Електрика та магнетизм
Література
Підручники та посібники
-
1. Feynman R., Lejton R., Sends M.. Lectures on physics. Vol. 2. Mainly Electromagnetism and matter. — New Millenium Edition. — Basic Books, 2010. — 566 p.
-
2. Purcell E. M., Morin D. J.. Berkeley Physics Course. Vol. 2. Electricity and Magnetism. — 3rd ed. — Cambridge : Cambridge University Press, 2013. — ISBN 978-1107014022.
-
3. Жданов В. І.. Електрика та магнетизм. Посібник для студентів фізико-технічного факультету : в 2 т. Частина 1. — К. : НТУУ «КПІ», 1999. — 62 с.
-
4. Жданов В. І.. Електрика та магнетизм. Посібник для студентів фізико-технічного факультету : в 2 т. Частина 2. — К. : Політехніка, 2002. — 44 с.
-
5. Парновский С. Л.. Електрика та магнетизм: додаткові матеріали до курсу. — ФТІ, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. — 24 с.
-
6. Пономаренко С. М.. Електрика та магнетизм. Збірник задач. — КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. — 156 с.
-
7. Сугаков В. Й.. Теоретична фізика : Електродинаміка. — Київ : Вища школа, 1975. — С. 272.
-
8. Федорченко А. М.. Теоретична фізика. Т. 1: Класична механіка і електродинаміка. — Київ : Вища школа, 1992. — С. 535. — ISBN 5-11-003760-4.
Джерела фактів і результатів
-
9. Heilbron J. L.. Electricity in the 17th and 18th Centuries: A Study of Early Modern Physics. — Berkeley : University of California Press, 1979.
Історична монографія про розвиток електричних досліджень XVII–XVIII ст.: від дослідів Гільберта й електричних машин до лейденської банки, робіт Франкліна та закону Кулона. Простежує, як якісні уявлення про електричну «рідину» поступово перетворилися на кількісну теорію.
-
10. Millikan R. A.. On the Elementary Electrical Charge and the Avogadro Constant // Physical Review. — 1913. — Vol. 2, no. 2. — P. 109–143. — DOI: 10.1103/PhysRev.2.109.
Підсумкова стаття про дослід із краплями оливи: показала дискретність електричного заряду й дала значення елементарного заряду (близько 4,77 ⋅ 10−10 СГСЕ) та сталої Авогадро. Добір даних у цій роботі пізніше став предметом історичних суперечок (див. нотатку APS News).
-
11. Maxwell J. C.. The Electrical Researches of the Honourable Henry Cavendish, F.R.S. — Cambridge : Cambridge University Press, 1879. — Видання рукописів Г. Кавендіша за ред. Дж. К. Максвелла.
Видання рукописів Г. Кавендіша з електрики за редакцією Максвелла. Уперше оприлюднило досліди Кавендіша з закону оберненого квадрата (концентричні сфери; відхилення показника степеня від 2 не більше ніж на 1/50) та з електропровідності, що випереджали праці Кулона й Ома на кілька десятиліть. У примітках Максвелл повторив дослід зі сферами з вищою точністю.
-
12. Maxwell J. C.. A Treatise on Electricity and Magnetism. Vol. 1. — Oxford : Clarendon Press, 1873.
Фундаментальна монографія Максвелла, у якій систематично викладено теорію електромагнітного поля. Том 1 охоплює електростатику та електрокінетику: потенціал, ємність, діелектрики, струм і закон Ома; у ньому ж обговорено експериментальну перевірку закону оберненого квадрата. Магнетизм, електромагнетизм і електромагнітну теорію світла викладено в томі 2.
-
13. Williams E. R., Faller J. E., Hill H. A.. New Experimental Test of Coulomb’s Law: A Laboratory Upper Limit on the Photon Rest Mass // Physical Review Letters. — 1971. — Vol. 26, no. 12. — P. 721–724. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.26.721.
Лабораторна перевірка закону Кулона за допомогою концентричних сфер із високочастотною напругою на зовнішній оболонці та чутливим вимірюванням потенціалу всередині. Дала верхню межу відхилення показника степеня від 2 порядку 10−16 і, як наслідок, верхню межу маси спокою фотона близько 10−47 г.
-
14. Tu L.-C., Luo J., Gillies G. T.. The mass of the photon // Reports on Progress in Physics. — 2005. — Vol. 68, no. 1. — P. 77–130. — DOI: 10.1088/0034-4885/68/1/R02.
Оглядова праця про експериментальні й теоретичні обмеження на масу фотона: порівнює лабораторні (закон Кулона, магнітні поля), геофізичні та астрофізичні методи й обговорює зв’язок нульової маси з калібрувальною інваріантністю. Зручне джерело для оцінки точності закону Кулона.
-
15. Goldhaber A. S., Nieto M. M.. Photon and graviton mass limits // Reviews of Modern Physics. — 2010. — Vol. 82, no. 1. — P. 939–979. — DOI: 10.1103/RevModPhys.82.939.
Оглядова стаття про верхні межі мас фотона й гравітона, отримані різними методами: від лабораторних випробувань закону Кулона до магнітних полів у космосі. Корисна для оцінки точності закону Кулона та для розуміння того, що означає твердження про нульову масу фотона.
-
16. Maxwell J. C.. A Dynamical Theory of the Electromagnetic Field // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1865. — Vol. 155. — P. 459–512. — DOI: 10.1098/rstl.1865.0008.
Праця, у якій Максвелл виводить рівняння електромагнітного поля (у вигляді двадцяти рівнянь для двадцяти змінних) і доходить висновку, що світло є електромагнітною хвилею. Швидкість поширення хвиль, обчислену з електричних і магнітних вимірювань, він порівнює зі швидкістю світла й знаходить їхній збіг.
