Електрика та магнетизм

\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\nfrac }[2]{{}^{#1}\!/{}_{#2}}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\mathbf {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\mathbf {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\mathbf {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\mathbf {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\boldsymbol {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\boldsymbol {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\boldsymbol {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\renewcommand {\phi }{\varphi }\) \(\renewcommand {\epsilon }{\varepsilon }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\renewcommand {\iiint }{\int }\) \(\renewcommand {\iint }{\int }\) \(\newcommand {\oiint }{\oint }\) \(\newcommand {\emf }{ℰ}\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\enquote }[1]{«#1»}\) \(\newcommand {\allowbreak }{}\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\tcbhighmath }[1]{\boxed {#1}}\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

Література

Підручники та посібники

  • 1. Feynman R., Lejton R., Sends M.. Lectures on physics. Vol. 2. Mainly Electromagnetism and matter. — New Millenium Edition. — Basic Books, 2010. — 566 p.

  • 2. Purcell E. M., Morin D. J.. Berkeley Physics Course. Vol. 2. Electricity and Magnetism. — 3rd ed. — Cambridge : Cambridge University Press, 2013. — ISBN 978-1107014022.

  • 3. Жданов В. І.. Електрика та магнетизм. Посібник для студентів фізико-технічного факультету : в 2 т. Частина 1. — К. : НТУУ «КПІ», 1999. — 62 с.

  • 4. Жданов В. І.. Електрика та магнетизм. Посібник для студентів фізико-технічного факультету : в 2 т. Частина 2. — К. : Політехніка, 2002. — 44 с.

  • 5. Парновский С. Л.. Електрика та магнетизм: додаткові матеріали до курсу. — ФТІ, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. — 24 с.

  • 6. Пономаренко С. М.. Електрика та магнетизм. Збірник задач. — КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. — 156 с.

  • 7. Сугаков В. Й.. Теоретична фізика : Електродинаміка. — Київ : Вища школа, 1975. — С. 272.

  • 8. Федорченко А. М.. Теоретична фізика. Т. 1: Класична механіка і електродинаміка. — Київ : Вища школа, 1992. — С. 535. — ISBN 5-11-003760-4.

Джерела фактів і результатів

  • 9. Heilbron J. L.. Electricity in the 17th and 18th Centuries: A Study of Early Modern Physics. — Berkeley : University of California Press, 1979.

    Історична монографія про розвиток електричних досліджень XVII–XVIII ст.: від дослідів Гільберта й електричних машин до лейденської банки, робіт Франкліна та закону Кулона. Простежує, як якісні уявлення про електричну «рідину» поступово перетворилися на кількісну теорію.

  • 10. Millikan R. A.. On the Elementary Electrical Charge and the Avogadro Constant // Physical Review. — 1913. — Vol. 2, no. 2. — P. 109–143. — DOI: 10.1103/PhysRev.2.109.

    Підсумкова стаття про дослід із краплями оливи: показала дискретність електричного заряду й дала значення елементарного заряду (близько 4,77 ⋅ 10−10 СГСЕ) та сталої Авогадро. Добір даних у цій роботі пізніше став предметом історичних суперечок (див. нотатку APS News).

  • 11. Maxwell J. C.. The Electrical Researches of the Honourable Henry Cavendish, F.R.S. — Cambridge : Cambridge University Press, 1879. — Видання рукописів Г. Кавендіша за ред. Дж. К. Максвелла.

    Видання рукописів Г. Кавендіша з електрики за редакцією Максвелла. Уперше оприлюднило досліди Кавендіша з закону оберненого квадрата (концентричні сфери; відхилення показника степеня від 2 не більше ніж на 1/50) та з електропровідності, що випереджали праці Кулона й Ома на кілька десятиліть. У примітках Максвелл повторив дослід зі сферами з вищою точністю.

  • 12. Maxwell J. C.. A Treatise on Electricity and Magnetism. Vol. 1. — Oxford : Clarendon Press, 1873.

    Фундаментальна монографія Максвелла, у якій систематично викладено теорію електромагнітного поля. Том 1 охоплює електростатику та електрокінетику: потенціал, ємність, діелектрики, струм і закон Ома; у ньому ж обговорено експериментальну перевірку закону оберненого квадрата. Магнетизм, електромагнетизм і електромагнітну теорію світла викладено в томі 2.

  • 13. Williams E. R., Faller J. E., Hill H. A.. New Experimental Test of Coulomb’s Law: A Laboratory Upper Limit on the Photon Rest Mass // Physical Review Letters. — 1971. — Vol. 26, no. 12. — P. 721–724. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.26.721.

    Лабораторна перевірка закону Кулона за допомогою концентричних сфер із високочастотною напругою на зовнішній оболонці та чутливим вимірюванням потенціалу всередині. Дала верхню межу відхилення показника степеня від 2 порядку 10−16 і, як наслідок, верхню межу маси спокою фотона близько 10−47  г.

  • 14. Tu L.-C., Luo J., Gillies G. T.. The mass of the photon // Reports on Progress in Physics. — 2005. — Vol. 68, no. 1. — P. 77–130. — DOI: 10.1088/0034-4885/68/1/R02.

    Оглядова праця про експериментальні й теоретичні обмеження на масу фотона: порівнює лабораторні (закон Кулона, магнітні поля), геофізичні та астрофізичні методи й обговорює зв’язок нульової маси з калібрувальною інваріантністю. Зручне джерело для оцінки точності закону Кулона.

  • 15. Goldhaber A. S., Nieto M. M.. Photon and graviton mass limits // Reviews of Modern Physics. — 2010. — Vol. 82, no. 1. — P. 939–979. — DOI: 10.1103/RevModPhys.82.939.

    Оглядова стаття про верхні межі мас фотона й гравітона, отримані різними методами: від лабораторних випробувань закону Кулона до магнітних полів у космосі. Корисна для оцінки точності закону Кулона та для розуміння того, що означає твердження про нульову масу фотона.

