Електрика та магнетизм

\(\newcommand{\footnotename}{footnote}\) \(\def \LWRfootnote {1}\) \(\newcommand {\footnote }[2][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\newcommand {\footnotemark }[1][\LWRfootnote ]{{}^{\mathrm {#1}}}\) \(\let \LWRorighspace \hspace \) \(\renewcommand {\hspace }{\ifstar \LWRorighspace \LWRorighspace }\) \(\newcommand {\TextOrMath }[2]{#2}\) \(\newcommand {\mathnormal }[1]{{#1}}\) \(\newcommand \ensuremath [1]{#1}\) \(\newcommand {\LWRframebox }[2][]{\fbox {#2}} \newcommand {\framebox }[1][]{\LWRframebox } \) \(\newcommand {\setlength }[2]{}\) \(\newcommand {\addtolength }[2]{}\) \(\newcommand {\setcounter }[2]{}\) \(\newcommand {\addtocounter }[2]{}\) \(\newcommand {\arabic }[1]{}\) \(\newcommand {\number }[1]{}\) \(\newcommand {\noalign }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\newcommand {\cline }[1]{}\) \(\newcommand {\directlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\luatexdirectlua }[1]{\text {(directlua)}}\) \(\newcommand {\protect }{}\) \(\def \LWRabsorbnumber #1 {}\) \(\def \LWRabsorbquotenumber "#1 {}\) \(\newcommand {\LWRabsorboption }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRabsorbtwooptions }[1][]{\LWRabsorboption }\) \(\def \mathchar {\ifnextchar "\LWRabsorbquotenumber \LWRabsorbnumber }\) \(\def \mathcode #1={\mathchar }\) \(\let \delcode \mathcode \) \(\let \delimiter \mathchar \) \(\def \oe {\unicode {x0153}}\) \(\def \OE {\unicode {x0152}}\) \(\def \ae {\unicode {x00E6}}\) \(\def \AE {\unicode {x00C6}}\) \(\def \aa {\unicode {x00E5}}\) \(\def \AA {\unicode {x00C5}}\) \(\def \o {\unicode {x00F8}}\) \(\def \O {\unicode {x00D8}}\) \(\def \l {\unicode {x0142}}\) \(\def \L {\unicode {x0141}}\) \(\def \ss {\unicode {x00DF}}\) \(\def \SS {\unicode {x1E9E}}\) \(\def \dag {\unicode {x2020}}\) \(\def \ddag {\unicode {x2021}}\) \(\def \P {\unicode {x00B6}}\) \(\def \copyright {\unicode {x00A9}}\) \(\def \pounds {\unicode {x00A3}}\) \(\let \LWRref \ref \) \(\renewcommand {\ref }{\ifstar \LWRref \LWRref }\) \( \newcommand {\multicolumn }[3]{#3}\) \(\require {textcomp}\) \(\require {colortbl}\) \(\let \LWRorigcolumncolor \columncolor \) \(\renewcommand {\columncolor }[2][named]{\LWRorigcolumncolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigrowcolor \rowcolor \) \(\renewcommand {\rowcolor }[2][named]{\LWRorigrowcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\let \LWRorigcellcolor \cellcolor \) \(\renewcommand {\cellcolor }[2][named]{\LWRorigcellcolor [#1]{#2}\LWRabsorbtwooptions }\) \(\newcommand {\intertext }[1]{\text {#1}\notag \\}\) \(\let \Hat \hat \) \(\let \Check \check \) \(\let \Tilde \tilde \) \(\let \Acute \acute \) \(\let \Grave \grave \) \(\let \Dot \dot \) \(\let \Ddot \ddot \) \(\let \Breve \breve \) \(\let \Bar \bar \) \(\let \Vec \vec \) \(\let \symnormal \mathit \) \(\let \symliteral \mathrm \) \(\let \symbb \mathbb \) \(\let \symbbit \mathbb \) \(\let \symcal \mathcal \) \(\let \symscr \mathscr \) \(\let \symfrak \mathfrak \) \(\let \symsfup \mathsf \) \(\let \symsfit \mathit \) \(\let \symbfsf \mathbf \) \(\let \symbfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symbfcal \mathcal \) \(\let \symbfscr \mathscr \) \(\let \symbffrak \mathfrak \) \(\let \symbfsfup \mathbf \) \(\newcommand {\symbfsfit }[1]{\boldsymbol {#1}}\) \(\let \symup \mathrm \) \(\let \symbf \mathbf \) \(\let \symit \mathit \) \(\let \symtt \mathtt \) \(\let \symbffrac \mathbffrac \) \(\newcommand {\mathfence }[1]{\mathord {#1}}\) \(\newcommand {\mathover }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathunder }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathbotaccent }[1]{#1}\) \(\newcommand {\mathalpha }[1]{\mathord {#1}}\) \(\def\upAlpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\upBeta{\unicode{x0392}}\) \(\def\upGamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\upDigamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\upDelta{\unicode{x0394}}\) \(\def\upEpsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\upZeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\upEta{\unicode{x0397}}\) \(\def\upTheta{\unicode{x0398}}\) \(\def\upVartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\upIota{\unicode{x0399}}\) \(\def\upKappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\upLambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\upMu{\unicode{x039C}}\) \(\def\upNu{\unicode{x039D}}\) \(\def\upXi{\unicode{x039E}}\) \(\def\upOmicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\upPi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\upVarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\upRho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\upSigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\upTau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\upUpsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\upPhi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\upChi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\upPsi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\upOmega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\itAlpha{\unicode{x1D6E2}}\) \(\def\itBeta{\unicode{x1D6E3}}\) \(\def\itGamma{\unicode{x1D6E4}}\) \(\def\itDigamma{\mathit{\unicode{x03DC}}}\) \(\def\itDelta{\unicode{x1D6E5}}\) \(\def\itEpsilon{\unicode{x1D6E6}}\) \(\def\itZeta{\unicode{x1D6E7}}\) \(\def\itEta{\unicode{x1D6E8}}\) \(\def\itTheta{\unicode{x1D6E9}}\) \(\def\itVartheta{\unicode{x1D6F3}}\) \(\def\itIota{\unicode{x1D6EA}}\) \(\def\itKappa{\unicode{x1D6EB}}\) \(\def\itLambda{\unicode{x1D6EC}}\) \(\def\itMu{\unicode{x1D6ED}}\) \(\def\itNu{\unicode{x1D6EE}}\) \(\def\itXi{\unicode{x1D6EF}}\) \(\def\itOmicron{\unicode{x1D6F0}}\) \(\def\itPi{\unicode{x1D6F1}}\) \(\def\itRho{\unicode{x1D6F2}}\) \(\def\itSigma{\unicode{x1D6F4}}\) \(\def\itTau{\unicode{x1D6F5}}\) \(\def\itUpsilon{\unicode{x1D6F6}}\) \(\def\itPhi{\unicode{x1D6F7}}\) \(\def\itChi{\unicode{x1D6F8}}\) \(\def\itPsi{\unicode{x1D6F9}}\) \(\def\itOmega{\unicode{x1D6FA}}\) \(\def\upalpha{\unicode{x03B1}}\) \(\def\upbeta{\unicode{x03B2}}\) \(\def\upvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\upgamma{\unicode{x03B3}}\) \(\def\updigamma{\unicode{x03DD}}\) \(\def\updelta{\unicode{x03B4}}\) \(\def\upepsilon{\unicode{x03F5}}\) \(\def\upvarepsilon{\unicode{x03B5}}\) \(\def\upzeta{\unicode{x03B6}}\) \(\def\upeta{\unicode{x03B7}}\) \(\def\uptheta{\unicode{x03B8}}\) \(\def\upvartheta{\unicode{x03D1}}\) \(\def\upiota{\unicode{x03B9}}\) \(\def\upkappa{\unicode{x03BA}}\) \(\def\upvarkappa{\unicode{x03F0}}\) \(\def\uplambda{\unicode{x03BB}}\) \(\def\upmu{\unicode{x03BC}}\) \(\def\upnu{\unicode{x03BD}}\) \(\def\upxi{\unicode{x03BE}}\) \(\def\upomicron{\unicode{x03BF}}\) \(\def\uppi{\unicode{x03C0}}\) \(\def\upvarpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\uprho{\unicode{x03C1}}\) \(\def\upvarrho{\unicode{x03F1}}\) \(\def\upsigma{\unicode{x03C3}}\) \(\def\upvarsigma{\unicode{x03C2}}\) \(\def\uptau{\unicode{x03C4}}\) \(\def\upupsilon{\unicode{x03C5}}\) \(\def\upphi{\unicode{x03D5}}\) \(\def\upvarphi{\unicode{x03C6}}\) \(\def\upchi{\unicode{x03C7}}\) \(\def\uppsi{\unicode{x03C8}}\) \(\def\upomega{\unicode{x03C9}}\) \(\def\italpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\itbeta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\itvarbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\itgamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\itdigamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\itdelta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\itepsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\itvarepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\itzeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\iteta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\ittheta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\itvartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\itiota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\itkappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\itvarkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\itlambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\itmu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\itnu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\itxi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\itomicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\itpi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\itvarpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\itrho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\itvarrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\itsigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\itvarsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\ittau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\itupsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\itphi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\itvarphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\itchi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\itpsi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\itomega{\unicode{x1D714}}\) \(\let \lparen (\) \(\let \rparen )\) \(\newcommand {\cuberoot }[1]{\,{}^3\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\fourthroot }[1]{\,{}^4\!