-
17. Tolman R. C., Stewart T. D.. The Electromotive Force Produced by the Acceleration of Metals // Physical Review. — 1916. — Vol. 8, no. 2. — P. 97–116. — DOI: 10.1103/PhysRev.8.97.
Вимірювання ЕРС, що виникає в металевих провідниках при різкому гальмуванні котушки, яка обертається. Показує, що носії струму в металах заряджені негативно, а відношення їхнього заряду до маси близьке до відповідної величини для електрона; один із прямих дослідів, що підтвердили електронну природу провідності.
-
18. Krider E. P.. Benjamin Franklin and lightning rods // Physics Today. — 2006. — Vol. 59, no. 1. — P. 42.
Історичний огляд дослідів Франкліна з атмосферною електрикою та створення блискавковідводу. Розглядає, які саме ідеї й досліди належать Франкліну, і як їх перевіряли сучасники; корисний для розділу про заряди, гострі кінці та захист від блискавки.
-
19. Uman M. A., Rakov V. A.. A Critical Review of Nonconventional Approaches to Lightning Protection // Bulletin of the American Meteorological Society. — 2002. — Груд. — Т. 83, № 12. — С. 1809—1820. — DOI: 10.1175/BAMS-83-12-1809.
Критичний огляд «нетрадиційних» систем блискавкозахисту (зокрема з раннім стримерним випромінюванням). Автори показують, що немає наукових доказів їхньої переваги над класичним громовідводом Франкліна, і викладають фізику блискавки, на якій ґрунтується проєктування захисту.
-
20. CRC Handbook of Chemistry and Physics / ed. by J. R. Rumble. — 106th ed. — Boca Raton : CRC Press, 2025. — ISBN 978-1-032-65566-6.
Довідник фізичних і хімічних даних; джерело числових значень фундаментальних фізичних сталих, властивостей речовин, питомих опорів, діелектричних проникностей тощо. Використовується в підручнику як авторитетне джерело табличних величин.
-
21. Eguchi M.. On the permanent electret // Philosophical Magazine. — 1925. — Vol. 49, no. 289. — P. 178–192. — (6th ser.) — DOI: 10.1080/14786442508634594.
Класична робота про електрети — тіла з тривало збереженою поляризацією. Описує виготовлення електретів із воску охолодженням у сильному електричному полі та їхні властивості; електрет є електричним аналогом постійного магніту.
-
22. Ohm G. S.. Die galvanische Kette, mathematisch bearbeitet. — Berlin : T. H. Riemann, 1827.
Праця, у якій Ом математично сформулював закон, що пов’язує силу струму, напругу й опір. Побудована за аналогією з теорією теплопровідності Фур’є та спирається на досліди з термоелектричним джерелом; сучасники прийняли її не одразу.
-
23. Jefimenko O. D.. Demonstration of the Electric Fields of Current-Carrying Conductors // American Journal of Physics. — 1962. — Vol. 30, no. 1. — P. 19–21. — DOI: 10.1119/1.1941887.
Методична стаття про експериментальну демонстрацію електричних полів, що супроводжують провідники зі струмом. Показує, що електричне поле існує не лише всередині провідника, а й назовні від нього, і що його структура пов’язана з поверхневими зарядами на провіднику; корисна для обговорення того, що насправді «проводить» енергію й підтримує струм у колі.
-
24. Pancaldi G.. Volta: Science and Culture in the Age of Enlightenment. — Princeton : Princeton University Press, 2003.
Наукова біографія Вольти в культурному контексті доби Просвітництва; розглядає створення вольтового стовпа, суперечку з Гальвані про «тваринну електрику» та вплив цього винаходу на тогочасну науку.
-
25. Volta A.. On the Electricity Excited by the Mere Contact of Conducting Substances of Different Kinds // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1800. — Vol. 90. — P. 403–431. — DOI: 10.1098/rstl.1800.0018.
Лист Вольти до Дж. Банкса з описом вольтового стовпа — першого джерела постійного струму: чергування дисків різних металів, розділених прошарками, змоченими розчином солі. Описано також ефекти, спричинені контактом різнорідних провідників.
-
26. Kuhn T. S.. Energy Conservation as an Example of Simultaneous Discovery // Critical Problems in the History of Science / ed. by M. Clagett. — Madison : University of Wisconsin Press, 1959. — P. 321–356.
Класична стаття про одночасне відкриття закону збереження енергії близько десятком дослідників (Майєр, Джоуль, Кольдінг, Гельмгольц та ін.) та історико-філософський аналіз цього явища: чому ідея «визріла» саме в 1840-х роках.
-
27. Hertz H.. Electric Waves: Being Researches on the Propagation of Electric Action with Finite Velocity Through Space / пер. D. E. Jones. — London, New York : Macmillan, Co., 1893. — With a preface by Lord Kelvin.
Збірка праць Герца (1887–1890) з експериментального доведення існування електромагнітних хвиль, що поширюються зі скінченною швидкістю: відбивання, заломлення, поляризація, стоячі хвилі. Англійський переклад Д. Е. Джонса з передмовою лорда Кельвіна; ключове підтвердження теорії Максвелла.
-
28. Riecke E.. Zur Theorie des Galvanismus und der Wärme // Annalen der Physik und Chemie (Wiedemanns Annalen). — 1898. — Jg. 66. — S. 353–389, 545–581.
Ранній варіант електронної теорії електро- й теплопровідності металів: рух вільних електронів і перенесення ними енергії. Праця Е. Рікке передувала моделі Друде, який у статті 1900 р. прямо вказує на її близькість до власної теорії.
