Елементи фізики плазми

\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\vect {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\vect {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\vect {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\vect {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\mathbf {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\mathbf {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\vect {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\renewcommand {\phi }{\varphi }\) \(\renewcommand {\epsilon }{\varepsilon }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\renewcommand {\iiint }{\int }\) \(\renewcommand {\iint }{\int }\) \(\newcommand {\oiint }{\oint }\) \(\newcommand {\emf }{ℰ}\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\enquote }[1]{«#1»}\) \(\newcommand {\allowbreak }{}\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\mitomega }{\omega }\) \(\newcommand {\mittheta }{\theta }\) \(\newcommand {\mitphi }{\varphi }\) \(\newcommand {\tcbhighmath }[1]{\boxed {#1}}\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

6 Хвилі в замагніченій плазмі

У найпростішому розумінні хвиля є поширенням збурення: завдяки внутрішнім силам середовища воно передається від однієї області простору до сусідньої.

Для плазми це твердження має особливо багатий зміст. Плазма одночасно має тиск, електричні заряди, струми та магнітне поле. Тому після малого збурення відновлювальну дію можуть створювати зовсім різні фізичні механізми. У розд. 2 це було електричне поле розділених зарядів (ленгмюрівські коливання) і взаємна індукція \(\vect E\) та \(\vect B\) (електромагнітні хвилі, де «відновлює» саме поле, а плазма лише змінює \(\varepsilon \)). У цьому розділі додаються градієнт тиску і, у замагніченій плазмі, натяг силових ліній та тиск магнітного поля.

Через таке розмаїття механізмів плазма має не одну хвилю з єдиною «швидкістю звуку», а цілу систему хвильових мод, кожна зі своєю швидкістю й поляризацією. У розд. 2 ми вивчали хвилі в незамагніченій холодній плазмі: ленгмюрівські коливання (\(\omega \approx \omega _p\)) і поперечні електромагнітні хвилі (\(\omega ^2=\omega _p^2+k^2c^2\)). Тепер з’являється магнітне поле, а разом із ним «нові» хвилі — альвенівська, магнітозвукові, циклотронні. Що ж тоді з попередніми? Вони не зникають, але магнітне поле їх видозмінює: розщеплює поперечну хвилю на дві (\(R\) і \(L\)), змішує поздовжні й поперечні коливання, додає нові низькочастотні гілки. Незмінними лишаються лише окремі випадки: ленгмюрівська хвиля вздовж \(\vect B_0\) (\(\omega =\omega _p\)) та \(O\)-мода впоперек поля (\(\omega ^2=\omega _p^2+k^2c^2\)). При \(B_0\to 0\) усе повертається до розд. 2, а при \(\omega \ll \omega _{ci}\) (частота обертання іонів навколо \(\vect B_0\), розд. 3) і великих масштабах гілки переходять у МГД-хвилі. Докладніше про це — у § 6.7 і в табл. 6.3 наприкінці розділу. Розглянемо спершу низькочастотні хвилі (звукову, іонно-звукову та МГД), потім високочастотні моди холодної замагніченої плазми.

§ 6.1 Що в плазмі може бути відновлювальною силою?

Корисно почати не з дисперсійного рівняння, а з фізичної картини. Уявімо, що деяку ділянку плазми трохи змістили від положення рівноваги. Щоб виникла хвиля, це зміщення повинно породити силу, яка намагається повернути систему назад.

У звичайному газі такою силою є градієнт тиску. Якщо невеликий об’єм газу стиснути, його тиск зростає і виникає сила, спрямована назовні. Якщо ж цей об’єм розрідити, тиск падає, і сусідні області штовхають його назад.

У плазмі до цього додається магнітне поле. Викривлення силових ліній породжує магнітний натяг, а зміна величини поля — зміну магнітного тиску

\begin{equation} p_B=\frac {B^2}{8\pi }. \label {eq:wave-magnetic-pressure} \end{equation}

Тому вже на якісному рівні можна передбачити три важливі типи відновлювальної дії (рис. 5.3 у розд. 5):

  • 1. газодинамічний тиск;

  • 2. натяг магнітних силових ліній;

  • 3. зміна магнітного тиску.

Перший механізм дає звукову хвилю, другий — альвенівську, а поєднання тиску плазми та магнітного поля породжує магнітозвукові хвилі.

§ 6.2 Звукова й іонно-звукова хвилі

Почнемо з найпростішого випадку — плазми без магнітного поля. Якщо зіткнення встигають підтримувати в кожному малому об’ємі максвеллівський розподіл з однаковою температурою всіх сортів (довжина вільного пробігу набагато менша за довжину хвилі), плазму можна розглядати як звичайне стисливе середовище (рис. 6.1). Рівняння неперервності, руху та адіабатичний зв’язок \(\delta p=c_s^2\delta \rho \) після лінеаризації над однорідною рівновагою (\(\rho _m=\rho _0+\delta \rho \)) дають

\begin{equation} \frac {\partial \delta \rho }{\partial t}+\rho _0\nabla \cdot \delta \vect v=0, \qquad \rho _0\frac {\partial \delta \vect v}{\partial t}=-\nabla \delta p, \label {eq:wave-linear-continuity} \end{equation}

\begin{equation} \frac {\partial ^2\delta \rho }{\partial t^2}-c_s^2\nabla ^2\delta \rho =0, \qquad c_s^2=\left (\frac {\partial p}{\partial \rho _m}\right )_S=\frac {\gamma \,(p_e+p_i)}{\rho _m}. \label {eq:wave-sound-equation} \end{equation}

Тут \(p_e+p_i\) — повний тиск плазми, \(\gamma \) — показник адіабати (\(\gamma =5/3\), бо зіткнення підтримують ізотропний тиск). Отже, звук виникає тому, що локальне стискання породжує зміну тиску, а зміна тиску породжує рух, який передає збурення сусіднім ділянкам.

Рис. 6.1. Звукова хвиля як поширення чергувань стискання та розрідження: частинки коливаються вздовж напрямку поширення, а не «їдуть» разом із хвилею.

Рис. 6.1. Звукова хвиля як поширення чергувань стискання та розрідження: частинки коливаються вздовж напрямку поширення, а не «їдуть» разом із хвилею.

