q>1\) у D–T. Рекорди тривалості (понад \(1000\) с) встановлено на водневій плазмі, без \(\alpha \)-нагріву, а рекорди енергії (\(69\) МДж) — на імпульсах у кілька секунд. Поєднати тривалість, \(Q>1\) і \(\alpha \)-нагрів в одній установці ще не вдалося.

  • • NIF довів, що запалювання мішені можливе (\(G\approx 4\)), але це \(G\), а не інженерний баланс: лазери споживають з мережі в десятки разів більше енергії, ніж дає мішень (див. зауваження в розділі про інерційний шлях).

  • • Терміни зсуваються: ITER переніс початок досліджень з 2025 на 2034 рік. Приватні проєкти називають коротші строки, але їхні цифри ще не підтверджено експериментом.

§ 10.10 Як це вимірюють: нейтронна діагностика

Нейтрон D–T-реакції не відчуває магнітного поля й майже не взаємодіє з плазмою, тож вилітає з установки та несе інформацію про те, що відбулося всередині. Кожен акт синтезу дає один нейтрон, тому швидкість реакції вимірюють підрахунком нейтронів поза камерою (калібровані лічильники, активаційні фольги):

\begin{equation} \label {eq:neutron-yield} \tcbhighmath {\frac {dN_n}{dt}=\int n_Dn_T\langle \sigma v\rangle \,dV,\qquad P_f=\frac {dN_n}{dt}\cdot 17{,}6~\text {МеВ}.} \end{equation}

Отже, термоядерна потужність і \(Q=P_f/P_{\mathrm {aux}}\) визначаються прямо з нейтронного потоку.

Числова оцінка. Потужності \(P_f=10\) МВт відповідає \(dN_n/dt\approx 3{,}5\times 10^{18}\) нейтронів/с.

Енергетичний спектр дає температуру іонів. Нейтрон народжується в системі центра мас, що рухається з тепловою швидкістю іонів, тож лінія \(14\) МеВ допплерівськи розширюється:

\begin{equation*} \Delta E_{\mathrm {FWHM}}\approx 82{,}5\sqrt {T_i[\text {кеВ}]}~\text {кеВ}. \end{equation*}

При \(T_i=10\) кеВ ширина \(\approx 260\) кеВ (порівняйте з розд. 4.5).

Межі застосовності. Нейтронні лічильники потребують абсолютного калібрування з урахуванням розсіяння в конструкціях, а в чисто дейтерієвій плазмі сигнал дають лише D–D-нейтрони (\(2{,}45\) МеВ), на кілька порядків слабші. Допплерівську ширину на практиці ускладнюють розсіяні нейтрони й немаксвеллівські добавки до розподілу іонів (пучки, швидкі хвости), тому цей метод дає лише оцінку \(T_i\).

Головне в розділі

  • • Найлегша реакція — D–T; для неї потрібна температура \(T\sim 10\)–\(20\) кеВ.

  • • Пік Гамова виникає як добуток спадного максвеллівського хвоста та зростаючої ймовірності тунелювання крізь кулонівський бар’єр.

  • • Критерій Лоусона зв’язує густину, температуру та час утримання, \(n\tau _E\gtrsim 10^{14}\)–\(10^{15}~\mathrm {см}^{-3}\mathrm {с}\).

  • • Випромінювальні втрати (гальмівні й циклотронні) задають нижню межу температури запалювання.

  • • Є два шляхи: магнітне утримання (великий час, мала густина) та інерційне (мала тривалість, надвелика густина).

  • • Нейтрони D–T-синтезу залишають плазму: їхній потік дає \(P_f\) і \(Q\), а допплерівська ширина лінії — \(T_i\) (розд. 10.10).

Задачі

  • 10.1. ★☆☆ Для дейтерій-тритієвої плазми (\(n_D=n_T\), \(n_e=10^{14}~\mathrm {см}^{-3}\), \(T=10\) кеВ, \(\langle \sigma v\rangle =1{,}1\times 10^{-16}~\mathrm {см}^3/\mathrm {с}\)) знайдіть \(P_f\), \(P_\alpha \), \(P_{br}\) (у Вт/\(\mathrm {см}^3\)) та мінімальний час утримання \(\tau _E\) для запалювання без урахування випромінювання. Знайдіть \(n\tau _E\) при \(20\) кеВ (\(\langle \sigma v\rangle =4{,}3\times 10^{-16}~\mathrm {см}^3/\mathrm {с}\)). [відповідь]

  • 10.2. ★★☆ Знайдіть швидкість і ларморівський радіус \(\alpha \)-частинки з енергією \(3{,}5\) МеВ у полі \(5{,}3\) Тл. Покажіть, що частка нагріву плазми \(\alpha \)-частинками дорівнює \(Q/(Q+5)\), і обчисліть її для \(Q=10\). [відповідь]

  • 10.3. ★★★ Виведіть умову чистого вироблення електроенергії

    \[ \eta _{\mathrm {th}}[(0{,}8M+0{,}2)Q+1]\geq 1/\eta _{\mathrm {aux}} \]

    і знайдіть мінімальне \(Q\) при \(M=1{,}2\), \(\eta _{\mathrm {th}}=0{,}35\), \(\eta _{\mathrm {aux}}=0{,}4\). Як зміниться результат, якщо додатково \(20\%\) електрики йде на власні потреби (магніти, кріогеніка)? [відповідь]

  • 10.4. ★★☆ Для інерційного синтезу задано \(\rho R=0{,}3\) г/см\(^2\) при \(\rho =300\) г/см\(^3\). Знайдіть радіус гарячої плями та оцініть час інерційного утримання \(\tau \sim R/c_s\) при \(T=10\) кеВ (\(c_s\approx \sqrt {2T/\bar m_i}\), \(\bar m_i=2{,}5\,m_p\)). [відповідь]

  • 10.5. ★★☆ Порівняйте реакції D–T і D–\(^3\)He: енерговиділення, частку енергії в заряджених продуктах, типову оптимальну температуру (рис. 10.2). У чому перевага й недолік безнейтронного синтезу? [відповідь]

  • 10.6. ★★☆ Яка енергія виділяється на 1 кг суміші D + T? Скільки палива на добу споживає термоядерна електростанція з електричною потужністю \(1\) ГВт (\(\eta =0{,}4\)) і скільки вугілля (теплотворність \(29\) МДж/кг, \(\eta =0{,}35\)) потрібно звичайній? [відповідь]

  • 10.7. ★☆☆ Скільки D–T-нейтронів за секунду випромінює плазма з термоядерною потужністю \(P_f=500\) МВт? Яка допплерівська ширина лінії при \(T_i=15\) кеВ? [відповідь]

Контрольні питання

  • 1. Виведіть умову запалювання D–T-плазми. Чому існує оптимальна температура? Які втрати вона не враховує?

  • 2. У чому відмінність між магнітним та інерційним утриманням з погляду добутку \(n\tau \)?

  • 3. Як розподіляється енергія реакції D–T між \(\alpha \)-частинкою й нейтроном і чому? Чим плазмовий \(Q\) відрізняється від інженерного?

  • 4. Чому реакція D–D потребує вищих температур, ніж D–T, хоча дейтерій дешевший?

  • 5. Чим відрізняється \(Q\) для NIF від \(Q\) для ITER?