\!\sqrt {#1}}\,\) \(\newcommand {\longdivision }[1]{\mathord {\unicode {x027CC}#1}}\) \(\newcommand {\mathcomma }{,}\) \(\newcommand {\mathcolon }{:}\) \(\newcommand {\mathsemicolon }{;}\) \(\newcommand {\overbracket }[1]{\mathinner {\overline {\ulcorner {#1}\urcorner }}}\) \(\newcommand {\underbracket }[1]{\mathinner {\underline {\llcorner {#1}\lrcorner }}}\) \(\newcommand {\overbar }[1]{\mathord {#1\unicode {x00305}}}\) \(\newcommand {\ovhook }[1]{\mathord {#1\unicode {x00309}}}\) \(\newcommand {\ocirc }[1]{\mathord {#1\unicode {x0030A}}}\) \(\newcommand {\candra }[1]{\mathord {#1\unicode {x00310}}}\) \(\newcommand {\oturnedcomma }[1]{\mathord {#1\unicode {x00312}}}\) \(\newcommand {\ocommatopright }[1]{\mathord {#1\unicode {x00315}}}\) \(\newcommand {\droang }[1]{\mathord {#1\unicode {x0031A}}}\) \(\newcommand {\leftharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\rightharpoonaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D1}}}\) \(\newcommand {\vertoverlay }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D2}}}\) \(\newcommand {\leftarrowaccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020D0}}}\) \(\newcommand {\annuity }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E7}}}\) \(\newcommand {\widebridgeabove }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E9}}}\) \(\newcommand {\asteraccent }[1]{\mathord {#1\unicode {x020F0}}}\) \(\newcommand {\threeunderdot }[1]{\mathord {#1\unicode {x020E8}}}\) \(\newcommand {\Bbbsum }{\mathop {\unicode {x2140}}\limits }\) \(\newcommand {\oiint }{\mathop {\unicode {x222F}}\limits }\) \(\newcommand {\oiiint }{\mathop {\unicode {x2230}}\limits }\) \(\newcommand {\intclockwise }{\mathop {\unicode {x2231}}\limits }\) \(\newcommand {\ointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\ointctrclockwise }{\mathop {\unicode {x2233}}\limits }\) \(\newcommand {\varointclockwise }{\mathop {\unicode {x2232}}\limits }\) \(\newcommand {\leftouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D5}}\limits }\) \(\newcommand {\rightouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D6}}\limits }\) \(\newcommand {\fullouterjoin }{\mathop {\unicode {x27D7}}\limits }\) \(\newcommand {\bigbot }{\mathop {\unicode {x27D8}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtop }{\mathop {\unicode {x27D9}}\limits }\) \(\newcommand {\xsol }{\mathop {\unicode {x29F8}}\limits }\) \(\newcommand {\xbsol }{\mathop {\unicode {x29F9}}\limits }\) \(\newcommand {\bigcupdot }{\mathop {\unicode {x2A03}}\limits }\) \(\newcommand {\bigsqcap }{\mathop {\unicode {x2A05}}\limits }\) \(\newcommand {\conjquant }{\mathop {\unicode {x2A07}}\limits }\) \(\newcommand {\disjquant }{\mathop {\unicode {x2A08}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtimes }{\mathop {\unicode {x2A09}}\limits }\) \(\newcommand {\modtwosum }{\mathop {\unicode {x2A0A}}\limits }\) \(\newcommand {\sumint }{\mathop {\unicode {x2A0B}}\limits }\) \(\newcommand {\intbar }{\mathop {\unicode {x2A0D}}\limits }\) \(\newcommand {\intBar }{\mathop {\unicode {x2A0E}}\limits }\) \(\newcommand {\fint }{\mathop {\unicode {x2A0F}}\limits }\) \(\newcommand {\cirfnint }{\mathop {\unicode {x2A10}}\limits }\) \(\newcommand {\awint }{\mathop {\unicode {x2A11}}\limits }\) \(\newcommand {\rppolint }{\mathop {\unicode {x2A12}}\limits }\) \(\newcommand {\scpolint }{\mathop {\unicode {x2A13}}\limits }\) \(\newcommand {\npolint }{\mathop {\unicode {x2A14}}\limits }\) \(\newcommand {\pointint }{\mathop {\unicode {x2A15}}\limits }\) \(\newcommand {\sqint }{\mathop {\unicode {x2A16}}\limits }\) \(\newcommand {\intlarhk }{\mathop {\unicode {x2A17}}\limits }\) \(\newcommand {\intx }{\mathop {\unicode {x2A18}}\limits }\) \(\newcommand {\intcap }{\mathop {\unicode {x2A19}}\limits }\) \(\newcommand {\intcup }{\mathop {\unicode {x2A1A}}\limits }\) \(\newcommand {\upint }{\mathop {\unicode {x2A1B}}\limits }\) \(\newcommand {\lowint }{\mathop {\unicode {x2A1C}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtriangleleft }{\mathop {\unicode {x2A1E}}\limits }\) \(\newcommand {\zcmp }{\mathop {\unicode {x2A1F}}\limits }\) \(\newcommand {\zpipe }{\mathop {\unicode {x2A20}}\limits }\) \(\newcommand {\zproject }{\mathop {\unicode {x2A21}}\limits }\) \(\newcommand {\biginterleave }{\mathop {\unicode {x2AFC}}\limits }\) \(\newcommand {\bigtalloblong }{\mathop {\unicode {x2AFF}}\limits }\) \(\newcommand {\arabicmaj }{\mathop {\unicode {x1EEF0}}\limits }\) \(\newcommand {\arabichad }{\mathop {\unicode {x1EEF1}}\limits }\) \(\newcommand {\nicefrac }[3][]{\mathinner {{}^{#2}\!/\!_{#3}}}\) \(\require {mhchem}\) \(\newcommand {\toprule }[1][]{\hline }\) \(\let \midrule \toprule \) \(\let \bottomrule \toprule \) \(\def \LWRbooktabscmidruleparen (#1)#2{}\) \(\newcommand {\LWRbooktabscmidrulenoparen }[1]{}\) \(\newcommand {\cmidrule }[1][]{\ifnextchar (\LWRbooktabscmidruleparen \LWRbooktabscmidrulenoparen }\) \(\newcommand {\morecmidrules }{}\) \(\newcommand {\specialrule }[3]{\hline }\) \(\newcommand {\addlinespace }[1][]{}\) \(\newcommand {\LWRsubmultirow }[2][]{#2}\) \(\newcommand {\LWRmultirow }[2][]{\LWRsubmultirow }\) \(\newcommand {\multirow }[2][]{\LWRmultirow }\) \(\newcommand {\mrowcell }{}\) \(\newcommand {\mcolrowcell }{}\) \(\newcommand {\STneed }[1]{}\) \(\newcommand {\nfrac }[2]{{}^{#1}\!/{}_{#2}}\) \(\newcommand {\vect }[1]{\mathbf {#1}}\) \(\newcommand {\Efield }{\mathbf {E}}\) \(\newcommand {\Dfield }{\mathbf {D}}\) \(\newcommand {\Bfield }{\mathbf {B}}\) \(\newcommand {\Hfield }{\mathbf {H}}\) \(\newcommand {\rot }{\boldsymbol {\nabla }\times }\) \(\newcommand {\divg }{\boldsymbol {\nabla }\cdot }\) \(\newcommand {\grad }{\boldsymbol {\nabla }}\) \(\newcommand {\diff }[2]{\frac {\partial #1}{\partial #2}}\) \(\newcommand {\ddiff }[2]{\frac {\partial ^2 #1}{\partial #2^2}}\) \(\newcommand {\parttime }[1]{\frac {\partial {#1}}{\partial t}}\) \(\newcommand {\pparttime }[1]{\frac {\partial ^2{#1}}{\partial t^2}}\) \(\renewcommand {\phi }{\varphi }\) \(\renewcommand {\epsilon }{\varepsilon }\) \(\DeclareMathOperator {\const }{const}\) \(\DeclareMathOperator {\Div }{div}\) \(\DeclareMathOperator {\Rot }{rot}\) \(\DeclareMathOperator {\Grad }{grad}\) \(\DeclareMathOperator {\inv }{inv}\) \(\newcommand {\Laplasian }{\Delta }\) \(\renewcommand {\iiint }{\int }\) \(\renewcommand {\iint }{\int }\) \(\newcommand {\oiint }{\oint }\) \(\newcommand {\emf }{ℰ}\) \(\newcommand {\tikzmarknode }[2]{#2}\) \(\newcommand {\tikzmark }[1]{}\) \(\newcommand {\enquote }[1]{«#1»}\) \(\newcommand {\allowbreak }{}\) \(\newcommand {\mitlambda }{\lambda }\) \(\newcommand {\tcbhighmath }[1]{\boxed {#1}}\) \(\DeclareMathOperator {\sh }{sh}\) \(\DeclareMathOperator {\ch }{ch}\) \(\DeclareMathOperator {\tg }{tg}\) \(\DeclareMathOperator {\ctg }{ctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arctg }{arctg}\) \(\DeclareMathOperator {\arcctg }{arcctg}\) \(\DeclareMathOperator {\cth }{cth}\) \(\DeclareMathOperator {\cosec }{cosec}\) \(\let \symsf \symsfup \) \(\def\Alpha{\unicode{x0391}}\) \(\def\Beta{\unicode{x0392}}\) \(\def\Gamma{\unicode{x0393}}\) \(\def\Digamma{\unicode{x03DC}}\) \(\def\Delta{\unicode{x0394}}\) \(\def\Epsilon{\unicode{x0395}}\) \(\def\Zeta{\unicode{x0396}}\) \(\def\Eta{\unicode{x0397}}\) \(\def\Theta{\unicode{x0398}}\) \(\def\Vartheta{\unicode{x03F4}}\) \(\def\Iota{\unicode{x0399}}\) \(\def\Kappa{\unicode{x039A}}\) \(\def\Lambda{\unicode{x039B}}\) \(\def\Mu{\unicode{x039C}}\) \(\def\Nu{\unicode{x039D}}\) \(\def\Xi{\unicode{x039E}}\) \(\def\Omicron{\unicode{x039F}}\) \(\def\Pi{\unicode{x03A0}}\) \(\def\Varpi{\unicode{x03D6}}\) \(\def\Rho{\unicode{x03A1}}\) \(\def\Sigma{\unicode{x03A3}}\) \(\def\Tau{\unicode{x03A4}}\) \(\def\Upsilon{\unicode{x03A5}}\) \(\def\Phi{\unicode{x03A6}}\) \(\def\Chi{\unicode{x03A7}}\) \(\def\Psi{\unicode{x03A8}}\) \(\def\Omega{\unicode{x03A9}}\) \(\def\alpha{\unicode{x1D6FC}}\) \(\def\beta{\unicode{x1D6FD}}\) \(\def\varbeta{\unicode{x03D0}}\) \(\def\gamma{\unicode{x1D6FE}}\) \(\def\digamma{\mathit{\unicode{x03DD}}}\) \(\def\delta{\unicode{x1D6FF}}\) \(\def\epsilon{\unicode{x1D716}}\) \(\def\varepsilon{\unicode{x1D700}}\) \(\def\zeta{\unicode{x1D701}}\) \(\def\eta{\unicode{x1D702}}\) \(\def\theta{\unicode{x1D703}}\) \(\def\vartheta{\unicode{x1D717}}\) \(\def\iota{\unicode{x1D704}}\) \(\def\kappa{\unicode{x1D705}}\) \(\def\varkappa{\unicode{x1D718}}\) \(\def\lambda{\unicode{x1D706}}\) \(\def\mu{\unicode{x1D707}}\) \(\def\nu{\unicode{x1D708}}\) \(\def\xi{\unicode{x1D709}}\) \(\def\omicron{\unicode{x1D70A}}\) \(\def\pi{\unicode{x1D70B}}\) \(\def\varpi{\unicode{x1D71B}}\) \(\def\rho{\unicode{x1D70C}}\) \(\def\varrho{\unicode{x1D71A}}\) \(\def\sigma{\unicode{x1D70E}}\) \(\def\varsigma{\unicode{x1D70D}}\) \(\def\tau{\unicode{x1D70F}}\) \(\def\upsilon{\unicode{x1D710}}\) \(\def\phi{\unicode{x1D719}}\) \(\def\varphi{\unicode{x1D711}}\) \(\def\chi{\unicode{x1D712}}\) \(\def\psi{\unicode{x1D713}}\) \(\def\omega{\unicode{x1D714}}\)