Звук без зіткнень: іонно-звукова хвиля. Формула з одним \(\gamma \) працює, поки зіткнень достатньо. У розрідженій гарячій плазмі довжина вільного пробігу більша за довжину хвилі, температури сортів не вирівнюються, і для кожного сорту потрібен свій \(\gamma \). Звук у такій плазмі лишається поздовжньою хвилею стискання й розрідження, але вже беззіткнювальною; її називають іонно-звуковою. Виведемо її швидкість. Інерція належить іонам, а електрони встигають встановити больцманівський розподіл. Це можливо, коли хвиля повільна порівняно з електронами: її фазова швидкість набагато менша за теплову швидкість електронів, \(\omega /k\ll v_{Te}\), тобто \(\omega \ll kv_{Te}\). Тоді за період хвилі електрон багато разів пробігає її довжину, встигає перерозподілитися в потенціалі \(\varphi \) і має густину \(n_0e^{e\varphi /T_e}\) (рівновага в полі). Навпаки, у ленгмюрівській хвилі \(\omega \gg kv_{Te}\): електрони «не встигають» вийти з області стискання (адіабатичне стискання, § 2.3). Спершу розглянемо найпростіший випадок: холодні іони (\(T_i=0\)) із зарядом \(Z=1\). Шукаємо збурення у вигляді \(\propto e^{i(kx-\omega t)}\), тож \(\partial _t\to -i\omega \), \(\partial _x\to ik\).

Електрони. Больцманівська густина \(n_e=n_0e^{e\varphi /T_e}\) після лінеаризації (\(e^{x}\approx 1+x\)) дає

\begin{equation*} \frac {n_{e1}}{n_0}=\frac {e\varphi }{T_e}. \end{equation*}

Іони. На іон діє сила \(-e\,\partial _x\varphi \), тому рівняння руху й неперервності, \(\partial _tn_{i1}+n_0\partial _xv=0\), мають вигляд

\begin{equation*} -i\omega m_iv=-ik\,e\varphi , \qquad -i\omega n_{i1}+ikn_0v=0, \end{equation*}

звідки швидкість іонів і збурення їхньої густини виражаються через потенціал:

\begin{equation*} v=\frac {k\,e\varphi }{m_i\omega }, \qquad \frac {n_{i1}}{n_0}=\frac {kv}{\omega }=\frac {k^2e\varphi }{m_i\omega ^2}. \end{equation*}

Поле. Потенціал зв’язує густини сортів рівняння Пуассона \(\nabla ^2\varphi =-4\pi \rho \), тобто \(k^2\varphi =4\pi e\,(n_{i1}-n_{e1})\). Підставляємо обидві густини й скорочуємо на \(\varphi \):

\begin{equation*} k^2=4\pi n_0e^2\left [\frac {k^2}{m_i\omega ^2}-\frac 1{T_e}\right ] =\frac {\omega _{pi}^2k^2}{\omega ^2}-\frac 1{\lambda _{De}^2}, \end{equation*}

де \(4\pi n_0e^2/m_i=\omega _{pi}^2\) і \(4\pi n_0e^2/T_e=1/\lambda _{De}^2\). Отже, \(k^2+\lambda _{De}^{-2}=\omega _{pi}^2k^2/\omega ^2\). Оскільки \(\omega _{pi}^2\lambda _{De}^2=T_e/m_i\),

\begin{equation*} \omega ^2=\frac {k^2\,T_e/m_i}{1+k^2\lambda _{De}^2}. \end{equation*}

Знаменник має ясний зміст: електрони, що перерозподілилися за Больцманом, екранують поле, яке тягне іони, і тим послаблюють повертальну силу.

Для іонів із зарядом \(Z\) і скінченною температурою \(T_i\) ті самі кроки (їх подано в задачі 6.9) дають дисперсійне рівняння іонно-звукової хвилі

\begin{equation} \label {eq:ion-acoustic} \tcbhighmath {\omega ^2=k^2\biggl [\frac {ZT_e}{m_i\,(1+k^2\lambda _{De}^2)}+\frac {3T_i}{m_i}\biggr ]}, \end{equation}

де \(Z\) — заряд іона (для водню \(Z=1\)) [4]. При \(k\lambda _{De}\ll 1\) маємо \(\omega =kc_s\) зі швидкістю \(c_s^2=(ZT_e+3T_i)/m_i\). Вона відповідає формулі \(c_s^2=(\gamma _ep_e+\gamma _ip_i)/\rho _m\) з окремим \(\gamma \) для кожного сорту: ізотермічні електрони (\(\gamma _e=1\)) дають \(ZT_e\), а іони (адіабата одновимірного стискання, \(\gamma _i=3\)) — \(3T_i\). При \(T_i\ll T_e\) \(c_s\) збігається з граничною швидкістю іонів в критерії Бома (§ 1.8), і це не випадковість: іони мають входити в шар зі швидкістю не меншою за \(c_s\), щоб потенціал у шарі спадав монотонно, без осциляцій. При \(k\lambda _{De}\ll 1\) хвиля — звичайний звук, швидкість якого визначає електронна температура (\(T_e\gg T_i\)) і іонна маса; при \(k\lambda _{De}\gg 1\) частота прямує до \(\omega _{pi}\) (при \(k\lambda _{De}=1\) вона вже \(\omega _{pi}/\sqrt 2\)). Така хвиля існує вже в дворідинному описі, а кінетика (§ 7.8) визначає лише її загасання. Декремент (для \(Z=1\) і \(k\lambda _{De}\ll 1\)) [4] \(\operatorname {Im}\omega /\omega \approx -\sqrt {\pi /8}\bigl [\sqrt {m_e/m_i}+(T_e/T_i)^{3/2}e^{-T_e/2T_i-3/2}\bigr ]\) малий лише за \(T_e\gg T_i\); при \(T_e\sim T_i\) хвиля сильно загасає на іонах, і її не спостерігають.

Числова оцінка. Водневий розряд із \(T_e=10\) еВ, \(T_i\ll T_e\), \(n=10^{12}\) см\(^{-3}\): \(\lambda _{De}\approx 2{,}4\times 10^{-3}\) см, \(c_s\approx 3{,}1\times 10^{6}\) см/с, \(f_{pi}\approx 210\) МГц. Хвиля довжиною \(1\) см має \(k\lambda _{De}\approx 0{,}015\) і частоту \(f\approx c_s/\lambda \approx 3\) МГц (дисперсією можна знехтувати); довжиною \(1\) мм — \(k\lambda _{De}\approx 0{,}15\), \(f\approx 31\) МГц, лише на \(1\) % нижче за \(kc_s/2\pi \). В обох випадках \(f\ll f_{pi}\).