-
29. Drude P.. Zur Elektronentheorie der Metalle // Annalen der Physik. — 1900. — Jg. 306, Nr. 3. — S. 566–613. — DOI: 10.1002/andp.19003060312.
Перша послідовна класична електронна теорія металів: електрони провідності розглядаються як газ частинок, що пружно розсіюються на іонах ґратки. Пояснює електро- й теплопровідність та закон Відемана–Франца; відправна точка для сучасних моделей провідності.
-
30. Lorentz H. A.. The motion of electrons in metallic bodies. I, II, III // Proceedings of the Section of Sciences, Koninklijke Akademie van Wetenschappen te Amsterdam. — 1905. — Т. 7. — С. 438—453, 585—593, 684—691.
Розвиток електронної теорії металів на основі кінетичного рівняння для електронів провідності. Уточнює модель Друде, розглядаючи розподіл електронів за швидкостями, і застосовує теорію до електро-, тепло- й термоелектричних явищ.
-
31. Sommerfeld A.. Zur Elektronentheorie der Metalle auf Grund der Fermischen Statistik. I. Teil: Allgemeines, Strömungs- und Austrittsvorgänge // Zeitschrift für Physik. — 1928. — Jg. 47. — S. 1–32.
Квантова теорія електронів у металі на основі статистики Фермі. Усунула головні труднощі моделі Друде, зокрема щодо теплоємності електронного газу, і дала правильну форму закону Відемана–Франца.
-
32. Matthiessen A., Bose M. von. On the Influence of Temperature on the Electric Conducting Power of Metals // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1862. — Т. 152. — С. 1—28. — DOI: 10.1098/rstl.1862.0001.
Експериментальне дослідження залежності електропровідності чистих металів від температури; одне з джерел, на які спирається правило Маттіссена (адитивність внесків розсіяння на домішках і на коливаннях ґратки в питомий опір).
-
33. Kamerlingh Onnes H.. The Resistance of Pure Mercury at Helium Temperatures // Communications from the Physical Laboratory of the University of Leiden. — 1911. — 120b.
Повідомлення про стрибкоподібне зникнення електричного опору ртуті при гелієвих температурах (близько 4 К) — відкриття надпровідності. За дослідження при низьких температурах Камерлінг-Оннес отримав Нобелівську премію 1913 р.
-
34. Bardeen J., Cooper L. N., Schrieffer J. R.. Theory of Superconductivity // Physical Review. — 1957. — Vol. 108, no. 5. — P. 1175–1204. — DOI: 10.1103/PhysRev.108.1175.
Мікроскопічна теорія надпровідності, що ґрунтується на утворенні куперівських пар електронів завдяки взаємодії з коливаннями ґратки. Пояснює енергетичну щілину й ізотопічний ефект; Нобелівська премія 1972 р.
-
35. Bednorz J. G., Müller K. A.. Possible High 𝑇𝑐 Superconductivity in the Ba–La–Cu–O System // Zeitschrift für Physik B Condensed Matter. — 1986. — Vol. 64, no. 2. — P. 189–193. — DOI: 10.1007/BF01303701.
Повідомлення про можливу високотемпературну надпровідність у системі Ba–La–Cu–O (перехід близько 30 К): початок ери купратних високотемпературних надпровідників. За це відкриття автори отримали Нобелівську премію 1987 р.
-
36. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. Seventh Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1834. — Vol. 124. — P. 77–122.
Сьома серія «Експериментальних досліджень з електрики»: вводить терміни електрод, електроліт і йон та описує закони електролізу (кількість виділеної речовини пропорційна пропущеному заряду).
-
37. Arrhenius S.. Über die Dissociation der in Wasser gelösten Stoffe // Zeitschrift für physikalische Chemie. — 1887. — Jg. 1. — S. 631. — DOI: 10.1515/zpch-1887-0164.
Праця, що заклала теорію електролітичної дисоціації: у розчинах електроліти частково розпадаються на йони, чим пояснюється їхня електропровідність. Нобелівська премія з хімії 1903 р.
-
38. Stoney G. J.. On the Physical Units of Nature // Philosophical Magazine. — 1881. — Vol. 11. — P. 381. — (5th ser.) — DOI: 10.1080/14786448108627031.
Стаття з пропозицією природних одиниць, побудованих на фундаментальних сталих; містить оцінку величини елементарного електричного заряду з законів електролізу. Пізніше Стоні запропонував для цього заряду назву «електрон».
-
39. Townsend J. S.. The Theory of Ionization of Gases by Collision. — London : Constable & Company, 1910.
Монографія з іонізації газів ударами; закладає основи теорії лавинного газового розряду (коефіцієнти іонізації Таунсенда).
-
40. Electrical Indicator : 307031 US / T. A. Edison. — 1884. — Заявку подано 15 листопада 1883 р.
Патент на «електричний індикатор»; перший опис ефекту Едісона — протікання струму між розжареною ниткою та електродом у вакуумі, що передувало створенню вакуумного діода.
-
41. Fleming J. A.. On the Conversion of Electric Oscillations into Continuous Currents by Means of a Vacuum Valve // Proceedings of the Royal Society of London. — 1905. — Vol. 74. — P. 476–487.
Опис вакуумного діода Флемінга для перетворення високочастотних електричних коливань у постійний струм (випрямлення); перший ламповий прилад, що знайшов застосування в радіотехніці.
-
42. Device for Amplifying Feeble Electrical Currents : 841387 US / L. De Forest. — 1907. — Заявку подано 25 жовтня 1906 р.
Патент на тріод — лампу з керувальною сіткою для підсилення слабких електричних струмів; основа лампової електроніки й радіотехніки першої половини XX ст.