  • 16. Maxwell J. C.. A Dynamical Theory of the Electromagnetic Field // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1865. — Vol. 155. — P. 459–512. — DOI: 10.1098/rstl.1865.0008.

    Праця, у якій Максвелл виводить рівняння електромагнітного поля (у вигляді двадцяти рівнянь для двадцяти змінних) і доходить висновку, що світло є електромагнітною хвилею. Швидкість поширення хвиль, обчислену з електричних і магнітних вимірювань, він порівнює зі швидкістю світла й знаходить їхній збіг.

  • 17. Tolman R. C., Stewart T. D.. The Electromotive Force Produced by the Acceleration of Metals // Physical Review. — 1916. — Vol. 8, no. 2. — P. 97–116. — DOI: 10.1103/PhysRev.8.97.

    Вимірювання ЕРС, що виникає в металевих провідниках при різкому гальмуванні котушки, яка обертається. Показує, що носії струму в металах заряджені негативно, а відношення їхнього заряду до маси близьке до відповідної величини для електрона; один із прямих дослідів, що підтвердили електронну природу провідності.

  • 18. Krider E. P.. Benjamin Franklin and lightning rods // Physics Today. — 2006. — Vol. 59, no. 1. — P. 42.

    Історичний огляд дослідів Франкліна з атмосферною електрикою та створення блискавковідводу. Розглядає, які саме ідеї й досліди належать Франкліну, і як їх перевіряли сучасники; корисний для розділу про заряди, гострі кінці та захист від блискавки.

  • 19. Uman M. A., Rakov V. A.. A Critical Review of Nonconventional Approaches to Lightning Protection // Bulletin of the American Meteorological Society. — 2002. — Груд. — Т. 83, № 12. — С. 1809—1820. — DOI: 10.1175/BAMS-83-12-1809.

    Критичний огляд «нетрадиційних» систем блискавкозахисту (зокрема з раннім стримерним випромінюванням). Автори показують, що немає наукових доказів їхньої переваги над класичним громовідводом Франкліна, і викладають фізику блискавки, на якій ґрунтується проєктування захисту.

  • 20. CRC Handbook of Chemistry and Physics / ed. by J. R. Rumble. — 106th ed. — Boca Raton : CRC Press, 2025. — ISBN 978-1-032-65566-6.

    Довідник фізичних і хімічних даних; джерело числових значень фундаментальних фізичних сталих, властивостей речовин, питомих опорів, діелектричних проникностей тощо. Використовується в підручнику як авторитетне джерело табличних величин.

  • 21. Eguchi M.. On the permanent electret // Philosophical Magazine. — 1925. — Vol. 49, no. 289. — P. 178–192. — (6th ser.) — DOI: 10.1080/14786442508634594.

    Класична робота про електрети — тіла з тривало збереженою поляризацією. Описує виготовлення електретів із воску охолодженням у сильному електричному полі та їхні властивості; електрет є електричним аналогом постійного магніту.

  • 22. Ohm G. S.. Die galvanische Kette, mathematisch bearbeitet. — Berlin : T. H. Riemann, 1827.

    Праця, у якій Ом математично сформулював закон, що пов’язує силу струму, напругу й опір. Побудована за аналогією з теорією теплопровідності Фур’є та спирається на досліди з термоелектричним джерелом; сучасники прийняли її не одразу.

  • 23. Jefimenko O. D.. Demonstration of the Electric Fields of Current-Carrying Conductors // American Journal of Physics. — 1962. — Vol. 30, no. 1. — P. 19–21. — DOI: 10.1119/1.1941887.

    Методична стаття про експериментальну демонстрацію електричних полів, що супроводжують провідники зі струмом. Показує, що електричне поле існує не лише всередині провідника, а й назовні від нього, і що його структура пов’язана з поверхневими зарядами на провіднику; корисна для обговорення того, що насправді «проводить» енергію й підтримує струм у колі.

  • 24. Pancaldi G.. Volta: Science and Culture in the Age of Enlightenment. — Princeton : Princeton University Press, 2003.

    Наукова біографія Вольти в культурному контексті доби Просвітництва; розглядає створення вольтового стовпа, суперечку з Гальвані про «тваринну електрику» та вплив цього винаходу на тогочасну науку.

  • 25. Volta A.. On the Electricity Excited by the Mere Contact of Conducting Substances of Different Kinds // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1800. — Vol. 90. — P. 403–431. — DOI: 10.1098/rstl.1800.0018.

    Лист Вольти до Дж. Банкса з описом вольтового стовпа — першого джерела постійного струму: чергування дисків різних металів, розділених прошарками, змоченими розчином солі. Описано також ефекти, спричинені контактом різнорідних провідників.

  • 26. Kuhn T. S.. Energy Conservation as an Example of Simultaneous Discovery // Critical Problems in the History of Science / ed. by M. Clagett. — Madison : University of Wisconsin Press, 1959. — P. 321–356.

    Класична стаття про одночасне відкриття закону збереження енергії близько десятком дослідників (Майєр, Джоуль, Кольдінг, Гельмгольц та ін.) та історико-філософський аналіз цього явища: чому ідея «визріла» саме в 1840-х роках.

  • 27. Hertz H.. Electric Waves: Being Researches on the Propagation of Electric Action with Finite Velocity Through Space / пер. D. E. Jones. — London, New York : Macmillan, Co., 1893. — With a preface by Lord Kelvin.

    Збірка праць Герца (1887–1890) з експериментального доведення існування електромагнітних хвиль, що поширюються зі скінченною швидкістю: відбивання, заломлення, поляризація, стоячі хвилі. Англійський переклад Д. Е. Джонса з передмовою лорда Кельвіна; ключове підтвердження теорії Максвелла.