3 Електричне поле статичної системи зарядів

Природа використовує лише найдовші нитки, щоб ткати свої візерунки, тож кожен маленький клаптик її тканини розкриває будову всього гобелена.

Річард Фейнман, «Характер фізичних законів»

§ 3.1 Дипольний момент системи зарядів

Будь-яка матерія складається із заряджених частинок — електронів і атомних ядер, — тому кожне тіло певною мірою і створює електричне поле, і реагує на зовнішнє. Щоб описати цю взаємодію, часто недостатньо знати лише сумарний заряд системи \(q = \sum _i q_i\); важливу роль відіграє й те, як заряди розташовані один відносно одного. На додаток, можливий і крайній випадок: сумарний заряд може дорівнювати нулю (\(q=0\)), і все ж система зарядів не буде «невидимою» для зовнішнього спостерігача — вона однаково створює поле в просторі й реагує на зовнішнє поле, просто ця взаємодія визначається вже не сумарним зарядом, а саме взаємним розташуванням зарядів. Найпростішою кількісною мірою такого взаємного розташування зарядів слугує дипольний момент — векторна сума добутків зарядів на їхні радіус-вектори:

\begin{equation} \label {eq:el_momentum} \vect {p} = \sum _{i=1}^{n}q_i\vect {r}_i, \end{equation}

де \(\vect {r}_i\) — радіус-вектор \(i\)-го заряду.

Дипольний момент — перша (після сумарного заряду) характеристика в такому описі; якщо і сумарний заряд, і дипольний момент виявляються нульовими, слід звернутися до наступного члена розкладу — квадрупольного моменту (3.7).