-
43. Richardson O. W.. Thermionic Phenomena and the Laws Which Govern Them / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1928/richardson/lecture/ (visited on 10/29/2026) ; Нобелівська лекція, 12 грудня 1929 р.
Нобелівська лекція Річардсона про термоелектронну емісію та закони, що її описують (залежність струму емісії від температури катода й роботи виходу). Огляд історії та фізики явища, відкритого Едісоном.
-
44. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. Fourth Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1833. — Vol. 123. — P. 507–522.
Четверта серія «Експериментальних досліджень з електрики»; присвячена провідності тіл, зокрема її залежності від агрегатного стану (лід і розплав, провідність твердих електролітів).
-
45. The Nobel Prize in Physics 1956 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1956/summary/ (visited on 10/29/2026).
Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1956 р. (Шоклі, Бардін, Браттейн) за дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту.
-
46. Weber W., Kohlrausch R.. Ueber die Elektricitätsmenge, welche bei galvanischen Strömen durch den Querschnitt der Kette fliesst // Annalen der Physik und Chemie. — 1856. — Jg. 99. — S. 10–25.
Визначення відношення електромагнітної й електростатичної одиниць заряду; значення має розмірність швидкості та близьке до швидкості світла, що стало одним із аргументів на користь електромагнітної природи світла.
-
47. Helmholtz H.. Bericht betreffend Versuche über die elektromagnetische Wirkung elektrischer Convection, ausgeführt von Hrn. Henry A. Rowland // Annalen der Physik und Chemie. — 1876. — Jg. 158. — S. 487.
Звіт Гельмгольца про досліди Роуленда, що показали: рухомий електричний заряд (конвекційний струм, заряджений диск, що обертається) створює магнітне поле так само, як струм провідності.
-
48. Eichenwald A.. Über die magnetischen Wirkungen bewegter Körper im elektrostatischen Felde // Annalen der Physik. — 1903. — Jg. 11. — S. 1–30.
Експериментальне дослідження магнітної дії тіл, що рухаються в електростатичному полі (рух зарядженого диска, поляризованого діелектрика); перевірка висновків теорії Максвелла–Лоренца.
-
49. Pender H., Crémieu V.. Recherches contradictoires sur l’effet magnétique de la convection électrique // Bulletin des séances de la Société française de physique. — 1903. — P. 136-162.
Спільна робота Пендера й Кремьє про суперечливі результати щодо магнітної дії електричної конвекції; підтвердила ефект Роуленда після того, як ранні досліди Кремьє давали нульовий результат.
-
50. BIPM. Historical perspective: Unit of electric current, ampere. — URL: https://www.bipm.org/en/history-si/ampere (visited on 10/30/2026).
Довідка BIPM про історію визначення ампера в СІ: визначення 1948 р. через силу взаємодії паралельних струмів (що фіксувало 𝜇0 ) та сучасне визначення через фіксоване числове значення елементарного заряду 𝑒, прийняте 26-ю ГКМВ у 2018 р.
-
51. Dirac P. A. M.. The Quantum Theory of the Electron // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1928. — Vol. 117, no. 778. — P. 610–624. — DOI: 10.1098/rspa.1928.0023.
Релятивістське хвильове рівняння електрона; із нього природно випливають спін електрона та його магнітний момент, що дорівнює одному магнетону Бора (𝑔 = 2).
-
52. Schwinger J.. On Quantum-Electrodynamics and the Magnetic Moment of the Electron // Physical Review. — 1948. — Vol. 73. — P. 416–417. — DOI: 10.1103/PhysRev.73.416.
Перша радіаційна поправка до магнітного моменту електрона в квантовій електродинаміці (аномальний магнітний момент, 𝛼/2𝜋); один із перших тріумфів КЕД, підтверджений експериментом.
-
53. Einstein A., Haas W. J. de. Experimenteller Nachweis der Ampèreschen Molekularströme // Verhandlungen der Deutschen Physikalischen Gesellschaft. — 1915. — Jg. 17. — S. 152–170.
Експериментальне виявлення зв’язку між намагніченістю й обертанням (ефект Ейнштейна–де Гааза) як доказ існування молекулярних струмів Ампера. Пізніші точніші вимірювання показали, що за ефект відповідає передусім спіновий магнетизм електронів.
-
54. Barnett S. J.. Magnetization by Rotation // Physical Review. — 1915. — Vol. 6. — P. 239. — DOI: 10.1103/PhysRev.6.239.
Експериментальне відкриття намагнічення обертанням (ефект Барнета) — явища, оберненого до ефекту Ейнштейна–де Гааза; разом вони пов’язують магнітний момент і момент імпульсу електронів.
-
55. Ampère A.-M.. Suite du Mémoire sur l’action mutuelle entre deux courans électriques // Annales de chimie et de physique. — 1820. — T. 15. — P. 170-218. — (2e sér.)
Продовження мемуару Ампера про взаємодію електричних струмів; експериментальні й теоретичні основи електродинаміки, зокрема закон взаємодії елементів струму.
-
56. Bohr N.. Studier over metallernes elektrontheori : PhD-afhandling / Bohr Niels. — København : Københavns Universitet, 1911.
Докторська дисертація Н. Бора про електронну теорію металів; містить доведення неможливості магнетизму в рамках класичної фізики (пізніше — теорема Бора–ван Левен).
-
57. Leeuwen H. J. van. Problèmes de la théorie électronique du magnétisme // Journal de Physique et le Radium. — 1921. — T. 2, no 12. — P. 361-377. — DOI : 10.1051/jphysrad:01921002012036100.