§ 6.3 Лінеаризована МГД і загальне дисперсійне рівняння

Розглянемо ідеальну МГД (розд. 5) над рівноважним станом: однорідні \(\rho _0\), \(p_0\) і поле \(\vect B_0=B_0\hat {\vect z}\), швидкість \(\vect v_0=0\). Лінеаризуємо рівняння неперервності, руху (\(\vect j\times \vect B/c=(\nabla \times \vect B)\times \vect B/4\pi \)), індукції та адіабатичності, поклавши \(\delta p=c_s^2\delta \rho \) (\(c_s\) — швидкість звуку з (6.3) з одним показником адіабати):

\begin{equation} \label {eq:linear-mhd} \begin{aligned} &\frac {\partial \delta \rho }{\partial t}=-\rho _0\nabla \cdot \vect v,\qquad \frac {\partial \delta \vect B}{\partial t}=\nabla \times (\vect v\times \vect B_0),\\ &\rho _0\frac {\partial \vect v}{\partial t}=-c_s^2\nabla \delta \rho +\frac 1{4\pi }(\nabla \times \delta \vect B)\times \vect B_0. \end {aligned} \end{equation}

Слово «ідеальна» тут істотне. Воно означає нескінченну провідність і закон Ома (5.4) \(\vect E+\vect v\times \vect B/c=0\): магнітне поле вморожене в плазму, і силові лінії рухаються разом із нею. Саме тому рівняння індукції в (6.5) не містить опору. Це справедливо, поки хвиля загасає через опір набагато повільніше, ніж коливається (\(k^2\nu _m\ll \omega \), \(\nu _m=c^2/4\pi \sigma \), тобто магнітне число Рейнольдса \(R_m\gg 1\); розд. 5). Скінченну провідність розглянуто в задачі 6.6.

Для плоскої хвилі \(\propto e^{i(\vect k\cdot \vect r-\omega t)}\) індукція дає \(\delta \vect B=[\vect B_0(\vect k\cdot \vect v)-\vect v(\vect k\cdot \vect B_0)]/\omega \), і після підстановки у рівняння руху (вектор \(\vect v_A=\vect B_0/\sqrt {4\pi \rho _0}\))

\begin{equation} \label {eq:mhd-dispersion-vector} \omega ^2\vect v=(c_s^2+v_A^2)\,\vect k(\vect k\cdot \vect v) +(\vect k\cdot \vect v_A)\Bigl [(\vect k\cdot \vect v_A)\vect v-\vect v_A(\vect k\cdot \vect v)-\vect k(\vect v_A\cdot \vect v)\Bigr ]. \end{equation}

Це однорідна система для трьох компонент \(\vect v\). Вона розпадається на дві задачі:

  • • \(\vect v\perp \) площини \((\vect k,\vect B_0)\): тоді \(\vect k\cdot \vect v=0\) і  \(\vect v_A\cdot \vect v=0\), і маємо одну моду альвенівську \(\omega ^2=(\vect k\cdot \vect v_A)^2\);

  • • \(\vect v\) у площині \((\vect k,\vect B_0)\): система \(2\times 2\) з умовою розв’язності

    \begin{equation} \label {eq:magnetosonic-biquad} \omega ^4-k^2(c_s^2+v_A^2)\,\omega ^2+k^4c_s^2v_A^2\cos ^2\theta =0, \end{equation}

    де \(\theta \) — кут між \(\vect k\) та \(\vect B_0\). Вона дає дві магнітозвукові моди, швидку і повільну.

Покажемо кроки. Нехай \(\vect k=k(\sin \theta ,0,\cos \theta )\), \(\vect v_A=v_A\hat {\vect z}\), так що \(\vect k\cdot \vect v_A=kv_A\cos \theta \). Розпишемо (6.6) за компонентами. Компонента \(y\): \((\omega ^2-k^2v_A^2\cos ^2\theta )\,v_y=0\) — альвенівська мода, що відщеплюється. Компоненти \(x\), \(z\):

\[\begin {pmatrix}\omega ^2-k^2(v_A^2+c_s^2\sin ^2\theta )&-k^2c_s^2\sin \theta \cos \theta \\ -k^2c_s^2\sin \theta \cos \theta &\omega ^2-k^2c_s^2\cos ^2\theta \end {pmatrix} \begin {pmatrix}v_x\\v_z\end {pmatrix}=0.\]

Прирівнявши визначник до нуля, маємо \(\omega ^4-\omega ^2k^2(v_A^2+c_s^2)+k^4\bigl [(v_A^2+c_s^2\sin ^2\theta )c_s^2\cos ^2\theta -c_s^4\sin ^2\theta \cos ^2\theta \bigr ]=0\), де вираз у дужках дорівнює \(v_A^2c_s^2\cos ^2\theta \), тобто (6.7).

Отже, у однорідній ідеальній МГД є три хвильові гілки, і всі вони недисперсійні (\(\omega \propto k\)).

§ 6.4 Альвенівська хвиля

Нехай \(\vect k\parallel \vect B_0\), тоді \(\vect v_\perp \) і \(\delta \vect B_\perp \) задовольняють

\begin{equation} \rho _0\frac {\partial \vect v_\perp }{\partial t}=\frac {B_0}{4\pi }\frac {\partial \delta \vect B_\perp }{\partial z}, \qquad \frac {\partial \delta \vect B_\perp }{\partial t}=B_0\frac {\partial \vect v_\perp }{\partial z} \quad \Rightarrow \quad \frac {\partial ^2\vect v_\perp }{\partial t^2}=v_A^2\frac {\partial ^2\vect v_\perp }{\partial z^2}, \label {eq:wave-alfven-equation} \end{equation}

\begin{equation} \tcbhighmath {v_A=\frac {B_0}{\sqrt {4\pi \rho _0}}},\qquad \omega =\pm k_\parallel v_A. \label {eq:wave-alfven-speed} \end{equation}

Це хвиля на «струні»: магнітний натяг \(B_0^2/4\pi \) відіграє роль натягу, а масова густина — роль лінійної густини (рис. 6.2). Правий член у першому рівнянні — сила натягу \((\vect B_0\cdot \nabla )\delta \vect B_\perp /4\pi \) з розкладу \(\vect j\times \vect B/c=-\nabla (B^2/8\pi )+(\vect B\cdot \nabla )\vect B/4\pi \).

Рис. 6.2. Альвенівська хвиля: поперечне збурення поширюється вздовж магнітних силових ліній завдяки їхньому натягу. Точки — частинки плазми, вморожені в лінії й зміщені разом із ними; густина вздовж B_0 не змінюється.

Рис. 6.2. Альвенівська хвиля: поперечне збурення поширюється вздовж магнітних силових ліній завдяки їхньому натягу. Точки — частинки плазми, вморожені в лінії й зміщені разом із ними; густина вздовж \(\vect B_0\) не змінюється.

Властивості, які легко перевірити за (6.6):

  • • хвиля нестислива: \(\delta \rho =0\) і \(\delta |\vect B|=0\) у лінійному наближенні;

  • • вона поперечна: \(\vect v\perp \vect B_0\) і \(\vect v\perp \vect k\); для хвилі, що біжить вздовж \(+\vect B_0\), \(\delta \vect v_\perp =-\delta \vect B_\perp /\sqrt {4\pi \rho _0}\) (співвідношення Валена [33]); енергія розподілена порівну між кінетичною та магнітною;

  • • для похилого поширення \(\omega =k\,v_A\cos \theta \), тобто фазова швидкість \(v_A\cos \theta \) залежить від напрямку, а групова швидкість \(\partial \omega /\partial \vect k=v_A\hat {\vect b}\), \(\hat {\vect b}=\vect B_0/B_0\), спрямована завжди вздовж поля. Енергія альвенівської хвилі поширюється лише вздовж силових ліній;

  • • швидкість визначається магнітним полем і густиною, а не температурою.