  • 28. Riecke E.. Zur Theorie des Galvanismus und der Wärme // Annalen der Physik und Chemie (Wiedemanns Annalen). — 1898. — Jg. 66. — S. 353–389, 545–581.

    Ранній варіант електронної теорії електро- й теплопровідності металів: рух вільних електронів і перенесення ними енергії. Праця Е. Рікке передувала моделі Друде, який у статті 1900 р. прямо вказує на її близькість до власної теорії.

  • 29. Drude P.. Zur Elektronentheorie der Metalle // Annalen der Physik. — 1900. — Jg. 306, Nr. 3. — S. 566–613. — DOI: 10.1002/andp.19003060312.

    Перша послідовна класична електронна теорія металів: електрони провідності розглядаються як газ частинок, що пружно розсіюються на іонах ґратки. Пояснює електро- й теплопровідність та закон Відемана–Франца; відправна точка для сучасних моделей провідності.

  • 30. Lorentz H. A.. The motion of electrons in metallic bodies. I, II, III // Proceedings of the Section of Sciences, Koninklijke Akademie van Wetenschappen te Amsterdam. — 1905. — Т. 7. — С. 438—453, 585—593, 684—691.

    Розвиток електронної теорії металів на основі кінетичного рівняння для електронів провідності. Уточнює модель Друде, розглядаючи розподіл електронів за швидкостями, і застосовує теорію до електро-, тепло- й термоелектричних явищ.

  • 31. Sommerfeld A.. Zur Elektronentheorie der Metalle auf Grund der Fermischen Statistik. I. Teil: Allgemeines, Strömungs- und Austrittsvorgänge // Zeitschrift für Physik. — 1928. — Jg. 47. — S. 1–32.

    Квантова теорія електронів у металі на основі статистики Фермі. Усунула головні труднощі моделі Друде, зокрема щодо теплоємності електронного газу, і дала правильну форму закону Відемана–Франца.

  • 32. Matthiessen A., Bose M. von. On the Influence of Temperature on the Electric Conducting Power of Metals // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1862. — Т. 152. — С. 1—28. — DOI: 10.1098/rstl.1862.0001.

    Експериментальне дослідження залежності електропровідності чистих металів від температури; одне з джерел, на які спирається правило Маттіссена (адитивність внесків розсіяння на домішках і на коливаннях ґратки в питомий опір).

  • 33. Kamerlingh Onnes H.. The Resistance of Pure Mercury at Helium Temperatures // Communications from the Physical Laboratory of the University of Leiden. — 1911. — 120b.

    Повідомлення про стрибкоподібне зникнення електричного опору ртуті при гелієвих температурах (близько 4 К) — відкриття надпровідності. За дослідження при низьких температурах Камерлінг-Оннес отримав Нобелівську премію 1913 р.

  • 34. Bardeen J., Cooper L. N., Schrieffer J. R.. Theory of Superconductivity // Physical Review. — 1957. — Vol. 108, no. 5. — P. 1175–1204. — DOI: 10.1103/PhysRev.108.1175.

    Мікроскопічна теорія надпровідності, що ґрунтується на утворенні куперівських пар електронів завдяки взаємодії з коливаннями ґратки. Пояснює енергетичну щілину й ізотопічний ефект; Нобелівська премія 1972 р.

  • 35. Bednorz J. G., Müller K. A.. Possible High 𝑇𝑐 Superconductivity in the Ba–La–Cu–O System // Zeitschrift für Physik B Condensed Matter. — 1986. — Vol. 64, no. 2. — P. 189–193. — DOI: 10.1007/BF01303701.

    Повідомлення про можливу високотемпературну надпровідність у системі Ba–La–Cu–O (перехід близько 30 К): початок ери купратних високотемпературних надпровідників. За це відкриття автори отримали Нобелівську премію 1987 р.

  • 36. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. Seventh Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1834. — Vol. 124. — P. 77–122.

    Сьома серія «Експериментальних досліджень з електрики»: вводить терміни електрод, електроліт і йон та описує закони електролізу (кількість виділеної речовини пропорційна пропущеному заряду).

  • 37. Arrhenius S.. Über die Dissociation der in Wasser gelösten Stoffe // Zeitschrift für physikalische Chemie. — 1887. — Jg. 1. — S. 631. — DOI: 10.1515/zpch-1887-0164.

    Праця, що заклала теорію електролітичної дисоціації: у розчинах електроліти частково розпадаються на йони, чим пояснюється їхня електропровідність. Нобелівська премія з хімії 1903 р.

  • 38. Stoney G. J.. On the Physical Units of Nature // Philosophical Magazine. — 1881. — Vol. 11. — P. 381. — (5th ser.) — DOI: 10.1080/14786448108627031.

    Стаття з пропозицією природних одиниць, побудованих на фундаментальних сталих; містить оцінку величини елементарного електричного заряду з законів електролізу. Пізніше Стоні запропонував для цього заряду назву «електрон».

  • 39. Townsend J. S.. The Theory of Ionization of Gases by Collision. — London : Constable & Company, 1910.

    Монографія з іонізації газів ударами; закладає основи теорії лавинного газового розряду (коефіцієнти іонізації Таунсенда).

  • 40. Electrical Indicator : 307031 US / T. A. Edison. — 1884. — Заявку подано 15 листопада 1883 р.

    Патент на «електричний індикатор»; перший опис ефекту Едісона — протікання струму між розжареною ниткою та електродом у вакуумі, що передувало створенню вакуумного діода.

  • 41. Fleming J. A.. On the Conversion of Electric Oscillations into Continuous Currents by Means of a Vacuum Valve // Proceedings of the Royal Society of London. — 1905. — Vol. 74. — P. 476–487.

    Опис вакуумного діода Флемінга для перетворення високочастотних електричних коливань у постійний струм (випрямлення); перший ламповий прилад, що знайшов застосування в радіотехніці.