Показує, що в класичній статистичній механіці рівноважна намагніченість системи електронів дорівнює нулю (теорема Бора–ван Левен): магнетизм речовини є суто квантовим явищем.
-
58. Langevin P.. Magnétisme et théorie des électrons // Annales de chimie et de physique. — 1905. — T. 5. — P. 70. — (8e sér.)
Класична теорія діа- й парамагнетизму на основі електронних уявлень; виведення закону Кюрі з усереднення за орієнтаціями магнітних моментів атомів у тепловому русі.
-
59. Curie P.. Propriétés magnétiques des corps à diverses températures // Annales de chimie et de physique. — 1895. — T. 5. — P. 289-405. — (7e sér.)
Систематичне дослідження магнітних властивостей речовин при різних температурах; закон Кюрі для парамагнетиків (сприйнятливість обернено пропорційна температурі) і точка Кюрі, вище якої феромагнетик стає парамагнетиком.
-
60. Weiss P.. L’hypothèse du champ moléculaire et la propriété ferromagnétique // Journal de Physique Théorique et Appliquée. — 1907. — T. 6. — P. 661-690. — DOI : 10.1051/jphystap:019070060066100.
Гіпотеза молекулярного поля, що пояснює спонтанну намагніченість феромагнетиків і існування точки Кюрі; з неї виросло уявлення про феромагнітні домени.
-
61. Heisenberg W.. Zur Theorie des Ferromagnetismus // Zeitschrift für Physik. — 1928. — Jg. 49. — S. 619–636. — DOI: 10.1007/BF01328601.
Квантово-механічна теорія феромагнетизму, що пов’язує його з обмінною взаємодією електронів і пояснює природу «молекулярного поля» Вейса.
-
62. Poisson S.-D.. Mémoire sur la théorie du magnétisme // Mémoires de l’Académie royale des sciences de l’Institut de France. — 1826. — T. 5. — P. 247-338.
Перший мемуар Пуассона про магнетизм: теорія двох магнітних «рідин» (фіктивних магнітних зарядів), що діють за законом Кулона; математичний апарат методу магнітних зарядів.
-
63. Coulomb C.-A.. Troisième mémoire sur l’électricité et le magnétisme // Histoire de l’Académie royale des sciences. — 1785. — P. 612-638. — опубл. 1788.
Кулон: закон взаємодії магнітних полюсів (обернено пропорційно квадрату відстані), виміряний на довгих намагнічених голках; теж закон для електричних зарядів. Сторінки взято з вторинних джерел, оригінал не звірено.
-
64. Dempster A. J.. A New Method of Positive Ray Analysis // Physical Review. — 1918. — Vol. 11, no. 4. — P. 316–325. — DOI: 10.1103/PhysRev.11.316.
Новий метод аналізу позитивних променів — мас-спектрометр із магнітним фокусуванням на 180 градусів.
-
65. Thomson J. J.. Rays of Positive Electricity // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1913. — Vol. 89. — P. 1–20.
Дослідження позитивних (каналових) променів; перші ознаки існування ізотопів (на прикладі неону), що поклали початок мас-спектрометрії.
-
66. Aston F. W.. A Positive Ray Spectrograph // Philosophical Magazine, Series 6. — 1919. — Vol. 38, no. 228. — P. 707–714.
Опис мас-спектрографа Астона з фокусуванням за швидкостями, який дозволив розділяти ізотопи та точно вимірювати їхні маси.
-
67. Lawrence E. O., Livingston M. S.. The Production of High Speed Light Ions Without the Use of High Voltages // Physical Review. — 1932. — Vol. 40, no. 1. — P. 19–35.
Опис циклотрона — прискорення легких іонів без застосування високих напруг: частинка багаторазово проходить невелику прискорювальну напругу, рухаючись по колу в магнітному полі.
-
68. Hall E. H.. On a New Action of the Magnet on Electric Currents // American Journal of Mathematics. — 1879. — Vol. 2, no. 3. — P. 287–292. — DOI: 10.2307/2369245.
Відкриття ефекту Холла: поперечна різниця потенціалів у провіднику зі струмом, поміщеному в магнітне поле; дозволяє визначати знак і концентрацію носіїв заряду.
-
69. Jakubczak M., Kurzyna J., Riazantsev A.. Experimental Verification of the Magnetic Field Topography inside a small Hall Thruster // Measurement Science Review. — 2021. — Vol. 21, no. 5. — P. 150–157. — DOI: 10.2478/msr-2021-0021.
Експериментальна перевірка розподілу (топографії) магнітного поля всередині малого холлівського двигуна. Магнітне поле керує рухом електронів і іонізацією робочого тіла в таких електричних плазмових двигунах, тому точне картування поля є основою оптимізації їхньої конструкції; приклад практичного застосування магнітних вимірювань.
-
70. Thomson J. J.. Cathode Rays // Philosophical Magazine, Series 5. — 1897. — Vol. 44, no. 269. — P. 293–316. — DOI: 10.1080/14786449708621070.
Досліди з катодними променями, що привели до відкриття електрона та визначення відношення його заряду до маси. Томсон показав, що частинки значно легші за атом водню й однакові в різних речовинах.
-
71. August, 1913: Robert Millikan Reports His Oil Drop Results / APS News. — 08/2006. — URL: https://www.aps.org/apsnews/2006/08/robert-millikan-oil-drop-results (visited on 10/29/2026).
Популярна історична довідка про дослід Міллікена з краплями оливи (1913) та суперечки навколо добору даних: чи відкидав Міллікен частину вимірювань, щоб отримати чистіший результат.
-
72. The Nobel Prize in Physics 1923 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1923/summary/ (visited on 10/29/2026).
Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1923 р. (Р. Міллікен) за вимірювання елементарного заряду та дослідження фотоефекту.