Це пояснює, чому збурення, створені, наприклад, спалахом на Сонці, «біжать» уздовж силових ліній у корону й сонячний вітер.

Типові значення альвенівської швидкості для різних плазм наведено в табл. 6.1. Скрізь \(v_A\ll c\), але \(v_A\gg c_s\) при \(\beta \ll 1\).

Таблиця 6.1. Альвенівська швидкість у різних плазмах.
.
Плазма

\(B\)

\(n\), \(\mathrm {см}^{-3}\)

\(v_A\)

Токамак (D)

\(5\) Тл

\(10^{14}\)

\(7{,}7\times 10^{8}\) см/с (\(\approx c/40\))

Сонячна корона

\(10\) Гс

\(10^{9}\)

\(\sim 7\times 10^{7}\) см/с (\(\approx 700\) км/с)

Сонячний вітер

\(5\) нТл

\(5\)

\(\approx 50\) км/с

§ 6.5 Магнітозвукові хвилі

У реальній замагніченій плазмі магнітний натяг не є єдиною відновлювальною силою. Якщо збурення стискає плазму, воно змінює не лише густину та тиск, а й величину магнітного поля. З рівняння (6.7)

\begin{equation} v_{\pm }^2=\frac {\omega ^2}{k^2} =\frac 12\left [v_A^2+c_s^2\pm \sqrt {(v_A^2+c_s^2)^2-4v_A^2c_s^2\cos ^2\theta }\right ], \label {eq:wave-magnetosonic-general} \end{equation}

де знак «\(+\)» відповідає швидкій моді, а «\(-\)» — повільній. Розглянемо граничні випадки.

  • • \(\theta =90^\circ \) (поширення поперек поля): швидка мода

    \begin{equation} \label {eq:wave-magnetosonic-speed} v_{\rm ms}=\sqrt {c_s^2+v_A^2}, \end{equation}

    повільна мода має нульову швидкість. Дві незалежні відновлювальні дії працюють одночасно: тиск плазми дає внесок \(c_s^2\), а магнітний тиск — \(v_A^2\). Плазма й поле стискаються разом (рис. 6.3).

  • • \(\theta =0^\circ \) (уздовж поля): швидкості \(v_A\) і \(c_s\); швидка мода є тією з них, що більша. Магнітозвукова хвиля при цьому вироджується в альвенівську (якщо \(v_A>c_s\)) чи звукову (якщо \(c_s>v_A\)).

Фізична різниця між швидкою та повільною модою: у швидкій \(\delta p\) і \(\delta B^2/8\pi \) змінюються у фазі (сумарний тиск стискається найсильніше), у повільній — в протифазі, так що повний тиск \(p+B^2/8\pi \) майже не змінюється, а рух відбувається переважно вздовж поля. Обидві моди стисливі.

Рис. 6.3. Швидка магнітозвукова хвиля, що поширюється поперек B_0: стискання плазми супроводжується згущенням силових ліній, тому тиск плазми й магнітний тиск діють узгоджено.

Рис. 6.3. Швидка магнітозвукова хвиля, що поширюється поперек \(\vect B_0\): стискання плазми супроводжується згущенням силових ліній, тому тиск плазми й магнітний тиск діють узгоджено.

Залежність фазових швидкостей від кута зручно подати на полярній діаграмі (діаграма Фрідріхса, рис. 6.4). Швидка мода майже ізотропна, повільна й альвенівська відсутні поперек поля.

Рис. 6.4. Фазові швидкості МГД-хвиль залежно від напрямку поширення відносно B_0 (для v_A=1,5\,c_s): швидка, повільна й альвенівська моди.

Рис. 6.4. Фазові швидкості МГД-хвиль залежно від напрямку поширення відносно \(\vect B_0\) (для \(v_A=1{,}5\,c_s\)): швидка, повільна й альвенівська моди.

§ 6.6 Підсумок: хвилі в рідинному описі

Зведемо результати в одну таблицю.

Таблиця 6.2. Основні хвильові моди в рідинному описі плазми.
.
Хвиля Основна відновлювальна сила Поляризація

Фазова швидкість

Звукова (без \(\vect B_0\))

градієнт тиску

поздовжня

\(c_s\)

Альвенівська

магнітний натяг

поперечна, нестислива

\(v_A\cos \theta \)

Швидка магнітозвукова

тиск плазми + магнітний тиск (у фазі)

стискувальна

\(v_+\)

Повільна магнітозвукова

тиск плазми і магнітний тиск (у протифазі)

стискувальна, переважно вздовж \(\vect B_0\)

\(v_-\)

Де вони трапляються: альвенівські хвилі — у сонячній короні, сонячному вітрі й токамаках (альвенівські власні моди); швидку магнітозвукову хвилю збуджують антенами для іонно-циклотронного нагріву в токамаках. Високочастотні хвилі (вістлери, \(X\)- і \(O\)-моди, гібридні резонанси) розглянемо в § 6.7.

Таблиця 6.2 дає корисну фізичну карту, але її не слід сприймати як остаточну класифікацію всіх плазмових хвиль. Ми розглядали лише МГД-моди — тобто довгохвильові та повільні процеси, для яких рідинний опис є достатнім. У термоядерній плазмі \(\beta \) становить від 1 до 3 %, тому \(v_A\gg c_s\) (\(v_A\approx 7{,}7\times 10^8\) проти \(c_s\sim 10^8\) см/с), і швидка мода практично збігається з хвилею, що поширюється зі швидкістю \(v_A\) в усіх напрямках.

§ 6.7 Високочастотні хвилі в замагніченій плазмі

МГД описує лише повільні рухи, \(\omega \ll \omega _{ci}\). Для вищих частот (зокрема НВЧ-діапазону) використовують модель холодної замагніченої плазми: теплом нехтуємо, а кожен сорт \(s\) рухається в полі хвилі та сталому \(\vect B_0\). Нехай \(\Omega _s=q_sB_0/m_sc\) — циклотронна частота з урахуванням знака (\(\Omega _e=-\omega _{ce}\), \(\Omega _i=\omega _{ci}\)); тут \(\omega _{ce}=eB_0/m_ec\) і \(\omega _{ci}=ZeB_0/m_ic\) — циклотронні частоти електронів та іонів (розд. 3). Відгук середовища описує тензор діелектричної проникності (вісь \(z\parallel \vect B_0\)). Його записують у позначеннях \(S,D,P,R,L\), які ввів американський фізик Т. Стікс у монографії про хвилі в плазмі [16]; вони стали загальноприйнятими.