  • 42. Device for Amplifying Feeble Electrical Currents : 841387 US / L. De Forest. — 1907. — Заявку подано 25 жовтня 1906 р.

    Патент на тріод — лампу з керувальною сіткою для підсилення слабких електричних струмів; основа лампової електроніки й радіотехніки першої половини XX ст.

  • 43. Richardson O. W.. Thermionic Phenomena and the Laws Which Govern Them / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1928/richardson/lecture/ (visited on 10/29/2026) ; Нобелівська лекція, 12 грудня 1929 р.

    Нобелівська лекція Річардсона про термоелектронну емісію та закони, що її описують (залежність струму емісії від температури катода й роботи виходу). Огляд історії та фізики явища, відкритого Едісоном.

  • 44. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. Fourth Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1833. — Vol. 123. — P. 507–522.

    Четверта серія «Експериментальних досліджень з електрики»; присвячена провідності тіл, зокрема її залежності від агрегатного стану (лід і розплав, провідність твердих електролітів).

  • 45. The Nobel Prize in Physics 1956 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1956/summary/ (visited on 10/29/2026).

    Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1956 р. (Шоклі, Бардін, Браттейн) за дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту.

  • 46. Weber W., Kohlrausch R.. Ueber die Elektricitätsmenge, welche bei galvanischen Strömen durch den Querschnitt der Kette fliesst // Annalen der Physik und Chemie. — 1856. — Jg. 99. — S. 10–25.

    Визначення відношення електромагнітної й електростатичної одиниць заряду; значення має розмірність швидкості та близьке до швидкості світла, що стало одним із аргументів на користь електромагнітної природи світла.

  • 47. Helmholtz H.. Bericht betreffend Versuche über die elektromagnetische Wirkung elektrischer Convection, ausgeführt von Hrn. Henry A. Rowland // Annalen der Physik und Chemie. — 1876. — Jg. 158. — S. 487.

    Звіт Гельмгольца про досліди Роуленда, що показали: рухомий електричний заряд (конвекційний струм, заряджений диск, що обертається) створює магнітне поле так само, як струм провідності.

  • 48. Eichenwald A.. Über die magnetischen Wirkungen bewegter Körper im elektrostatischen Felde // Annalen der Physik. — 1903. — Jg. 11. — S. 1–30.

    Експериментальне дослідження магнітної дії тіл, що рухаються в електростатичному полі (рух зарядженого диска, поляризованого діелектрика); перевірка висновків теорії Максвелла–Лоренца.

  • 49. Pender H., Crémieu V.. Recherches contradictoires sur l’effet magnétique de la convection électrique // Bulletin des séances de la Société française de physique. — 1903. — P. 136-162.

    Спільна робота Пендера й Кремьє про суперечливі результати щодо магнітної дії електричної конвекції; підтвердила ефект Роуленда після того, як ранні досліди Кремьє давали нульовий результат.

  • 50. BIPM. Historical perspective: Unit of electric current, ampere. — URL: https://www.bipm.org/en/history-si/ampere (visited on 10/30/2026).

    Довідка BIPM про історію визначення ампера в СІ: визначення 1948 р. через силу взаємодії паралельних струмів (що фіксувало 𝜇0 ) та сучасне визначення через фіксоване числове значення елементарного заряду 𝑒, прийняте 26-ю ГКМВ у 2018 р.

  • 51. Dirac P. A. M.. The Quantum Theory of the Electron // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1928. — Vol. 117, no. 778. — P. 610–624. — DOI: 10.1098/rspa.1928.0023.

    Релятивістське хвильове рівняння електрона; із нього природно випливають спін електрона та його магнітний момент, що дорівнює одному магнетону Бора (𝑔 = 2).

  • 52. Schwinger J.. On Quantum-Electrodynamics and the Magnetic Moment of the Electron // Physical Review. — 1948. — Vol. 73. — P. 416–417. — DOI: 10.1103/PhysRev.73.416.

    Перша радіаційна поправка до магнітного моменту електрона в квантовій електродинаміці (аномальний магнітний момент, 𝛼/2𝜋); один із перших тріумфів КЕД, підтверджений експериментом.

  • 53. Einstein A., Haas W. J. de. Experimenteller Nachweis der Ampèreschen Molekularströme // Verhandlungen der Deutschen Physikalischen Gesellschaft. — 1915. — Jg. 17. — S. 152–170.

    Експериментальне виявлення зв’язку між намагніченістю й обертанням (ефект Ейнштейна–де Гааза) як доказ існування молекулярних струмів Ампера. Пізніші точніші вимірювання показали, що за ефект відповідає передусім спіновий магнетизм електронів.

  • 54. Barnett S. J.. Magnetization by Rotation // Physical Review. — 1915. — Vol. 6. — P. 239. — DOI: 10.1103/PhysRev.6.239.

    Експериментальне відкриття намагнічення обертанням (ефект Барнета) — явища, оберненого до ефекту Ейнштейна–де Гааза; разом вони пов’язують магнітний момент і момент імпульсу електронів.

  • 55. Ampère A.-M.. Suite du Mémoire sur l’action mutuelle entre deux courans électriques // Annales de chimie et de physique. — 1820. — T. 15. — P. 170-218. — (2e sér.)

    Продовження мемуару Ампера про взаємодію електричних струмів; експериментальні й теоретичні основи електродинаміки, зокрема закон взаємодії елементів струму.

  • 56. Bohr N.. Studier over metallernes elektrontheori : PhD-afhandling / Bohr Niels. — København : Københavns Universitet, 1911.

    Докторська дисертація Н. Бора про електронну теорію металів; містить доведення неможливості магнетизму в рамках класичної фізики (пізніше — теорема Бора–ван Левен).