Загалом дипольний момент залежить від вибору початку відліку: якщо перенести початок координат на вектор \(\vect {a}\), то \(\vect {r}_i \to \vect {r}_i - \vect {a}\) і \(\vect {p} \to \vect {p} - q\vect {a}\), де \(q = \sum _i q_i\). Отже, якщо система в цілому електронейтральна (\(q = 0\)), то дипольний момент \(\vect {p}\) визначений однозначно.

Найпростішою й водночас найважливішою системою з ненульовим дипольним моментом є диполь — система, що складається з двох точкових зарядів \(q\), однакових за величиною і протилежних за знаком (рис. 3.1).

Плече диполя — вектор (\(\symbfscr {l}\)), що йде від «\(-\)» заряду до «\(+\)», довжина якого дорівнює відстані між зарядами.

(-tikz- diagram)

Рис. 3.1. Електричний диполь: \(\symbfscr {l}\) — плече, \(\vect r_\pm \) — радіус-вектори зарядів \(\pm q\)

Дипольним моментом диполя називається вектор

\begin{equation} \vect {p} = q\symbfscr {l}. \end{equation}

Жорсткий диполь — диполь із фіксованою відстанню між зарядами, що не змінюється під зовнішніми впливами.

Пружний диполь — диполь, де відстань між зарядами змінюється під зовнішніми впливами, і дипольний момент може змінюватися.

Якщо необхідно визначити поле диполя на далеких відстанях, то зручно користуватись концепцією елементарного, або точкового диполя. Елементарним, або точковим диполем називають граничну систему з \(\ell \to 0\), \(|q| \to \infty \) за скінченної величини \(p\).

§ 3.2 Потенціал точкового диполя

Знайдемо поле диполя на далеких відстанях \(r\), тобто за умови \(\ell \ll r\); у такому разі диполь можна вважати точковим. Почнемо з потенціалу: це скаляр, і знайти його простіше, ніж поле. Розташуємо диполь у початку координат (рис. 3.2). Потенціал у точці спостереження \(P\) за принципом суперпозиції

\begin{equation*} \phi = \frac {q}{|\vect r-\vect r_+|} - \frac {q}{|\vect r-\vect r_-|},\qquad \vect r_\pm = \pm \frac {\symbfscr {l}}{2}, \end{equation*}

де \(\vect r\) — радіус-вектор точки \(P\), а \(\vect r_\pm \) — радіус-вектори зарядів \(\pm q\) (плече \(\symbfscr {l}\) напрямлене від \(-q\) до \(+q\)).

(-tikz- diagram)

Рис. 3.2. До виведення потенціалу та напруженості поля диполя

Оскільки \(r_\pm =\ell /2\ll r\), кожен доданок лише трохи відрізняється від \(q/r\). Різницю дає формула для зміни функції при малому зміщенні (2.23), застосована до \(f(\vect r)=1/r\) зі зміщенням \(\vect \epsilon =-\vect a\):

\begin{equation} \label {eq:shift_first_order} \frac 1{|\vect r-\vect a|} \approx \frac 1r - \vect a\cdot \vect \nabla \frac 1r = \frac 1r + \frac {\vect a\cdot \vect r}{r^3},\qquad |\vect a|\ll r, \end{equation}

бо \(\vect \nabla (1/r) = -\vect r/r^3\). Узявши \(\vect a=\vect r_\pm =\pm \symbfscr {l}/2\), маємо

\begin{equation*} \phi \approx q\left [\left (\frac 1r+\frac {\symbfscr {l}\cdot \vect r}{2r^3}\right )-\left (\frac 1r-\frac {\symbfscr {l}\cdot \vect r}{2r^3}\right )\right ] = \frac {q\,\symbfscr {l}\cdot \vect r}{r^3}. \end{equation*}

Кулонівські доданки \(q/r\) двох зарядів скорочуються, тому потенціал диполя спадає швидше за кулонівський. У границі точкового диполя (\(\ell \to 0\), \(\vect p=q\symbfscr {l}\) скінченний) відкинуті члени зникають, і рівність стає точною:

\begin{equation} \label {eq:potential_dipole} \tcbhighmath { \phi = \frac {\vect {p}\cdot \vect {r}}{r^3} = \frac {p\cos \theta }{r^2}, } \end{equation}

де \(\theta \) — кут між \(\vect p\) і \(\vect r\). Отже, потенціал точкового диполя спадає з відстанню як \(1/r^2\).

§ 3.3 Поле точкового диполя

Напруженість знайдемо з потенціалу за формулою \(\Efield =-\vect \nabla \phi \). Запишемо \(\phi =(\vect p\cdot \vect r)\,r^{-3}\) і застосуємо правило диференціювання добутку:

\begin{equation*} \vect \nabla \phi =r^{-3}\,\vect \nabla (\vect p\cdot \vect r)+(\vect p\cdot \vect r)\,\vect \nabla r^{-3}. \end{equation*}

Оскільки \(\vect p\cdot \vect r=p_x x+p_y y+p_z z\), де \(\vect p\) — сталий вектор, то частинні похідні за \(x\), \(y\), \(z\) дорівнюють \(p_x\), \(p_y\), \(p_z\), тобто \(\vect \nabla (\vect p\cdot \vect r)=\vect p\). Далі, \(r=\sqrt {x^2+y^2+z^2}\), тому \(\partial r/\partial x=x/r\), і аналогічно для \(y\) та \(z\); отже, \(\vect \nabla r=\vect r/r\) і

\begin{equation*} \vect \nabla r^{-3}=-3r^{-4}\,\vect \nabla r=-\frac {3\vect r}{r^5}. \end{equation*}

Підставляючи, одержуємо

\begin{equation} \label {eq:dipole_field} \tcbhighmath { \Efield = \frac {3(\vect {p}\cdot \vect {r})\vect {r}}{r^5} - \frac {\vect {p}}{r^3}. } \end{equation}

Напруженість поля точкового диполя спадає з відстанню як \(1/r^3\). Поле має дві складові: радіальну, пропорційну \(\vect p\cdot \vect r\), і складову вздовж \(\vect p\). На осі диполя (\(\vect r\parallel \vect p\)) поле напрямлене вздовж \(\vect p\) і дорівнює \(2p/r^3\), а на серединному перпендикулярі (\(\vect r\perp \vect p\)) — напрямлене проти \(\vect p\) і вдвічі слабше, \(p/r^3\) (задача 3.1).

Картину поля показано на рис. 3.3. Силові лінії виходять із диполя в бік \(\vect p\), огинають його і повертаються з протилежного боку; у площині, що містить \(\vect p\), їх рівняння \(r = C\sin ^2\theta \) (задача 3.1). Еквіпотенціальні лінії \(\phi = p\cos \theta /r^2 = \const \) скрізь перпендикулярні до силових. Площина, перпендикулярна до \(\vect p\), є еквіпотенціальною поверхнею з \(\phi = 0\).

(-tikz- diagram)

Рис. 3.3. Силові лінії (суцільні) та еквіпотенціальні лінії (штрихові) точкового диполя \(\vect p\) у площині, що його містить

Дипольні моменти молекул зручно вимірювати в дебаях: \(1~\text {Д}=10^{-18}\) СГСЕ\(\cdot \)см, тобто заряд електрона, помножений на відстань близько \(0{,}2\) Å. Наприклад, у молекули \ce{HCl} \(p\approx 1{,}1\) Д, у молекули води \(p\approx 1{,}8\) Д (табл. 5.1). Поле такого диполя на відстанях порядку нанометра сягає \(10^{7}\)–\(10^{8}\) В/м (задача 3.3).

§ 3.4 Потенціал системи зарядів на далеких відстанях

Ми знайшли поле й потенціал диполя — системи з двох зарядів. Узагальнимо результат на довільну систему зарядів \(\{q_i\}\) (рис. 3.4).