Теоретичні відомості Нагадаємо з електродинаміки та оптики

Зі струму \(\vect j=\hat \sigma \vect E\) і \(\vect D=\hat \varepsilon \vect E\) (для залежності \(e^{-i\omega t}\)) \(\hat \varepsilon =\hat 1+4\pi i\hat \sigma /\omega \). Рівняння Максвелла для плоскої хвилі дають \(\vect k\times (\vect k\times \vect E)+(\omega ^2/c^2)\hat \varepsilon \vect E=0\), або для \(\vect N=\vect kc/\omega \) (показник заломлення) \(\vect N\times (\vect N\times \vect E)+\hat \varepsilon \vect E=0\), де використано \(\vect a\times (\vect b\times \vect c)=\vect b(\vect a\cdot \vect c)-\vect c(\vect a\cdot \vect b)\). У незамагніченій плазмі \(\hat \varepsilon =\varepsilon \hat 1\), \(\varepsilon =1-\omega _p^2/\omega ^2\) (розд. 2). Відсікання: \(N\to 0\) (довжина хвилі \(\to \infty \), хвиля відбивається); резонанс: \(N\to \infty \) (довжина хвилі \(\to 0\), хвиля поглинається).

Вивід тензора. Для сорту \(s\) рівняння руху холодних частинок

\[-i\omega m_s\vect v=q_s\Bigl (\vect E+\frac {\vect v\times \vect B_0}c\Bigr ).\]

Покомпонентно, при \(\Omega _s=q_sB_0/m_sc\):

\[-i\omega v_x=\frac {q_s}{m_s}E_x+\Omega _s v_y,\qquad -i\omega v_y=\frac {q_s}{m_s}E_y-\Omega _s v_x.\]

Складемо колові комбінації \(v_\pm =v_x\pm iv_y\), \(E_\pm =E_x\pm iE_y\) — вони розв’язують систему окремо:

\[v_\pm =\frac {iq_s}{m_s}\,\frac {E_\pm }{\omega \mp \Omega _s},\qquad v_z=\frac {iq_s}{m_s\omega }\,E_z.\]

Тоді \(\vect j=\sum _sn_sq_s\vect v_s\), \(\sigma _\pm =\sum _s in_s q_s^2/[m_s(\omega \mp \Omega _s)]\), і \(\varepsilon _\pm =1+4\pi i\sigma _\pm /\omega \) дає (тут \(\omega _{ps}^2=4\pi n_sq_s^2/m_s\) — квадрат плазмової частоти сорту \(s\))

\[\varepsilon _\mp =1-\sum _s\frac {\omega _{ps}^2}{\omega (\omega \pm \Omega _s)},\qquad P=\varepsilon _{zz}=1-\sum _s\frac {\omega _{ps}^2}{\omega ^2}.\]

Отже, \(R\equiv \varepsilon _-\) і \(L\equiv \varepsilon _+\) — відгуки на колові складові поля, а резонанс у \(R\) (\(\omega =-\Omega _e=\omega _{ce}\)) чи в \(L\) (\(\omega =\Omega _i=\omega _{ci}\)) виникає, коли поле обертається разом із частинкою. Назви \(S\), \(D\), \(P\): Sum \(=(R+L)/2\), Difference \(=(R-L)/2\), Plasma; недіагональні елементи \(\mp iD\) виражають обертання електрона навколо \(\vect B_0\). Результат:

\begin{equation} \label {eq:stix-tensor} \hat \varepsilon =\begin{pmatrix}S&-iD&0\\ iD&S&0\\0&0&P\end {pmatrix},\quad S=\frac {R+L}2,\ D=\frac {R-L}2, \end{equation}

\begin{equation} \label {eq:stix-RLP} R=1-\sum _s\frac {\omega _{ps}^2}{\omega (\omega +\Omega _s)},\quad L=1-\sum _s\frac {\omega _{ps}^2}{\omega (\omega -\Omega _s)},\quad P=1-\sum _s\frac {\omega _{ps}^2}{\omega ^2}. \end{equation}

Теоретичні відомості Що змінює магнітне поле: гілки рівняння

Для плоскої хвилі рівняння Максвелла дають \(\vect N\times (\vect N\times \vect E)+\hat \varepsilon \vect E=0\) — це три лінійні однорідні рівняння для трьох компонент \(E_x,E_y,E_z\) (у розд. 2 — рівняння (2.3)). Ненульовий розв’язок \(\vect E\) (тобто сама хвиля) існує лише тоді, коли визначник цієї системи дорівнює нулю; ця умова і є дисперсійним рівнянням. Воно дає кілька залежностей \(\omega (k)\) — гілок (розд. 2); кожна — окремий тип коливання зі своєю поляризацією.

  • • Без магнітного поля \(\hat \varepsilon =\varepsilon \hat 1\) — скаляр, і єдиний виділений напрям — \(\vect k\). Поле \(\vect E\) або вздовж \(\vect k\), або впоперек, і ці випадки не змішуються. Гілок три: ленгмюрівська (\(\varepsilon =0\), \(\omega =\omega _p\)) і дві поперечні (\(k^2c^2=\varepsilon \omega ^2\)). Поперечні збігаються: обидві поляризації рівноправні (виродження).

  • • З магнітним полем \(\hat \varepsilon \) — тензор (6.12): з’являється ще один виділений напрям, \(\vect B_0\). Звідси три наслідки. (1) Виродження знімається: праве й ліве обертання поля відрізняються (\(R\ne L\)), тож дві поперечні гілки розходяться. (2) Вектор \(\vect E\) уже не ділиться на «вздовж» і «впоперек» \(\vect k\): гілки змішуються, їхня форма залежить від кута \(\theta \) між \(\vect k\) і \(\vect B_0\). (3) Іони, що обертаються навколо \(\vect B_0\), додають низькочастотні гілки: іонно-циклотронну, альвенівську й магнітозвукові (в межі \(\omega \ll \omega _{ci}\) — це МГД-хвилі).

Перевірка: при \(B_0\to 0\) маємо \(\Omega _s\to 0\), \(R=L=S=P=\varepsilon \), \(D=0\). Тензор знову скалярний, \(R\) і \(L\) зливаються в поперечну гілку розд. 2. Отже, хвилі розд. 2 — окремий випадок цих гілок, а не щось окреме від них.

Хвильове рівняння для \(\vect E\) у змінних \(\vect N=\vect k c/\omega \) має вигляд \(\vect N\times (\vect N\times \vect E)+\hat \varepsilon \vect E=0\). Зручні два граничних кути.