  • 57. Leeuwen H. J. van. Problèmes de la théorie électronique du magnétisme // Journal de Physique et le Radium. — 1921. — T. 2, no 12. — P. 361-377. — DOI : 10.1051/jphysrad:01921002012036100.

    Показує, що в класичній статистичній механіці рівноважна намагніченість системи електронів дорівнює нулю (теорема Бора–ван Левен): магнетизм речовини є суто квантовим явищем.

  • 58. Langevin P.. Magnétisme et théorie des électrons // Annales de chimie et de physique. — 1905. — T. 5. — P. 70. — (8e sér.)

    Класична теорія діа- й парамагнетизму на основі електронних уявлень; виведення закону Кюрі з усереднення за орієнтаціями магнітних моментів атомів у тепловому русі.

  • 59. Curie P.. Propriétés magnétiques des corps à diverses températures // Annales de chimie et de physique. — 1895. — T. 5. — P. 289-405. — (7e sér.)

    Систематичне дослідження магнітних властивостей речовин при різних температурах; закон Кюрі для парамагнетиків (сприйнятливість обернено пропорційна температурі) і точка Кюрі, вище якої феромагнетик стає парамагнетиком.

  • 60. Weiss P.. L’hypothèse du champ moléculaire et la propriété ferromagnétique // Journal de Physique Théorique et Appliquée. — 1907. — T. 6. — P. 661-690. — DOI : 10.1051/jphystap:019070060066100.

    Гіпотеза молекулярного поля, що пояснює спонтанну намагніченість феромагнетиків і існування точки Кюрі; з неї виросло уявлення про феромагнітні домени.

  • 61. Heisenberg W.. Zur Theorie des Ferromagnetismus // Zeitschrift für Physik. — 1928. — Jg. 49. — S. 619–636. — DOI: 10.1007/BF01328601.

    Квантово-механічна теорія феромагнетизму, що пов’язує його з обмінною взаємодією електронів і пояснює природу «молекулярного поля» Вейса.

  • 62. Poisson S.-D.. Mémoire sur la théorie du magnétisme // Mémoires de l’Académie royale des sciences de l’Institut de France. — 1826. — T. 5. — P. 247-338.

    Перший мемуар Пуассона про магнетизм: теорія двох магнітних «рідин» (фіктивних магнітних зарядів), що діють за законом Кулона; математичний апарат методу магнітних зарядів.

  • 63. Coulomb C.-A.. Troisième mémoire sur l’électricité et le magnétisme // Histoire de l’Académie royale des sciences. — 1785. — P. 612-638. — опубл. 1788.

    Кулон: закон взаємодії магнітних полюсів (обернено пропорційно квадрату відстані), виміряний на довгих намагнічених голках; теж закон для електричних зарядів. Сторінки взято з вторинних джерел, оригінал не звірено.

  • 64. Dempster A. J.. A New Method of Positive Ray Analysis // Physical Review. — 1918. — Vol. 11, no. 4. — P. 316–325. — DOI: 10.1103/PhysRev.11.316.

    Новий метод аналізу позитивних променів — мас-спектрометр із магнітним фокусуванням на 180 градусів.

  • 65. Thomson J. J.. Rays of Positive Electricity // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1913. — Vol. 89. — P. 1–20.

    Дослідження позитивних (каналових) променів; перші ознаки існування ізотопів (на прикладі неону), що поклали початок мас-спектрометрії.

  • 66. Aston F. W.. A Positive Ray Spectrograph // Philosophical Magazine, Series 6. — 1919. — Vol. 38, no. 228. — P. 707–714.

    Опис мас-спектрографа Астона з фокусуванням за швидкостями, який дозволив розділяти ізотопи та точно вимірювати їхні маси.

  • 67. Lawrence E. O., Livingston M. S.. The Production of High Speed Light Ions Without the Use of High Voltages // Physical Review. — 1932. — Vol. 40, no. 1. — P. 19–35.

    Опис циклотрона — прискорення легких іонів без застосування високих напруг: частинка багаторазово проходить невелику прискорювальну напругу, рухаючись по колу в магнітному полі.

  • 68. Hall E. H.. On a New Action of the Magnet on Electric Currents // American Journal of Mathematics. — 1879. — Vol. 2, no. 3. — P. 287–292. — DOI: 10.2307/2369245.

    Відкриття ефекту Холла: поперечна різниця потенціалів у провіднику зі струмом, поміщеному в магнітне поле; дозволяє визначати знак і концентрацію носіїв заряду.

  • 69. Jakubczak M., Kurzyna J., Riazantsev A.. Experimental Verification of the Magnetic Field Topography inside a small Hall Thruster // Measurement Science Review. — 2021. — Vol. 21, no. 5. — P. 150–157. — DOI: 10.2478/msr-2021-0021.

    Експериментальна перевірка розподілу (топографії) магнітного поля всередині малого холлівського двигуна. Магнітне поле керує рухом електронів і іонізацією робочого тіла в таких електричних плазмових двигунах, тому точне картування поля є основою оптимізації їхньої конструкції; приклад практичного застосування магнітних вимірювань.

  • 70. Thomson J. J.. Cathode Rays // Philosophical Magazine, Series 5. — 1897. — Vol. 44, no. 269. — P. 293–316. — DOI: 10.1080/14786449708621070.

    Досліди з катодними променями, що привели до відкриття електрона та визначення відношення його заряду до маси. Томсон показав, що частинки значно легші за атом водню й однакові в різних речовинах.

  • 71. August, 1913: Robert Millikan Reports His Oil Drop Results / APS News. — 08/2006. — URL: https://www.aps.org/apsnews/2006/08/robert-millikan-oil-drop-results (visited on 10/29/2026).

    Популярна історична довідка про дослід Міллікена з краплями оливи (1913) та суперечки навколо добору даних: чи відкидав Міллікен частину вимірювань, щоб отримати чистіший результат.

  • 72. The Nobel Prize in Physics 1923 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1923/summary/ (visited on 10/29/2026).

    Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1923 р. (Р. Міллікен) за вимірювання елементарного заряду та дослідження фотоефекту.

  • 73. Faraday M.. Experimental Researches in Electricity. First Series // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. — 1832. — Vol. 122. — P. 125–162. — DOI: 10.1098/rstl.1832.0006.

    Перша серія «Експериментальних досліджень з електрики»; відкриття електромагнітної індукції (досліди із залізним кільцем і магнітом, що рухається відносно котушки).

  • 74. Lenz E.. Ueber die Bestimmung der Richtung der durch elektrodynamische Vertheilung erregten galvanischen Ströme // Annalen der Physik und Chemie. — 1834. — Jg. 31. — S. 483–494.

    Формулювання правила Ленца для напрямку індукційного струму: він завжди протидіє причині, що його викликала.

  • 75. Neumann F. E.. Allgemeine Gesetze der inducirten elektrischen Ströme // Annalen der Physik und Chemie. — 1846. — Jg. 143, Nr. 1. — S. 31–44. — DOI: 10.1002/andp.18461430103.

    Загальна математична теорія індукованих струмів: Нейман виходить із правила Ленца й виводить потенціал взаємної індукції двох контурів (формула Неймана для коефіцієнта взаємної індукції), що фактично вводить векторний потенціал.

  • 76. Henry J.. On the Production of Currents and Sparks of Electricity from Magnetism // American Journal of Science and Arts. — 1832. — Vol. 22. — P. 403–408.

    Дослідження індукції струмів магнетизмом і самоіндукції (екстраструм), виконані незалежно від Фарадея; описано іскру при розмиканні кола з великою індуктивністю.

  • 77. Helmholtz H.. Über die Erhaltung der Kraft. — Berlin : G. Reimer, 1847.

    Класична праця про закон збереження енергії («сили») як загальний принцип природознавства; охоплює механіку, теплоту, електричні й біологічні явища.

  • 78. Wideröe R.. Über ein neues Prinzip zur Herstellung hoher Spannungen // Archiv für Elektrotechnik. — 1928. — Jg. 21, Nr. 4. — S. 387–406. — DOI: 10.1007/BF01656341.

    Принцип резонансного прискорення заряджених частинок змінною високочастотною напругою; прототип лінійного прискорювача і ідейна основа циклотрона.

  • 79. Ambrose R.. Betatrons / EBSCO Information Services. — 2022. — URL: https://www.ebsco.com/research-starters/science/betatrons (visited on 11/01/2026).

    Оглядова стаття EBSCO Research Starters про бетатрони: принцип дії, історія (Керст, Відерое), застосування в променевій терапії та промисловій дефектоскопії (контроль сталі товщиною до півметра); зазначено, що в медицині бетатрони здебільшого замінені лінійними прискорювачами.

  • 80. Kerst D. W.. Acceleration of Electrons by Magnetic Induction // Physical Review. — 1940. — Vol. 58. — P. 841. — DOI: 10.1103/PhysRev.58.841.

    Повідомлення про перший працюючий бетатрон: прискорення електронів вихровим електричним полем змінного магнітного потоку (електромагнітна індукція як механізм прискорення).

  • 81. Kerst D. W., Serber R.. Electronic Orbits in the Induction Accelerator // Physical Review. — 1941. — Vol. 60, no. 1. — P. 53–58. — DOI: 10.1103/PhysRev.60.53.

    Теорія руху електронів в індукційному прискорювачі: радіальна та вертикальна стійкість орбіти, коливання навколо рівноважної орбіти (бетатронні коливання).

  • 82. Kerst D. W.. The Acceleration of Electrons by Magnetic Induction // Physical Review. — 1941. — Vol. 60, no. 1. — P. 47–53. — DOI: 10.1103/PhysRev.60.47.

    Розгорнутий опис першого бетатрона Керста (електрони до 2,3 МеВ) і принципу індукційного прискорення електронів.

  • 83. Westendorp W. F., Charlton E. E.. A 100-Million Volt Induction Electron Accelerator // Journal of Applied Physics. — 1945. — Vol. 16, no. 10. — P. 581–593. — DOI: 10.1063/1.1707508.

    Опис індукційного прискорювача електронів на 100 МеВ, збудованого в дослідницькій лабораторії General Electric (Скенектаді).

  • 84. Operation of a 300-Mev Betatron / D. W. Kerst [et al.] // Physical Review. — 1950. — Vol. 78, no. 3. — P. 297. — DOI: 10.1103/PhysRev.78.297.

    Коротке повідомлення про роботу бетатрона на 300 МеВ (Університет Іллінойсу, Урбана), найбільшого з бетатронів; в енергетичному балансі пучка вже помітні втрати на синхротронне випромінювання.

  • 85. Iwanenko D., Pomeranchuk I.. On the Maximal Energy Attainable in a Betatron // Physical Review. — 1944. — Vol. 65. — P. 343. — DOI: 10.1103/PhysRev.65.343.

    Оцінка граничної енергії бетатрона: втрати електрона на випромінювання в магнітному полі зрівнюються з енергією, яку він набирає від вихрового електричного поля (близько 5 на 10 у 8-му степені еВ для тодішніх параметрів); зазначено і вплив втрат на фокусування пучка.

  • 86. Meißner W., Ochsenfeld R.. Ein neuer Effekt bei Eintritt der Supraleitfähigkeit // Die Naturwissenschaften. — 1933. — Jg. 21, Nr. 44. — S. 787–788. — DOI: 10.1007/BF01504252.

    Відкриття ефекту Мейснера–Оксенфельда: витіснення магнітного поля з надпровідника при переході в надпровідний стан; доводить, що надпровідник — не просто ідеальний провідник.