-
73. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. First Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1832. — Vol. 122. — P. 125–162. — DOI: 10.1098/rstl.1832.0006.
Перша серія «Експериментальних досліджень з електрики»; відкриття електромагнітної індукції (досліди із залізним кільцем і магнітом, що рухається відносно котушки).
-
74. Lenz E.. Ueber die Bestimmung der Richtung der durch elektrodynamische Vertheilung erregten galvanischen Ströme // Annalen der Physik und Chemie. — 1834. — Jg. 31. — S. 483–494.
Формулювання правила Ленца для напрямку індукційного струму: він завжди протидіє причині, що його викликала.
-
75. Neumann F. E.. Allgemeine Gesetze der inducirten elektrischen Ströme // Annalen der Physik und Chemie. — 1846. — Jg. 143, Nr. 1. — S. 31–44. — DOI: 10.1002/andp.18461430103.
Загальна математична теорія індукованих струмів: Нейман виходить із правила Ленца й виводить потенціал взаємної індукції двох контурів (формула Неймана для коефіцієнта взаємної індукції), що фактично вводить векторний потенціал.
-
76. Henry J.. On the Production of Currents and Sparks of Electricity from Magnetism // American Journal of Science and Arts. — 1832. — Vol. 22. — P. 403–408.
Дослідження індукції струмів магнетизмом і самоіндукції (екстраструм), виконані незалежно від Фарадея; описано іскру при розмиканні кола з великою індуктивністю.
-
77. Helmholtz H.. Über die Erhaltung der Kraft. — Berlin : G. Reimer, 1847.
Класична праця про закон збереження енергії («сили») як загальний принцип природознавства; охоплює механіку, теплоту, електричні й біологічні явища.
-
78. Wideröe R.. Über ein neues Prinzip zur Herstellung hoher Spannungen // Archiv für Elektrotechnik. — 1928. — Jg. 21, Nr. 4. — S. 387–406. — DOI: 10.1007/BF01656341.
Принцип резонансного прискорення заряджених частинок змінною високочастотною напругою; прототип лінійного прискорювача і ідейна основа циклотрона.
-
79. Ambrose R.. Betatrons / EBSCO Information Services. — 2022. — URL: https://www.ebsco.com/research-starters/science/betatrons (visited on 11/01/2026).
Оглядова стаття EBSCO Research Starters про бетатрони: принцип дії, історія (Керст, Відерое), застосування в променевій терапії та промисловій дефектоскопії (контроль сталі товщиною до півметра); зазначено, що в медицині бетатрони здебільшого замінені лінійними прискорювачами.
-
80. Kerst D. W.. Acceleration of Electrons by Magnetic Induction // Physical Review. — 1940. — Vol. 58. — P. 841. — DOI: 10.1103/PhysRev.58.841.
Повідомлення про перший працюючий бетатрон: прискорення електронів вихровим електричним полем змінного магнітного потоку (електромагнітна індукція як механізм прискорення).
-
81. Kerst D. W., Serber R.. Electronic Orbits in the Induction Accelerator // Physical Review. — 1941. — Vol. 60, no. 1. — P. 53–58. — DOI: 10.1103/PhysRev.60.53.
Теорія руху електронів в індукційному прискорювачі: радіальна та вертикальна стійкість орбіти, коливання навколо рівноважної орбіти (бетатронні коливання).
-
82. Kerst D. W.. The Acceleration of Electrons by Magnetic Induction // Physical Review. — 1941. — Vol. 60, no. 1. — P. 47–53. — DOI: 10.1103/PhysRev.60.47.
Розгорнутий опис першого бетатрона Керста (електрони до 2,3 МеВ) і принципу індукційного прискорення електронів.
-
83. Westendorp W. F., Charlton E. E.. A 100-Million Volt Induction Electron Accelerator // Journal of Applied Physics. — 1945. — Vol. 16, no. 10. — P. 581–593. — DOI: 10.1063/1.1707508.
Опис індукційного прискорювача електронів на 100 МеВ, збудованого в дослідницькій лабораторії General Electric (Скенектаді).
-
84. Operation of a 300-Mev Betatron / D. W. Kerst [et al.] // Physical Review. — 1950. — Vol. 78, no. 3. — P. 297. — DOI: 10.1103/PhysRev.78.297.
Коротке повідомлення про роботу бетатрона на 300 МеВ (Університет Іллінойсу, Урбана), найбільшого з бетатронів; в енергетичному балансі пучка вже помітні втрати на синхротронне випромінювання.
-
85. Iwanenko D., Pomeranchuk I.. On the Maximal Energy Attainable in a Betatron // Physical Review. — 1944. — Vol. 65. — P. 343. — DOI: 10.1103/PhysRev.65.343.
Оцінка граничної енергії бетатрона: втрати електрона на випромінювання в магнітному полі зрівнюються з енергією, яку він набирає від вихрового електричного поля (близько 5 на 10 у 8-му степені еВ для тодішніх параметрів); зазначено і вплив втрат на фокусування пучка.
-
86. Meißner W., Ochsenfeld R.. Ein neuer Effekt bei Eintritt der Supraleitfähigkeit // Die Naturwissenschaften. — 1933. — Jg. 21, Nr. 44. — S. 787–788. — DOI: 10.1007/BF01504252.
Відкриття ефекту Мейснера–Оксенфельда: витіснення магнітного поля з надпровідника при переході в надпровідний стан; доводить, що надпровідник — не просто ідеальний провідник.
-
87. London F., London H.. The Electromagnetic Equations of the Supraconductor // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1935. — Vol. 149, no. 866. — P. 71–88. — DOI: 10.1098/rspa.1935.0048.