Поширення вздовж поля (\(\theta =0\))

Поперечні хвилі розпадаються на дві кругові поляризації: \(N^2=R\) (права, обертання в той самий бік, що й електрони) і \(N^2=L\) (ліва, у бік іонів); поздовжня хвиля має \(P=0\), тобто \(\omega =\omega _p\) (§ 1.3). Чому резонанс. Вектор \(\vect E\) \(R\)-хвилі обертається в той самий бік, що й електрони навколо \(\vect B_0\) (напрям відраховують від \(\vect B_0\), а не від \(\vect k\)). При \(\omega =\omega _{ce}\) електрон «бачить» стале поле й необмежено прискорюється — як гойдалка, яку штовхають у такт (циклотронний резонанс з розд. 3). Для \(L\)-хвилі так само з іонами. Особливості дисперсійних кривих (рис. 6.5):

  • • резонанси: \(R\to \infty \) при \(\omega =\omega _{ce}\) (електронний циклотронний резонанс, ЕЦР) і \(L\to \infty \) при \(\omega =\omega _{ci}\) (іонний, ІЦР); у резонансі хвиля передає енергію частинкам, що обертаються синхронно з її полем: на цьому ґрунтується нагрівання плазми;

  • • відсікання: \(N^2=0\) при \(\omega _{R,L}=\tfrac 12\bigl [\sqrt {\omega _{ce}^2+4\omega _{pe}^2}\pm \omega _{ce}\bigr ]\) (для електронної плазми); \(L\)-хвиля не поширюється нижче \(\omega _L\), а \(R\)-хвиля — у проміжку від \(\omega _{ce}\) до \(\omega _R\) (нижче \(\omega _{ce}\) вона є вістлером);

  • • вістлер (свистяча хвиля): для \(\omega _{ci}\ll \omega \ll \omega _{ce}\) та \(\omega _{pe}^2\gg \omega \omega _{ce}\) маємо \(R\approx \omega _{pe}^2/\omega \omega _{ce}\), тому

    \begin{equation} \label {eq:whistler} \tcbhighmath {\omega =\frac {k^2c^2\,\omega _{ce}}{\omega _{pe}^2}\ \cos \theta }\quad (\text {біля}\ \theta =0). \end{equation}

    Дисперсія квадратична: \(v_g=2v_\varphi \propto \sqrt \omega \) [2], тож високі частоти біжать швидше за низькі. Саме це створює «падаючий свист», який чують радіоаматори після блискавки, коли імпульс поширюється магнітосферою вздовж силової лінії.

Рис. 6.5. Дисперсія R- і L-хвиль уздовж B_0 в холодній електронній плазмі (_ce=_pe). Нижня гілка R-моди — вістлер, що асимптотично наближається до _ce.

Рис. 6.5. Дисперсія \(R\)- і \(L\)-хвиль уздовж \(\vect B_0\) в холодній електронній плазмі (\(\omega _{ce}=\omega _{pe}\)). Нижня гілка \(R\)-моди — вістлер, що асимптотично наближається до \(\omega _{ce}\).
Поширення поперек поля (\(\theta =90^\circ \))

Тут моди розділяються за напрямком \(\vect E\) щодо \(\vect B_0\). Геометрично: в \(O\)-моді електрони рухаються вздовж поля й «не відчувають» його; в \(X\)-моді рух еліптичний, з’являється складова \(E_x\parallel \vect k\) (хвиля частково поздовжня). Верхній гібридний резонанс \(\omega _{UH}^2=\omega _{pe}^2+\omega _{ce}^2\) зрозумілий як сума двох відновлювальних сил (поле розділення зарядів і сила Лоренца), як дві пружини; для нижнього гібридного резонансу так само, але з участю іонів.

  • • Звичайна (\(O\)) мода, \(\vect E\parallel \vect B_0\): поле не змушує електрони обертатися, тому \(N^2=P=1-\omega _{pe}^2/\omega ^2\) (відсікання на \(\omega =\omega _{pe}\), як без поля). Цю моду використовують для зондування густини у токамаках.

  • • Незвичайна (\(X\)) мода, \(\vect E\perp \vect B_0\): поляризація змішана (поздовжня + поперечна), \(N^2=RL/S\). Резонанс \(S=0\) дає верхній гібридний резонанс

    \begin{equation} \label {eq:upper-hybrid} \omega _{UH}^2=\omega _{pe}^2+\omega _{ce}^2, \end{equation}

    а при \(\omega \sim \sqrt {\omega _{ci}\omega _{ce}}\) — нижній гібридний: \(\omega _{LH}^{-2}\simeq \omega _{pi}^{-2}+(\omega _{ci}\omega _{ce})^{-1}\). Хвилі нижнього гібридного резонансу застосовують для керування струмом у токамаках.

Числова оцінка. Для \(n_e=10^{14}\) см\(^{-3}\), \(B=5\times 10^4\) Гс маємо \(f_{pe}\approx 90\) ГГц, \(f_{ce}\approx 140\) ГГц, \(f_{UH}\approx 166\) ГГц.

Мікрохвильове нагрівання на частоті \(140\) ГГц (її дає гіротрон — потужний генератор НВЧ на електронах, що обертаються в магнітному полі) здійснюють на ЕЦР; його називають ЕЦР-нагрівом (англ. electron cyclotron resonance heating, ECRH) [34, 35]: \(O\)-мода основної гармоніки поширюється в плазмі, бо \(\omega _{pe}<\omega \). Альтернатива — \(X\)-мода другої гармоніки (\(\omega =2\omega _{ce}\)): вона дозволяє застосувати гіротрон цієї частоти при вдвічі меншому полі, але її відсікання настає вже при \(\omega _{pe}^2=\omega ^2/2\), тобто при вдвічі меншій густині, ніж для \(O\)-моди [4]. Оскільки в токамаку \(B\propto 1/R\), шар \(\omega =\omega _{ce}(R)\) — вузька поверхня на певному радіусі, що дозволяє локалізувати нагрів (задача 6.8). Повну діаграму Клеммова–Муллалі–Елліса (CMA), яка показує, куди хвиля може дійти за заданих \(n\) і \(B\), ми опускаємо; її можна знайти в монографії Стікса [16] та в курсі Чена [4] (§ 4.21).