  • 87. London F., London H.. The Electromagnetic Equations of the Supraconductor // Proceedings of the Royal Society of London. Series A. — 1935. — Vol. 149, no. 866. — P. 71–88. — DOI: 10.1098/rspa.1935.0048.

    Рівняння братів Лондонів — феноменологічна електродинаміка надпровідника; пояснюють ефект Мейснера й вводять глибину проникнення магнітного поля.

  • 88. Arkadiev V.. A Floating Magnet // Nature. — 1947. — Vol. 160. — P. 330. — DOI: 10.1038/160330a0.

    Коротка англомовна стаття В. К. Аркадьєва про «плаваючий магніт» над надпровідником — наочну демонстрацію витіснення поля з надпровідника та левітації.

  • 89. Deaver B. S., Fairbank W. M.. Experimental Evidence for Quantized Flux in Superconducting Cylinders // Physical Review Letters. — 1961. — Vol. 7, no. 2. — P. 43–46. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.7.43.

    Експериментальний доказ квантування магнітного потоку в надпровідних циліндрах; значення кванта потоку ℎ/2𝑒 засвідчило, що носіями струму є пари електронів.

  • 90. Doll R., Näbauer M.. Experimental Proof of Magnetic Flux Quantization in a Superconducting Ring // Physical Review Letters. — 1961. — Vol. 7, no. 2. — P. 51–52. — DOI: 10.1103/PhysRevLett.7.51.

    Незалежне й одночасне з Дівером і Фербенком експериментальне підтвердження квантування магнітного потоку в надпровідному кільці.

  • 91. Einstein A., Infeld L.. The Evolution of Physics: The Growth of Ideas from Early Concepts to Relativity and Quanta. — New York : Simon, Schuster, 1938.

    Популярна книга Ейнштейна та Інфельда про розвиток фізичних ідей від ранніх уявлень до теорії відносності й квантів; розділ про електромагнетне поле викладає ідеї Фарадея та Максвелла.

  • 92. Einstein A.. Zur Elektrodynamik bewegter Körper // Annalen der Physik. — 1905. — Jg. 322, Nr. 10. — S. 891–921. — DOI: 10.1002/andp.19053221004.

    Стаття Ейнштейна 1905 р., що заклала спеціальну теорію відносності: з принципу відносності та сталості швидкості світла виведено перетворення Лоренца; вихідним є розгляд електродинамічної взаємодії магніту й провідника.

  • 93. Bartoli A.. Sopra i movimenti prodotti dalla luce e dal calore e sopra il radiometro di Crookes. — Firenze : Le Monnier, 1876.

    Монографія Бартолі про рух, що його викликають світло й теплота, та про радіометр Крукса; на підставі другого начала термодинаміки обґрунтовано існування тиску випромінювання (докладніше — у статті 1884 р.).

  • 94. Lebedew P.. Untersuchungen über die Druckkräfte des Lichtes // Annalen der Physik. — 1901. — Jg. 311, Nr. 11. — S. 433–458. — DOI: 10.1002/andp.19013111102.

    Перше експериментальне вимірювання тиску світла на тверді тіла (крильця у вакуумі, що закручують торсійні ваги); кількісне підтвердження передбачення теорії Максвелла.

  • 95. The Planetary Society. Cosmos 1: The World’s First Solar Sail Spacecraft. — 2005. — URL: https://www.planetary.org/press-releases/0811_cosmos_1_the_worlds_first_solar_sail (visited on 06/06/2026).

    Сторінка Планетарного товариства про проєкт Cosmos 1 — першого апарата із сонячним вітрилом; запуск 21 червня 2005 р. закінчився аварією ракети-носія, тому вітрило не було випробуване в польоті.

  • 96. Achievement of IKAROS — Japanese deep space solar sail demonstration mission / Y. Tsuda [et al.] // Acta Astronautica. — 2013. — Vol. 82, no. 2. — P. 183–188. — DOI: 10.1016/j.actaastro.2012.03.032.

    Опис місії IKAROS — першого міжпланетного апарата з сонячним вітрилом (запуск 2010 р.): розгортання вітрила, керування орієнтацією та підтвердження тяги від тиску сонячного світла.

  • 97. Davis J.. LightSail 2 Completes Mission with Atmospheric Reentry / The Planetary Society. — 2022. — URL: https://www.planetary.org/articles/lightsail-2-completes-mission (visited on 06/06/2026).

    Повідомлення про завершення місії LightSail 2 (вхід в атмосферу 17 листопада 2022 р.); місія показала керування орбітою лише світловим тиском.

  • 98. NASA. Advanced Composite Solar Sail System (ACS3). — 2024. — URL: https://www.nasa.gov/mission/acs3/ (visited on 06/06/2026).

    Сторінка NASA про демонстратор технологій ACS3 — 12U-кубсат із сонячним вітрилом близько 80 м2 на композитних щоглах довжиною 7 м; запущений 23 квітня 2024 р. для випробування розгортання вітрила.

  • 99. Breakthrough Initiatives. Breakthrough Starshot Overview. — 2016. — URL: https://breakthroughinitiatives.org/initiative/3 (visited on 06/06/2026).

    Огляд проєкту Breakthrough Starshot: міжзоряні нанозонди, що розганяються лазерним променем на світловому вітрилі до помітної частки швидкості світла.

  • 100. Mie G.. Beiträge zur Optik trüber Medien, speziell kolloidaler Metallösungen // Annalen der Physik. — 1908. — Jg. 330, Nr. 3. — S. 377–445. — DOI: 10.1002/andp.19083300302.

    Класична праця Густава Мі, присвячена теорії розсіяння світла на сферичних частинках будь-якого розміру (розсіяння Мі), яка пояснює білий колір хмар та туману.

  • 101. Wiedemann H.. Particle Accelerator Physics. — 4th ed. — Berlin, Heidelberg : Springer, 2015. — DOI: 10.1007/978-3-319-18317-6.