(-tikz- diagram)

Рис. 3.4. До визначення потенціалу на далеких відстанях

Потенціал поля в точці спостереження \(P\) дорівнює сумі потенціалів, створюваних усіма зарядами:

\begin{equation*} \phi (\vect {r}) = \sum _i \frac {q_i}{|\vect {r} - \vect {r}_i|}. \end{equation*}

Виберемо початок системи координат усередині системи зарядів і знайдемо потенціал на відстанях, набагато більших за розмір області, в якій локалізовані заряди (\(r_i \ll r\)). У § 3.2 ми зберігали в розкладі \(1/|\vect r-\vect r_i|\) лише члени першого порядку малості за \(r_i/r\) (3.3) — для диполя цього досить. Але якщо \(q=0\) і \(\vect p=0\), ці члени нічого не дають, тому потрібне наступне наближення. Отримаємо його, розклавши \(|\vect r-\vect r_i|^{-1}\) точніше, з квадратичними доданками:

\begin{equation*} \frac 1{|\vect r-\vect r_i|} = \frac 1r\,(1+\epsilon )^{-1/2}, \qquad \epsilon = -\frac {2\,\vect r\cdot \vect r_i}{r^2}+\frac {r_i^2}{r^2}\ll 1. \end{equation*}

Розкладаємо за малим \(\epsilon \): \((1+\epsilon )^{-1/2}\approx 1-\frac {\epsilon }2+\frac {3\epsilon ^2}8\). Доданок \(-2\,\vect r\cdot \vect r_i/r^2\) у \(\epsilon \) має перший порядок за \(r_i/r\), а \(r_i^2/r^2\) — другий, тому в \(\epsilon ^2\) залишаємо лише \(4(\vect r\cdot \vect r_i)^2/r^4\):

\begin{equation*} (1+\epsilon )^{-1/2}\approx 1+\frac {\vect r\cdot \vect r_i}{r^2}-\frac {r_i^2}{2r^2}+\frac {3(\vect r\cdot \vect r_i)^2}{2r^4}. \end{equation*}

Доданок \(-r_i^2/(2r^2)\) породжує \(-r^2r_i^2\) у чисельнику третього члена; саме він у підсумку робить тензор квадрупольного моменту безслідовим (див. нижче). Помноживши на \(1/r\), маємо розклад до другого порядку за \(r_i/r\) включно:

\begin{equation} \label {eq:multipole_second_order} \frac 1{|\vect r - \vect r_i|} \approx \frac 1r + \frac {\vect r\cdot \vect r_i}{r^3} + \frac {3(\vect r\cdot \vect r_i)^2 - r^2 r_i^2}{2r^5}. \end{equation}

Підставляючи (3.6) у \(\phi (\vect r) = \sum _i q_i/|\vect r - \vect r_i|\), одержуємо

\begin{equation*} \phi (\vect {r}) \approx \frac 1r\sum _i q_i + \frac {\vect r}{r^3}\cdot \sum _i q_i\vect r_i + \frac 1{2r^5}\sum _i q_i\left [3(\vect r\cdot \vect r_i)^2 - r^2 r_i^2\right ]. \end{equation*}

Перші дві суми — це вже знайомі нам повний заряд і дипольний момент системи:

\begin{equation*} q = \sum _i {q_i}, \quad \vect {p} = \sum _i q_i\vect {r}_i. \end{equation*}

Третю суму розпишемо покомпонентно, позначаючи декартові компоненти індексами \(\alpha ,\beta = x,y,z\) (за індексами, що повторюються, мається на увазі підсумовування):

\begin{equation*} (\vect r\cdot \vect r_i)^2 = r_\alpha r_\beta \, r_{i\alpha } r_{i\beta }, \qquad r^2 r_i^2 = r_\alpha r_\beta \, \delta _{\alpha \beta }\, r_i^2, \end{equation*}

де \(\delta _{\alpha \beta }\) — символ Кронекера. Тоді

\begin{equation*} \frac 1{2r^5}\sum _i q_i\left [3(\vect r\cdot \vect r_i)^2 - r^2 r_i^2\right ] = \frac 1{2r^5}\, r_\alpha r_\beta \sum _i q_i\left (3r_{i\alpha }r_{i\beta } - r_i^2\delta _{\alpha \beta }\right ). \end{equation*}

Суму за \(i\) в правій частині називають тензором квадрупольного моменту системи зарядів:

\begin{equation} \label {eq:quadrupole_momentum} \tcbhighmath { D_{\alpha \beta } = \sum _i q_i\left (3r_{i\alpha }r_{i\beta } - r_i^2\delta _{\alpha \beta }\right ). } \end{equation}

Це симетричний тензор другого рангу (\(D_{\alpha \beta }=D_{\beta \alpha }\)), причому сума його діагональних елементів (слід) дорівнює нулю:

\begin{equation*} \sum _\alpha D_{\alpha \alpha } = \sum _i q_i\left (3r_i^2 - 3r_i^2\right ) = 0, \end{equation*}

тому серед дев’яти компонент \(D_{\alpha \beta }\) лише п’ять незалежних. Якщо перейти у власну систему координат тензора (в якій він діагональний), то залишаються дві незалежні діагональні компоненти; решту інформації несуть три кути, що задають орієнтацію власних осей.

Отже, повний розклад потенціалу системи зарядів на далеких відстанях набуває вигляду

\begin{equation} \label {eq:multipoles} \phi (\vect r) = \underbrace {\frac {q}r}_{\text {монополь}} + \underbrace {\frac {\vect p\cdot \vect r}{r^3}}_{\text {диполь}} + \underbrace {\frac 1{2r^5}\sum _{\alpha \beta } D_{\alpha \beta }\, r_\alpha r_\beta }_{\text {квадруполь}} + \ldots \end{equation}

Проаналізуємо цей розклад. Кожен наступний доданок спадає з відстанню швидше за попередній: \(\phi \sim 1/r\) для монополя, \(\phi \sim 1/r^2\) для диполя і \(\phi \sim 1/r^3\) для квадруполя (відповідно й напруженість поля \(\Efield =-\vect \nabla \phi \sim 1/r^4\) спадає швидше, ніж дипольна \(\sim 1/r^3\)). Тому внесок у поле на далеких відстанях фактично дає лише перший доданок розкладу, що не занулюється: при \(q\neq 0\) домінує монополь; при \(q=0,\ \vect p\neq 0\) — диполь; при \(q=0\) і \(\vect p=0\) — квадруполь. Саме тому систему зарядів, у якої \(q=0\), \(\vect p = 0\), а \(D_{\alpha \beta }\neq 0\), називають квадруполем.

Молекули здебільшого електронейтральні, а деякі з них (наприклад, \ce{H2O}, \ce{HCl}) мають ненульовий дипольний момент. Інші, такі як лінійна симетрична молекула \ce{CO2}, дипольного моменту не мають (\(\vect p = 0\)) через симетрію розташування атомів кисню відносно атома вуглецю, проте мають ненульовий квадрупольний момент. Тому далекодійна електростатична взаємодія таких молекул між собою і з іншими зарядами визначається саме квадруполь-квадрупольною або квадруполь-дипольною взаємодією і є значно слабшою, ніж диполь-дипольна.

(-tikz- diagram)

Рис. 3.5. Лінійний квадруполь: заряди \(+q\), \(-2q\), \(+q\) на осі \(z\)

Лінійний квадруполь. Розглянемо три заряди, розташовані на осі \(Oz\) (рис. 3.5): заряди \(+q\) у точках \(z=\pm a\) та заряд \(-2q\) у початку координат \(z=0\) — грубу модель лінійної неполярної молекули на кшталт \ce{CO2}. (У реальній молекулі \ce{CO2} знаки протилежні: атоми кисню заряджені від’ємно, а атом вуглецю — додатно; це змінює лише знак \(D_{\alpha \beta }\).)