Рівняння братів Лондонів — феноменологічна електродинаміка надпровідника; пояснюють ефект Мейснера й вводять глибину проникнення магнітного поля.
-
88. Arkadiev V.. A Floating Magnet // Nature. — 1947. — Vol. 160. — P. 330. — DOI: 10.1038/160330a0.
Коротка англомовна стаття В. К. Аркадьєва про «плаваючий магніт» над надпровідником — наочну демонстрацію витіснення поля з надпровідника та левітації.
-
89. Deaver B. S., Fairbank W. M.. Experimental Evidence for Quantized Flux in Superconducting Cylinders // Physical Review Letters. — 1961. — Vol. 7, no. 2. — P. 43–46. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.7.43.
Експериментальний доказ квантування магнітного потоку в надпровідних циліндрах; значення кванта потоку ℎ/2𝑒 засвідчило, що носіями струму є пари електронів.
-
90. Doll R., Näbauer M.. Experimental Proof of Magnetic Flux Quantization in a Superconducting Ring // Physical Review Letters. — 1961. — Vol. 7, no. 2. — P. 51–52. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.7.51.
Незалежне й одночасне з Дівером і Фербенком експериментальне підтвердження квантування магнітного потоку в надпровідному кільці.
-
91. Einstein A., Infeld L.. The Evolution of Physics: The Growth of Ideas from Early Concepts to Relativity and Quanta. — New York : Simon, Schuster, 1938.
Популярна книга Ейнштейна та Інфельда про розвиток фізичних ідей від ранніх уявлень до теорії відносності й квантів; розділ про електромагнетне поле викладає ідеї Фарадея та Максвелла.
-
92. Einstein A.. Zur Elektrodynamik bewegter Körper // Annalen der Physik. — 1905. — Jg. 322, Nr. 10. — S. 891–921. — DOI: 10.1002/andp.19053221004.
Стаття Ейнштейна 1905 р., що заклала спеціальну теорію відносності: з принципу відносності та сталості швидкості світла виведено перетворення Лоренца; вихідним є розгляд електродинамічної взаємодії магніту й провідника.
-
93. Bartoli A.. Sopra i movimenti prodotti dalla luce e dal calore e sopra il radiometro di Crookes. — Firenze : Le Monnier, 1876.
Монографія Бартолі про рух, що його викликають світло й теплота, та про радіометр Крукса; на підставі другого начала термодинаміки обґрунтовано існування тиску випромінювання (докладніше — у статті 1884 р.).
-
94. Lebedew P.. Untersuchungen über die Druckkräfte des Lichtes // Annalen der Physik. — 1901. — Jg. 311, Nr. 11. — S. 433–458. — DOI: 10.1002/andp.19013111102.
Перше експериментальне вимірювання тиску світла на тверді тіла (крильця у вакуумі, що закручують торсійні ваги); кількісне підтвердження передбачення теорії Максвелла.
-
95. The Planetary Society. Cosmos 1: The World’s First Solar Sail Spacecraft. — 2005. — URL: https://www.planetary.org/press-releases/0811_cosmos_1_the_worlds_first_solar_sail (visited on 06/06/2026).
Сторінка Планетарного товариства про проєкт Cosmos 1 — першого апарата із сонячним вітрилом; запуск 21 червня 2005 р. закінчився аварією ракети-носія, тому вітрило не було випробуване в польоті.
-
96. Achievement of IKAROS — Japanese deep space solar sail demonstration mission / Y. Tsuda [et al.] // Acta Astronautica. — 2013. — Vol. 82, no. 2. — P. 183–188. — DOI: 10.1016/j.actaastro.2012.03.032.
Опис місії IKAROS — першого міжпланетного апарата з сонячним вітрилом (запуск 2010 р.): розгортання вітрила, керування орієнтацією та підтвердження тяги від тиску сонячного світла.
-
97. Davis J.. LightSail 2 Completes Mission with Atmospheric Reentry / The Planetary Society. — 2022. — URL: https://www.planetary.org/articles/lightsail-2-completes-mission (visited on 06/06/2026).
Повідомлення про завершення місії LightSail 2 (вхід в атмосферу 17 листопада 2022 р.); місія показала керування орбітою лише світловим тиском.
-
98. NASA. Advanced Composite Solar Sail System (ACS3). — 2024. — URL: https://www.nasa.gov/mission/acs3/ (visited on 06/06/2026).
Сторінка NASA про демонстратор технологій ACS3 — 12U-кубсат із сонячним вітрилом близько 80 м2 на композитних щоглах довжиною 7 м; запущений 23 квітня 2024 р. для випробування розгортання вітрила.
-
99. Breakthrough Initiatives. Breakthrough Starshot Overview. — 2016. — URL: https://breakthroughinitiatives.org/initiative/3 (visited on 06/06/2026).
Огляд проєкту Breakthrough Starshot: міжзоряні нанозонди, що розганяються лазерним променем на світловому вітрилі до помітної частки швидкості світла.
-
100. Mie G.. Beiträge zur Optik trüber Medien, speziell kolloidaler Metallösungen // Annalen der Physik. — 1908. — Jg. 330, Nr. 3. — S. 377–445. — DOI: 10.1002/andp.19083300302.
Класична праця Густава Мі, присвячена теорії розсіяння світла на сферичних частинках будь-якого розміру (розсіяння Мі), яка пояснює білий колір хмар та туману.
-
101. Wiedemann H.. Particle Accelerator Physics. — 4th ed. — Berlin, Heidelberg : Springer, 2015. — DOI: 10.1007/978-3-319-18317-6.