    Підручник з фізики прискорювачів частинок: рух заряджених частинок у магнітних і електричних полях, динаміка пучка та принципи роботи прискорювачів.

  • 102. Myers S., Picasso E.. The LEP collider // Scientific American. — 1990. — Vol. 263, no. 1. — P. 54–61.

    Популярний огляд електрон-позитронного колайдера LEP у ЦЕРН: кільцевий прискорювач у тунелі довжиною 27 км, що працював з електронами та позитронами; ілюструє роль синхротронного випромінювання як обмеження для кільцевих електронних прискорювачів.

  • 103. The International Linear Collider Technical Design Report – Volume 2: Physics / H. Baer [et al.] // arXiv preprint arXiv:1306.6352. — 2013.

    Том 2 технічного проєкту Міжнародного лінійного колайдера: фізична програма майбутнього лінійного електрон-позитронного прискорювача; у підручнику — приклад лінійного прискорювача, що уникає втрат на синхротронне випромінювання.

  • 104. Evans L., Bryant P.. LHC Machine // Journal of Instrumentation. — 2008. — Vol. 3, no. 08. — S08001. — DOI: 10.1088/1748-0221/3/08/S08001.

    Опис конструкції та введення в експлуатацію Великого адронного колайдера: кільце довжиною 27 км, надпровідні магніти й прискорення протонів.

  • 105. Radiation from Electrons in a Synchrotron / F. R. Elder [et al.] // Physical Review. — 1947. — Vol. 71, no. 10. — P. 829–830. — DOI: 10.1103/PhysRev.71.829.5.

    Повідомлення про перше візуальне спостереження синхротронного випромінювання на синхротроні General Electric; експериментальне підтвердження передбаченого випромінювання релятивістських електронів у магнітному полі.

  • 106. Elder F. R., Langmuir R. V., Pollock H. C.. Radiation from Electrons Accelerated in a Synchrotron // Physical Review. — 1948. — Vol. 74, no. 1. — P. 52–56. — DOI: 10.1103/PhysRev.74.52.

    Докладне експериментальне дослідження випромінювання електронів, прискорених у синхротроні: спектр, поляризація й кутовий розподіл випромінювання.

  • 107. The Nobel Prize in Physics 1958 / The Nobel Foundation. — URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1958/summary/ (visited on 10/30/2026).

    Сторінка Нобелівського комітету про премію з фізики 1958 р. (Черенков, Франк, Тамм) за відкриття та пояснення ефекту Черенкова — випромінювання зарядженої частинки, що рухається в середовищі швидше за фазову швидкість світла в ньому.

  • 108. First year performance of the IceCube neutrino telescope / A. Achterberg [et al.] // Astroparticle Physics. — 2006. — Vol. 26, no. 3. — P. 155–173. — DOI: 10.1016/j.astropartphys.2006.06.007.

    Опис першого року роботи нейтринного телескопа IceCube на Південному полюсі: у 2004–2005 рр. було встановлено перший рядок оптичних модулів і вісім поверхневих резервуарів IceTop. Детектор реєструє черенковське світло від заряджених частинок у кризі; показано, що характеристики системи відповідають проєктним або перевищують їх.

  • 109. Steinmetz C. P.. Complex Quantities and Their Use in Electrical Engineering // Proceedings of the International Electrical Congress held in Chicago, August 21–25, 1893. — New York : American Institute of Electrical Engineers, 1894. — P. 33–74.

    Доповідь Штайнмеца на Міжнародному електротехнічному конгресі в Чикаго, що запровадила символічний метод комплексних величин для розрахунку кіл змінного струму; основа сучасного методу комплексних амплітуд.

  • 110. Jonnes J.. Empires of Light: Edison, Tesla, Westinghouse, and the Race to Electrify the World. — New York : Random House, 2003.

    Науково-популярна історія «війни струмів» (Едісон, Тесла, Вестінгауз) та електрифікації; охоплює й проєкт Ніагарської ГЕС.

  • 111. Allerhand A.. The Earliest Years of Three-Phase Power—1891–1893 // Proceedings of the IEEE. — 2020. — Vol. 108, no. 1. — P. 215–227. — DOI: 10.1109/JPROC.2019.2955618.

    Історія перших трифазних систем: Доливо-Добровольський, передача Лауффен–Франкфурт 1891 р. (175 км, 15 кВ).

  • 112. Boldea I.. Induction Machines Handbook. — 3rd ed. — Boca Raton : CRC Press, 2020.

    Довідник з асинхронних машин: том 1 — моделювання та характеристики в усталених режимах, том 2 — практичні питання проєктування і випробувань машин у приводах зі сталою та змінною швидкістю, зокрема з силовою електронікою, з прикладами.

  • 113. Atlantic-Cable.com. The Atlantic Cable: History of the Atlantic Telegraph. — URL: https://atlantic-cable.com/Article/Cookson-History/index.htm (visited on 10/30/2026).

    Історичний огляд прокладання трансатлантичного телеграфного кабеля 1858 р.: послання королеви Вікторії до президента Бьюкенена (98 слів) передавали близько шістнадцяти з половиною годин, а за кілька тижнів кабель вийшов з ладу через пошкодження.

  • 114. Thomson W.. On the Theory of the Electric Telegraph // Proceedings of the Royal Society of London. — 1855. — Vol. 7. — P. 382–399. — DOI: 10.1098/rspl.1854.0093.

    Теорія електричного телеграфа В. Томсона: поширення сигналу в кабелі описується рівнянням дифузійного типу, звідки випливає закон квадратів — запізнення пропорційне квадрату довжини кабеля.

  • 115. Heaviside O.. Electrical Papers. Vol. 1/2. — London, New York : Macmillan, Co., 1892.

    Збірка електротехнічних праць Гевісайда: векторний запис рівнянь поля, теорія телеграфної лінії (умова лінії без спотворень), операторне числення.