Сумарний заряд системи дорівнює нулю:

\begin{equation*} q_\Sigma = q + (-2q) + q = 0. \end{equation*}

Дипольний момент також дорівнює нулю через симетрію розташування зарядів відносно початку координат:

\begin{equation*} \vect p = q\,a\vect e_z + (-2q)\cdot 0 + q\,(-a)\vect e_z = 0. \end{equation*}

Отже, поле на далеких відстанях визначається квадрупольним моментом. Обчислимо компоненти тензора \(D_{\alpha \beta }\). Оскільки всі заряди лежать на осі \(z\), для кожного заряду \(r_{ix}=r_{iy}=0\), \(r_{iz}=z_i\), \(r_i^2=z_i^2\). Тому всі недіагональні компоненти дорівнюють нулю, а

\begin{equation*} D_{zz} = \sum _i q_i\left (3z_i^2 - z_i^2\right ) = 2\sum _i q_i z_i^2 = 2\left [q\,a^2 + (-2q)\cdot 0 + q\,a^2\right ] = 4qa^2, \end{equation*}

\begin{multline*} D_{xx} = \sum _i q_i\left (3\cdot 0 - z_i^2\right ) = -\sum _i q_i z_i^2 = -\left (qa^2 + qa^2\right ) = -2qa^2, \\ D_{yy}=D_{xx}=-2qa^2 \end{multline*} (перевірка сліду: \(D_{xx}+D_{yy}+D_{zz} = -2qa^2-2qa^2+4qa^2=0\) — узгоджується із загальною властивістю). Оскільки тензор уже діагональний, для точки спостереження на осі \(z\) (де \(\vect r = z\vect e_z\)) залишається лише доданок з \(D_{zz}\):

\begin{equation*} \phi _{\text {кв}}(z) = \frac {D_{zz}}{2z^3} = \frac {2qa^2}{z^3}. \end{equation*}

§ 3.5 Диполь в електричному полі

Досі ми цікавились полем, яке диполь створює. Тепер розглянемо обернену задачу: як диполь поводиться, потрапивши у зовнішнє електричне поле — яка сила й момент сил на нього діють і яку енергію він при цьому має.

Момент сил, що діє на диполь в однорідному полі

Розглянемо диполь в однорідному електричному полі (рис. 3.6). Результуюча сила, що діє на цей диполь, дорівнює нулю: \(\vect {F} = (+q)\Efield + (-q)\Efield = 0\).

(-tikz- diagram)

Рис. 3.6. До виведення моменту сил, що діє на диполь в однорідному електричному полі

Однак цей диполь може орієнтуватися у такому полі, оскільки на нього може діяти обертовий момент сил. Розрахуємо його відносно довільної точки \(O\), використовуючи означення, відоме з курсу механіки (\(\vect r_\pm \) — радіус-вектори зарядів \(\pm q\), проведені з точки \(O\)):

\begin{equation*} \vect {M}_O = \vect {r}_+ \times \vect {F}_+ + \vect {r}_- \times \vect {F}_- = \vect {r}_+ \times (+q)\Efield + \vect {r}_- \times (-q)\Efield = q(\vect {r}_+ - \vect {r}_-)\times \Efield . \end{equation*}

Оскільки \(q(\vect {r}_+ - \vect {r}_-) = \vect {p}\), то остаточно маємо:

\begin{equation*} \tcbhighmath { \vect {M} = \vect {p}\times \Efield . } \end{equation*}

Бачимо, що момент сил (пари сил) не залежить від вибору точки \(O\): так і має бути, адже результуюча сила дорівнює нулю. За модулем \(M = pE\sin \theta \), де \(\theta \) — кут між \(\vect {p}\) і \(\Efield \). Цей момент повертає диполь так, щоб \(\vect {p}\) став паралельним полю.

Енергія жорсткого диполя в електричному полі

Енергія точкового заряду \(q\) у зовнішньому полі дорівнює \(U = q\phi \), де \(\phi \) — потенціал поля в точці, де перебуває заряд \(q\). Диполь — це система з двох зарядів, тому його енергія в зовнішньому полі \(U= q\phi _+ + (-q)\phi _- = q (\phi _+ - \phi _-)\), де \(\phi _\pm \) — потенціал у точках, де розташовані заряди \(\pm q\). Ці точки зміщені одна відносно одної на плече \(\symbfscr {l}\), тож за формулою (2.23)

\begin{equation*} U = q (\phi _+ - \phi _-) = q\, \symbfscr {l}\cdot \vect {\nabla }\phi . \end{equation*}

Оскільки \(-\vect {\nabla }\phi = \Efield \), а \(\vect {p} = q\symbfscr {l}\):

\begin{equation} \label {eq:DipoleEnergy} \tcbhighmath { U = -\vect {p}\cdot \Efield . } \end{equation}

Енергія \(U = -pE\cos \theta \) мінімальна в положенні \(\vect {p} \uparrow \uparrow \Efield \) (положення стійкої рівноваги). У разі відхилення з цього положення виникає момент сил, що повертає диполь до положення рівноваги (рис. 3.7б). Положення \(\vect {p} \uparrow \downarrow \Efield \) теж є положенням рівноваги (\(\vect M = 0\)), але нестійкої: енергія в ньому максимальна, і найменше відхилення призводить до повороту диполя.

(-tikz- diagram)

(а)

(-tikz- diagram)

(б)
Рис. 3.7. Диполь в однорідному електричному полі. Ліворуч (а) — положення стійкої рівноваги з мінімальною енергією. Праворуч (б) — диполь під кутом до поля: момент сил повертає його до положення (а).

Інтерактивна симуляція. Обертання диполя в однорідному полі, момент сил \(\vect M=\vect p\times \Efield \), енергію \(U=-\vect p\cdot \Efield \), а також поведінку диполя в неоднорідному полі можна спостерігати в інтерактивній моделі.

Сила, що діє на диполь у неоднорідному полі

В однорідному полі енергія (3.9) не залежить від положення диполя, і сили немає. У неоднорідному ж полі (рис. 3.8) поля в місцях зарядів \(\pm q\) різні:

\begin{equation*} \vect {F} = (+q)\Efield _+ + (-q)\Efield _- = q(\Efield _+ - \Efield _-). \end{equation*}

(-tikz- diagram)

Рис. 3.8. Диполь у неоднорідному полі

Застосувавши формулу (2.23) до кожної компоненти поля зі зміщенням \(\symbfscr {l}\), маємо \(\Efield _+ - \Efield _- = (\symbfscr {l}\cdot \vect \nabla )\Efield \), і

\begin{equation} \label {eq:EforceOnDipole} \tcbhighmath { \vect {F} = p_x \frac {\partial \Efield }{\partial x} + p_y \frac {\partial \Efield }{\partial y} + p_z \frac {\partial \Efield }{\partial z} = (\vect {p}\cdot \vect {\nabla })\Efield . } \end{equation}

Для жорсткого диполя (\(\vect {p} = \const \)) в електростатичному полі (\(\rot \Efield = 0\)) цю силу можна отримати й з енергії: справджується тотожність \((\vect {p}\cdot \vect {\nabla })\Efield = \vect {\nabla }(\vect {p}\cdot \Efield )\), тому \(\vect {F} = -\vect {\nabla }U\), де \(U\) — енергія диполя (3.9). Диполь, орієнтований уздовж поля (саме таку орієнтацію він набуває під дією моменту \(\vect {M}\)), має \(U = -pE\), і сила \(\vect {F} = p\,\vect {\nabla }E\) втягує його в область сильнішого поля — туди, де його енергія нижча. Диполь, орієнтований проти поля, навпаки, виштовхується з неї. Саме тому дрібні шматочки паперу, поляризовані полем натертого бурштину, притягуються до нього.

Енергія пружного диполя в електричному полі

У пружному диполі (моделі атома чи неполярної молекули) за відсутності поля заряди збігаються, і дипольного моменту немає. Під дією електричного поля заряди зміщуються один відносно одного на таку відстань \(\ell \), що сила з боку поля врівноважується силою пружності \(k\ell = qE \). Звідси знаходимо, що дипольний момент \(p = q\ell \) залежить від прикладеного поля за законом:

\begin{equation*} p = \frac {q^2E}{k} = \alpha E. \end{equation*}

Коефіцієнт \(\alpha \) називається поляризовністю молекули.