Як це вимірюють: обертання Фарадея

Лінійно поляризована хвиля, що йде вздовж \(\vect B_0\), є сумою \(R\)- і \(L\)-хвиль, які мають різні показники заломлення \(N_R\neq N_L\). Через набіг різниці фаз вони повертають площину поляризації [2]. Для \(\omega \gg \omega _{pe},\omega _{ce}\) з (6.13) \(N_{R,L}\simeq 1-\dfrac {\omega _{pe}^2}{2\omega ^2}\bigl (1\pm \dfrac {\omega _{ce}}\omega \bigr )\), тож кут повороту

\begin{equation} \label {eq:faraday-rotation} \tcbhighmath {\psi =\frac \omega {2c}\int (N_L-N_R)\,dl=\frac {e^3\lambda ^2}{2\pi m_e^2c^4}\int n_eB_\parallel \,dl \approx 2{,}6\times 10^{-17}\lambda ^2\!\int n_eB_\parallel \,dl} \end{equation}

(СГС: \(\lambda \) і \(l\) у см, \(n_e\) у см\(^{-3}\), \(B_\parallel \) у Гс; \(\psi \) у радіанах). Оскільки \(\psi \propto \int nB_\parallel \,dl\), поєднання з інтерферометром (фаза \(\propto \int n\,dl\), § 2.7) дає \(\int B_\parallel \,dl\), тобто інформацію про поле всередині плазми, зокрема про полоїдальне поле й розподіл струму в токамаку. У астрофізиці той самий ефект (\(\psi \propto \lambda ^2\)) дає магнітне поле міжзоряного середовища за пульсарами. Числову оцінку для токамака див. у задачі 6.7. Метод вимагає \(\omega \gg \omega _{pe},\omega _{ce}\); для косих променів до обертання Фарадея додається ефект Коттона–Мутона (двопроменезаломлення при \(\vect k\perp \vect B_0\)).

§ 6.8 Межі застосовності МГД-хвиль

Для того щоб МГД-опис хвиль був виправданим, хвиля повинна бути достатньо повільною та великомасштабною порівняно з мікроскопічними процесами:

  • • \(\omega \ll \omega _{ci}\) (інакше з’являються ІЦР та \(L\)-мода);

  • • \(k_\perp r_{Li}\ll 1\) (інакше важливий скінченний ларморівський радіус; при \(k_\perp r_{Li}\sim 1\) альвенівська хвиля переходить у кінетичну альвенівську);

  • • \(k\,c/\omega _{pi}\ll 1\), тобто довжина хвилі велика порівняно з іонною інерційною довжиною \(d_i=c/\omega _{pi}\) (інакше істотні холівські ефекти: вістлери);

  • • для беззіткнювальної плазми додатково враховують загасання Ландау повільної моди (розд. 7.8) та анізотропію тиску.

Якщо ж \(k_\perp r_L\sim 1\), \(\omega \sim \omega _c\) або важливі резонансні частинки, треба повернутися до функції розподілу \(f_s(\vect r,\vect v,t)\). МГД-хвилі є не окремими об’єктами, а граничним випадком кінетичної картини (рис. 6.6): кінетичний опис має відтворити їх у межі \(k_\perp r_L\to 0\), \(\omega \ll \omega _{ci}\).

Рис. 6.6. Схематичний зв’язок між кінетичним і МГД-описами хвиль. МГД-хвилі є великомасштабною межею загальної кінетичної картини.

Рис. 6.6. Схематичний зв’язок між кінетичним і МГД-описами хвиль. МГД-хвилі є великомасштабною межею загальної кінетичної картини.

Карта хвиль за частотою. Усі хвилі цього розділу та розд. 2 — гілки одного дисперсійного рівняння; яка з них доступна, визначає частота (і масштаб) збурення відносно характерних частот плазми.

Таблиця 6.3. Які хвилі відповідають якому діапазону частот у замагніченій плазмі.
.
Діапазон \(\omega \) Хвилі (гілки) Модель

\(\omega \ll \omega _{ci}\), \(k_\perp r_{Li}\ll 1\)

альвенівська, швидка й повільна магнітозвукові; іонно-звукова (\(T_e\gg T_i\))

МГД

\(\omega \sim \omega _{ci}\) або \(k_\perp r_{Li}\sim 1\)

іонно-циклотронна (\(L\)-мода), кінетична альвенівська

холодна замагнічена плазма, кінетика

\(\omega _{ci}\ll \omega <\omega _{ce}\)

вістлер (\(R\)-мода)

холодна замагнічена плазма

\(\omega \gtrsim \omega _{pe}\), \(\omega _{ce}\)

ленгмюрівська, \(O\)- і \(X\)-моди (світлові хвилі в плазмі); хвилі верхнього гібридного резонансу

розд. 2, холодна замагнічена плазма

Звідси ж видно, чому МГД-збурення не збуджує ленгмюрівські коливання. Вони мають \(\omega \approx \omega _{pe}\gg \omega _{ci}\), а МГД-збурення такої частоти не містить. Електрони встигають «підлаштуватися» під повільну зміну поля, тому плазма лишається квазінейтральною. Саме тому МГД відкидає струм зміщення й розділення зарядів: ленгмюрівські та світлові хвилі з моделі відфільтровано.

Чи взаємодіють хвилі? Поки амплітуда мала (\(\delta B/B_0\ll 1\), \(\delta n/n\ll 1\)), рівняння лінійні, і власні моди незалежні: збурення розкладається за гілками, і кожна еволюціонує сама (принцип суперпозиції). Тому в лінійній теорії альвенівська й магнітозвукова хвилі не «відчувають» одна одну, а ленгмюрівські коливання не збуджуються МГД-хвилею. Взаємодія виникає двома шляхами.

  • • Нелінійна. Коли \(\delta B/B_0\sim 1\), істотні квадратичні члени (\((\vect v\cdot \nabla )\vect v\), \(\vect j\times \vect B\) тощо). Дві хвилі \((\omega _1,\vect k_1)\) і \((\omega _2,\vect k_2)\) породжують «биття» на \(\omega _1\pm \omega _2\), \(\vect k_1\pm \vect k_2\). Якщо ця комбінація збігається з третьою власною модою, хвилі резонансно обмінюються енергією (трихвильова взаємодія). Приклад — параметричний розпад альвенівської хвилі великої амплітуди на іонно-звукову та зворотну альвенівську, що важливо для сонячного вітру.

  • • Лінійна, в неоднорідній плазмі. Коли параметри середовища (\(B_0\), \(n\)) змінюються вздовж траєкторії хвилі, гілки у деяких місцях зближуються, і хвиля може перейти з однієї гілки в іншу (перетворення мод, наприклад швидка \(\leftrightarrow \) альвенівська).

Нелінійні взаємодії та перетворення мод виходять за межі книги; тут важливо, що вони стосуються тих самих гілок, а не нових хвиль.

Перехід від МГД до кінетики — це перехід від руху середовища до руху частинок, що утворюють це середовище. Саме це ми й зробимо в розд. 7.

Головне в розділі

  • • Хвиля виникає тоді, коли збурення породжує відновлювальну силу та може передаватися від однієї ділянки середовища до іншої.