Підручник з фізики прискорювачів частинок: рух заряджених частинок у магнітних і електричних полях, динаміка пучка та принципи роботи прискорювачів.
-
102. Myers S., Picasso E.. The LEP collider // Scientific American. — 1990. — Vol. 263, no. 1. — P. 54–61.
Популярний огляд електрон-позитронного колайдера LEP у ЦЕРН: кільцевий прискорювач у тунелі довжиною 27 км, що працював з електронами та позитронами; ілюструє роль синхротронного випромінювання як обмеження для кільцевих електронних прискорювачів.
-
103. The International Linear Collider Technical Design Report – Volume 2: Physics / H. Baer [et al.] // arXiv preprint arXiv:1306.6352. — 2013.
Том 2 технічного проєкту Міжнародного лінійного колайдера: фізична програма майбутнього лінійного електрон-позитронного прискорювача; у підручнику — приклад лінійного прискорювача, що уникає втрат на синхротронне випромінювання.
-
104. Evans L., Bryant P.. LHC Machine // Journal of Instrumentation. — 2008. — Vol. 3, no. 08. — S08001. — DOI: 10.1088/1748-0221/3/08/S08001.
Опис конструкції та введення в експлуатацію Великого адронного колайдера: кільце довжиною 27 км, надпровідні магніти й прискорення протонів.
-
105. Radiation from Electrons in a Synchrotron / F. R. Elder [et al.] // Physical Review. — 1947. — Vol. 71, no. 10. — P. 829–830. — DOI: 10.1103/PhysRev.71.829.5.
Повідомлення про перше візуальне спостереження синхротронного випромінювання на синхротроні General Electric; експериментальне підтвердження передбаченого випромінювання релятивістських електронів у магнітному полі.
-
106. Elder F. R., Langmuir R. V., Pollock H. C.. Radiation from Electrons Accelerated in a Synchrotron // Physical Review. — 1948. — Vol. 74, no. 1. — P. 52–56. — DOI: 10.1103/PhysRev.74.52.
Докладне експериментальне дослідження випромінювання електронів, прискорених у синхротроні: спектр, поляризація й кутовий розподіл випромінювання.
-
107. The Nobel Prize in Physics 1958 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1958/summary/ (visited on 10/30/2026).
Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1958 р. (Черенков, Франк, Тамм) за відкриття та пояснення ефекту Черенкова — випромінювання зарядженої частинки, що рухається в середовищі швидше за фазову швидкість світла в ньому.
-
108. First year performance of the IceCube neutrino telescope / A. Achterberg [et al.] // Astroparticle Physics. — 2006. — Vol. 26, no. 3. — P. 155–173. — DOI: 10.1016/j.astropartphys.2006.06.007.
Опис першого року роботи нейтринного телескопа IceCube на Південному полюсі: у 2004–2005 рр. було встановлено перший рядок оптичних модулів і вісім поверхневих резервуарів IceTop. Детектор реєструє черенковське світло від заряджених частинок у кризі; показано, що характеристики системи відповідають проєктним або перевищують їх.
-
109. Steinmetz C. P.. Complex Quantities and Their Use in Electrical Engineering // Proceedings of the International Electrical Congress held in Chicago, August 21–25, 1893. — New York : American Institute of Electrical Engineers, 1894. — P. 33–74.
Доповідь Штайнмеца на Міжнародному електротехнічному конгресі в Чикаго, що запровадила символічний метод комплексних величин для розрахунку кіл змінного струму; основа сучасного методу комплексних амплітуд.
-
110. Jonnes J.. Empires of Light: Edison, Tesla, Westinghouse, and the Race to Electrify the World. — New York : Random House, 2003.
Науково-популярна історія «війни струмів» (Едісон, Тесла, Вестінгауз) та електрифікації; охоплює й проєкт Ніагарської ГЕС.
-
111. Allerhand A.. The Earliest Years of Three-Phase Power—1891–1893 // Proceedings of the IEEE. — 2020. — Vol. 108, no. 1. — P. 215–227. — DOI: 10.1109/JPROC.2019.2955618.
Історія перших трифазних систем: Доливо-Добровольський, передача Лауффен–Франкфурт 1891 р. (175 км, 15 кВ).
-
112. Boldea I.. Induction Machines Handbook. — 3rd ed. — Boca Raton : CRC Press, 2020.
Довідник з асинхронних машин: том 1 — моделювання та характеристики в усталених режимах, том 2 — практичні питання проєктування і випробувань машин у приводах зі сталою та змінною швидкістю, зокрема з силовою електронікою, з прикладами.
-
113. Atlantic-Cable.com. The Atlantic Cable: History of the Atlantic Telegraph. — URL: https://atlantic-cable.com/Article/Cookson-History/index.htm (visited on 10/30/2026).
Історичний огляд прокладання трансатлантичного телеграфного кабеля 1858 р.: послання королеви Вікторії до президента Бьюкенена (98 слів) передавали близько шістнадцяти з половиною годин, а за кілька тижнів кабель вийшов з ладу через пошкодження.
-
114. Thomson W.. On the Theory of the Electric Telegraph // Proceedings of the Royal Society of London. — 1855. — Vol. 7. — P. 382–399. — DOI: 10.1098/rspl.1854.0093.
Теорія електричного телеграфа В. Томсона: поширення сигналу в кабелі описується рівнянням дифузійного типу, звідки випливає закон квадратів — запізнення пропорційне квадрату довжини кабеля.
-
115. Heaviside O.. Electrical Papers. Vol. 1/2. — London, New York : Macmillan, Co., 1892.
Збірка електротехнічних праць Гевісайда: векторний запис рівнянь поля, теорія телеграфної лінії (умова лінії без спотворень), операторне числення.