На відміну від жорсткого диполя, тут недостатньо врахувати лише енергію пружної деформації — потрібна ще й енергія взаємодії заряду з полем. Повна енергія системи як функція зміщення \(x\) складається з цих двох внесків:

\begin{equation*} U(x) = \frac {kx^2}2 - qxE. \end{equation*}

Мінімізуючи за \(x\) (\(dU/dx = kx - qE = 0\)), знаходимо те саме рівноважне зміщення \(x=\ell =qE/k\), що й з умови рівноваги сил. Підставляючи його назад, одержуємо повну енергію в рівновазі:

\begin{equation*} U = \frac {k\ell ^2}2 - qE\ell = \frac {qE\ell }2 - qE\ell = -\frac {qE\ell }2 = -\frac {pE}2. \end{equation*}

Тут вектор дипольного моменту, індукований зовнішнім полем, паралельний електричному полю \(\vect {p}\uparrow \uparrow \Efield \). Тому останню формулу можна переписати у векторній формі:

\begin{equation} \tcbhighmath { U = -\frac 12\ \vect {p}\cdot \Efield . } \end{equation}

Знак «мінус» тут той самий, що й для жорсткого диполя (вирівнювання вздовж поля знижує енергію), але вдвічі менший за модулем: половину «виграшу» від взаємодії з полем «з’їдає» енергія пружної деформації, необхідної для створення самого диполя.

§ 3.6 Енергія довільної системи зарядів у зовнішньому полі (microscope)

Розглянемо систему зарядів \(\{q_i\}\), локалізовану в деякій обмеженій області простору, яку внесено у зовнішнє електричне поле з потенціалом \(\phi (\vect r)\) і напруженістю \(\Efield (\vect r) = -\vect \nabla \phi (\vect r)\). Слово «зовнішнє» тут ключове: це поле створене іншими зарядами, розташованими поза системою \(\{q_i\}\) — система \(\{q_i\}\) лише перебуває в цьому вже заданому полі, не будучи його джерелом. Знайдемо енергію взаємодії системи \(\{q_i\}\) із цим зовнішнім полем.

Результат \(U=-\vect p\cdot \Efield \), отриманий вище для жорсткого диполя (двох зарядів) у першому порядку за \(\ell \), виявиться першим наближенням загальнішого розкладу, застосовного до довільної системи \(\{q_i\}\) у довільному (не обов’язково однорідному) зовнішньому полі. Енергія системи дорівнює сумі енергій окремих зарядів у цьому полі:

\begin{equation*} U = \sum _i q_i\, \phi (\vect r_i). \end{equation*}

Виберемо початок координат \(O\) десь усередині системи й розкладемо \(\phi (\vect r_i)\) у ряд Тейлора за \(\vect r_i\), аналогічно до того, як це робилося для потенціалу самої системи (пор. (3.6)):

\begin{equation*} \phi (\vect r_i) \approx \phi (0) + \vect r_i\cdot \vect \nabla \phi (0) + \frac 12\, r_{i\alpha }r_{i\beta }\, \frac {\partial ^2\phi }{\partial x_\alpha \partial x_\beta }(0). \end{equation*}

Підсумовуючи із вагами \(q_i\) й використовуючи \(\vect \nabla \phi = -\Efield \):

\begin{equation*} U \approx \phi (0)\underbrace {\sum _i q_i}_{q} - \Efield (0)\cdot \underbrace {\sum _i q_i\vect r_i}_{\vect p} + \frac 12\sum _{\alpha \beta }\left [\sum _i q_i\, r_{i\alpha }r_{i\beta }\right ]\frac {\partial ^2\phi }{\partial x_\alpha \partial x_\beta }(0). \end{equation*}

Останній доданок хочеться виразити через уже введений тензор \(D_{\alpha \beta }\), а не через \(\sum _i q_i r_{i\alpha }r_{i\beta }\) напряму. Оскільки в точці \(O\) немає зарядів, що створюють зовнішнє поле (його потенціал там задовольняє рівняння Лапласа), маємо \(\nabla ^2\phi (0) = \sum _\alpha \dfrac {\partial ^2\phi }{\partial x_\alpha ^2}(0) = 0, \) тобто тензор других похідних \(\partial ^2\phi /\partial x_\alpha \partial x_\beta \) безслідовий — так само як і \(D_{\alpha \beta }\). Це дає змогу показати (додавши й віднявши слідову частину), що

\begin{align*} \frac 12\sum _{\alpha \beta }\left [\sum _i q_i\, r_{i\alpha }r_{i\beta }\right ]\frac {\partial ^2\phi }{\partial x_\alpha \partial x_\beta }(0) &= \frac 16\sum _{\alpha \beta } D_{\alpha \beta }\, \frac {\partial ^2\phi }{\partial x_\alpha \partial x_\beta }(0) \\ &= -\frac 16\sum _{\alpha \beta } D_{\alpha \beta }\, \frac {\partial E_\alpha }{\partial x_\beta }(0), \end{align*} адже доданок, пропорційний \(\delta _{\alpha \beta }\), містить \(\nabla ^2\phi (0) = 0\) і зникає. Остаточно енергія довільної системи зарядів у зовнішньому полі — це ряд за мультипольними моментами системи:

\begin{equation} U = \underbrace {q\,\phi (0)}_{\text {монополь}} \;-\; \underbrace {\vect p\cdot \Efield (0)}_{\text {диполь}} \;-\; \underbrace {\frac 16\sum _{\alpha \beta } D_{\alpha \beta }\, \frac {\partial E_\alpha }{\partial x_\beta }(0)}_{\text {квадруполь}} \;+\;\ldots \end{equation}

Умова \(\nabla ^2\phi (0)=0\) тут не тотожність, а суттєве припущення: вона виконується лише тому, що \(\phi \) — потенціал зовнішнього поля, створеного зарядами поза системою \(\{q_i\}\). Якби \(\phi \) включало власне поле системи, у точці \(O\) були б заряди, \(\nabla ^2\phi (0) = -4\pi \rho (0) \neq 0\), і слідовий доданок не скорочувався б.

Кожен доданок відповідає за взаємодію відповідного мультипольного моменту системи з полем (або його похідними) у точці \(O\): заряд взаємодіє з потенціалом, диполь — із самим полем, квадруполь — з градієнтом поля (неоднорідністю), і так далі. Для диполя \(q=0\). Його квадрупольний момент відносно середини відрізка, що з’єднує заряди, дорівнює нулю, а вищі моменти (октупольний тощо) пропорційні \(q\ell ^3\) і вищим степеням \(\ell \) й зникають у границі точкового диполя (\(\ell \to 0\), \(p = q\ell \) фіксований). Тому для точкового диполя в розкладі залишається лише \(U=-\vect p\cdot \Efield \) — результат, отриманий вище елементарним способом.

Підсумки

Щоб описати взаємодію системи зарядів з полем, недостатньо знати лише її сумарний заряд: при \(q=0\) усе визначає взаємне розташування зарядів. Першою (після заряду) його характеристикою є дипольний момент \(\vect p=\sum _i q_i\vect r_i\) (3.1), який для електронейтральної системи не залежить від вибору початку відліку. Найпростіша система з ненульовим \(\vect p\) — диполь, тобто пара рівних за величиною й протилежних за знаком зарядів, \(\vect p=q\symbfscr {l}\). У границі точкового диполя його поле \(\Efield =\dfrac {3(\vect p\cdot \vect r)\vect r}{r^5}-\dfrac {\vect p}{r^3}\) (3.5) спадає як \(1/r^3\), а потенціал \(\phi =\dfrac {\vect p\cdot \vect r}{r^3}\) (3.4) — як \(1/r^2\), тобто швидше, ніж кулонівські.