  • • У плазмі відновлювальну дію можуть створювати тиск плазми, магнітний натяг та магнітний тиск.

  • • Іонно-звукова хвиля існує за \(T_e\gg T_i\), тоді \(\omega =kc_s/\sqrt {1+k^2\lambda _{De}^2}\), \(c_s^2=ZT_e/m_i\); її загасання кінетичне.

  • • Лінеаризація ідеальної МГД дає три гілки: альвенівську (\(\omega =k v_A\cos \theta \)) та швидку й повільну магнітозвукові (6.10). Енергія альвенівської хвилі поширюється вздовж \(\vect B_0\).

  • • Для \(\omega \gtrsim \omega _{ci}\) потрібна модель холодної плазми у полі \(\vect B_0\) (високочастотні хвилі): \(R\)-, \(L\)-, \(O\)-, \(X\)-моди, резонанси (\(\omega _{ce}\), \(\omega _{ci}\), \(\omega _{UH}\), \(\omega _{LH}\)) та відсікання.

  • • МГД описує лише частину спектра плазмових хвиль. На малих масштабах та поблизу характерних частот руху частинок потрібен кінетичний опис.

Задачі

  • 6.1. ★☆☆ Для дейтерієвої плазми токамака (\(n_i=10^{14}\) см\(^{-3}\), \(B=5\times 10^4\) Гс, \(T_e=T_i=10\) кеВ) знайдіть \(v_A\), \(c_s\) (з формули для іонного звуку) і час проходу альвенівської хвилі вздовж малого радіуса \(a=2\) м. Порівняйте \(v_A\) з \(v_{Ti}\). [відповідь]

  • 6.2. ★★★ Покажіть, що рівняння (6.6) для \(\vect k\perp \vect B_0\) і \(\vect v\parallel \vect k\) дає \(\omega ^2=k^2(c_s^2+v_A^2)\). Знайдіть границі швидкостей швидкої й повільної мод при \(\theta \to 0\) для \(v_A>c_s\) та \(v_A<c_s\). [відповідь]

  • 6.3. ★★☆ Вістлерний імпульс від блискавки проходить уздовж силової лінії довжиною \(L\approx 10^{10}\) см. Для \(f_{ce}=1\) МГц, \(f_{pe}=5\) МГц знайдіть групову швидкість на частотах \(0{,}1\,f_{ce}\) і \(0{,}2\,f_{ce}\) і різницю часів приходу. Порівняйте з реальним свистом (секунди). [відповідь]

  • 6.4. ★★☆ Для \(n_e=5\times 10^{13}\) см\(^{-3}\), \(B=3\times 10^4\) Гс (водень) знайдіть \(f_{pe}\), \(f_{ce}\), \(f_{UH}\) і \(f_{LH}\). Чи може \(X\)-мода з частотою \(f_{ce}\) потрапити в центр плазми? [відповідь]

  • 6.5. ★☆☆ Знайдіть альвенівську швидкість для: іоносфери (O\(^+\), \(n\sim 10^{5}~\text {см}^{-3}\), \(B\sim 0{,}3\) Гс), сонячної корони (H\(^+\), \(n\sim 10^{8}~\text {см}^{-3}\), \(B\sim 1\) Гс) і міжзоряного середовища (\(n\sim 1~\text {см}^{-3}\), \(B\sim 3\times 10^{-6}\) Гс). [відповідь]

  • 6.6. ★★★ Врахувавши скінченну провідність (\(\omega ^2=k^2v_A^2-i\omega k^2\nu _m\), \(\nu _m=c^2/4\pi \sigma \)), покажіть, що слабке просторове загасання альвенівської хвилі \(\operatorname {Im}k=\omega ^2\nu _m/(2v_A^3)\). Чому така хвиля в короні Сонця дисипує вкрай повільно? [відповідь]

  • 6.7. ★★☆ Оцініть кут фарадеївського обертання площини поляризації електромагнітної хвилі з \(\lambda =0{,}02\) см (200 мкм, \(f=1{,}5\) ТГц) у токамаку (\(n=10^{14}~\text {см}^{-3}\), полоїдальне поле вздовж хорди \(B_\parallel =0{,}5\) Тл, шлях 1 м). Використайте \(\psi =2{,}6\times 10^{-13}\lambda ^2\int nB_\parallel \,dl\) (СІ: \(\lambda \) в м, \(n\) в м\(^{-3}\), \(B\) в Тл, \(dl\) в м). Перевірте, що \(\omega \gg \omega _{pe},\omega _{ce}\). [відповідь]

  • 6.8. ★★☆ Поле токамака \(B(R)=B_0R_0/R\), \(B_0=6\) Тл при \(R_0=3\) м. На якому радіусі поглинається потужність гіротрона 140 ГГц на основній гармоніці електронного циклотронного резонансу (\(f_{ce}=28\,B[\text {Тл}]\) ГГц)? [відповідь]

  • 6.9. ★★☆ Виведіть дисперсійне рівняння іонно-звукової хвилі (6.4) для іонів із зарядом \(Z\) і температурою \(T_i\). Електрони вважайте больцманівськими, а для іонів візьміть адіабату одновимірного стискання (\(\gamma _i=3\)). [відповідь]

  • 6.10. ★★☆ Знайдіть швидкість іонного звуку в водневій плазмі з \(T_e=10\) еВ, \(T_i\ll T_e\). При якому \(k\lambda _{De}\) частота іонного звуку стає на 10 % меншою за \(kc_s\)? [відповідь]

Контрольні питання

  • 1. Що таке відновлювальна сила? Чому без неї не виникає хвильове поширення збурення?

  • 2. Чим фізично відрізняються звукова та альвенівська хвилі?

  • 3. Чому альвенівська швидкість залежить від \(B\) та \(\rho _m\), але не визначається температурою плазми? У якому напрямку поширюється енергія альвенівської хвилі?

  • 4. Яка роль магнітного тиску у магнітозвуковій хвилі? Чим відрізняються швидка й повільна моди?

  • 5. Чому при довільному напрямку поширення виникають дві магнітозвукові моди?

  • 6. Що таке резонанс і відсікання для \(R\)- та \(L\)-хвиль? Чому вістлер має квадратичну дисперсію?

  • 7. Чому іонний звук існує за \(T_e\gg T_i\) і сильно загасає за \(T_e\sim T_i\)?

  • 8. Що відбувається з МГД-описом, коли довжина хвилі стає порівнянною з мікроскопічними масштабами плазми?

  • 9. Чому обертання Фарадея дає інформацію про магнітне поле всередині плазми?

  • 10. Чому \(O\)-мода не відчуває магнітного поля?

  • 11. Чому альвенівська хвиля в короні Сонця дисипує вкрай повільно (задача 6.6)?

  • 12. Чому альвенівська хвиля не змінює густину плазми?