Узагальнення цього результату — розклад потенціалу довільної системи зарядів на великих відстанях за мультипольними моментами (3.8): монополь \(q/r\), диполь і квадруполь, який задається симетричним безслідовим тензором \(D_{\alpha \beta }\) (3.7) з п’ятьма незалежними компонентами. Кожен наступний доданок спадає швидше за попередній, тому на далеких відстанях поле визначає перший з ненульових моментів. Так, у молекули \ce{CO2} немає дипольного моменту, і її електростатична взаємодія визначається квадрупольним моментом.

Ті самі моменти визначають і поведінку системи в зовнішньому полі. В однорідному полі на диполь діє нульова сила, але ненульовий момент \(\vect M=\vect p\times \Efield \), що орієнтує його вздовж поля. У неоднорідному полі виникає ще й сила \(\vect F=(\vect p\cdot \vect \nabla )\Efield \) (3.10), що втягує диполь в область сильнішого поля. Енергія жорсткого диполя дорівнює \(U=-\vect p\cdot \Efield \), а пружного, у якого \(\vect p=\alpha \Efield \) (\(\alpha \) — поляризовність), — \(U=-\frac 12\vect p\cdot \Efield \): половину виграшу поглинає енергія деформації. Для довільної системи енергія у зовнішньому полі також є рядом за мультипольними моментами: заряд взаємодіє з потенціалом, диполь — з полем, квадруполь — з градієнтом поля.

Задачі

  • 3.1. Полярні компоненти. Точковий диполь \(\vect p\) напрямлений уздовж осі \(Oz\); \(\theta \) — кут між \(\vect r\) і \(\vect p\). Виходячи з \(\phi = p\cos \theta /r^2\), знайдіть компоненти \(E_r\) і \(E_\theta \) поля диполя. Який вигляд має поле на осі диполя (\(\theta =0\)) і на його серединному перпендикулярі (\(\theta =\pi /2\))? Покажіть, що силові лінії мають вигляд \(r = C\sin ^2\theta \) (рис. 3.3). [відповідь]

  • 3.2. Особливий кут. Під яким кутом \(\theta \) до дипольного моменту \(\vect p\) вектор напруженості поля диполя перпендикулярний до \(\vect p\)? [відповідь]

  • 3.3. Оцінка. Дипольний момент молекули \ce{HCl} приблизно дорівнює \(1\,\text {Д}=10^{-18}\) СГСЕ\(\cdot \)см. Оцініть напруженість поля на осі такого диполя на відстані \(r=1\) нм. (Для переходу до СІ: \(1\) СГСЕ\(_E\approx 3\cdot 10^{4}\) В/м.) [відповідь]

  • 3.4. Плоский квадруполь. У площині \(Oxy\) у вершинах квадрата зі стороною \(a\) розташовано заряди: \(+q\) у точці \((0,0)\), \(-q\) у \((a,0)\), \(+q\) у \((a,a)\), \(-q\) у \((0,a)\). Знайдіть сумарний заряд, дипольний момент і компоненти тензора \(D_{\alpha \beta }\). [відповідь]

  • 3.5. Точність наближення. Для лінійного квадруполя з прикладу (\(+q,\,-2q,\,+q\) на осі \(Oz\) у точках \(z=a,\,0,\,-a\)): (а) знайдіть \(E_z(z)\) на осі в квадрупольному наближенні; (б) обчисліть точне значення потенціалу в точці \(z=5a\) і порівняйте його з \(\phi _{\text {кв}}=2qa^2/z^3\). Яка відносна похибка? [відповідь]

  • 3.6. Коливання диполя. Жорсткий диполь з моментом \(p\) і моментом інерції \(I\) (відносно осі, перпендикулярної до \(\vect p\)) може вільно обертатися в однорідному полі \(\Efield \). Знайдіть період малих коливань біля положення стійкої рівноваги. [відповідь]

  • 3.7. Робота повороту. Яку роботу треба виконати, щоб повернути жорсткий диполь в однорідному полі з положення \(\vect p\uparrow \uparrow \Efield \) у положення \(\vect p\uparrow \downarrow \Efield \)? А в положення \(\vect p\perp \Efield \)? [відповідь]

  • 3.8. Диполь і точковий заряд. Точковий заряд \(Q\) створює поле \(\Efield =Q\vect r/r^3\). На відстані \(r\) від нього розташований жорсткий диполь \(\vect p\), напрямлений уздовж радіуса від заряду. Знайдіть силу, що діє на диполь, і перевірте відповідь за допомогою третього закону Ньютона й поля диполя. [відповідь]

  • 3.9. Взаємодія двох диполів. Два однакових жорстких диполі \(p\) з паралельними моментами розташовані на відстані \(r\) один від одного. Знайдіть енергію їхньої взаємодії, якщо (а) \(\vect r\parallel \vect p\) (на одній прямій); (б) \(\vect r\perp \vect p\) (поруч). Яке розташування вигідніше? [відповідь]

  • 3.10. Поляризовність. Молекулу змодельовано зарядом \(e\) і масою \(m\) на пружині з власною круговою частотою \(\omega _0=10^{16}\ \text {с}^{-1}\). Виразіть поляризовність \(\alpha \) через \(e\), \(m\), \(\omega _0\) та оцініть її в \(\text {см}^3\). [відповідь]

  • 3.11. Квадруполь у неоднорідному полі (microscope). Лінійний квадруполь (\(+q,\,-2q,\,+q\) у точках \(z=a,\,0,\,-a\)) розташовано в зовнішньому полі \(\Efield =g\left (-\dfrac x2,\ -\dfrac y2,\ z\right )\), \(g=\const \). (а) Переконайтеся, що це поле потенціальне й вільне від зарядів, і знайдіть його потенціал, поклавши \(\phi (0)=0\). (б) Знайдіть енергію квадруполя безпосередньо, \(U=\sum _i q_i\phi (\vect r_i)\). (в) Перевірте відповідь за мультипольною формулою з § 3.6. [відповідь]

Контрольні питання

  • 1. Чому для опису системи зарядів недостатньо знати лише сумарний заряд? Запишіть означення дипольного моменту системи зарядів. За якої умови він не залежить від вибору початку відліку?

  • 2. Що таке електричний диполь і плече диполя? Куди напрямлений вектор \(\vect {p} = q\symbfscr {l}\)? Чим відрізняються жорсткий, пружний і точковий диполі?

  • 3. Запишіть потенціал поля точкового диполя. За яким законом він зменшується з відстанню? Чому в його виведенні вважають \(\ell \ll r\) (рис. 3.2)?

  • 4. Виведіть напруженість поля точкового диполя з його потенціалу. Як вона залежить від відстані і чому поле диполя спадає швидше, ніж поле точкового заряду?

  • 5. З яких доданків складається розклад потенціалу довільної системи зарядів на великих відстанях? Який із них є домінуючим при \(q \neq 0\), а коли суттєвим стає внесок диполя чи квадруполя?

  • 6. За яких умов поле системи зарядів на далеких відстанях визначається саме квадрупольним моментом? Запишіть означення тензора квадрупольного моменту \(D_{\alpha \beta }\) і виведіть його з розкладу \(1/|\vect r-\vect r_i|\) до другого порядку.

  • 7. Доведіть, що тензор квадрупольного моменту симетричний і безслідовий. Скільки незалежних компонент він має і скільки — у власній системі координат?

  • 8. Запишіть формулу для потенціалу квадрупольного доданка \(\phi _{\text {кв}}(\vect r)\) через \(D_{\alpha \beta }\). Як він і відповідна напруженість поля спадають з відстанню порівняно з дипольним і монопольним доданками?

  • 9. Чому молекула \ce{CO2} не має дипольного моменту, але має квадрупольний? Обчисліть \(D_{zz}\) для лінійного квадруполя \(+q,-2q,+q\) із відстанню \(a\) між сусідніми зарядами.

  • 10. Чому сила, що діє на диполь в однорідному полі, дорівнює нулю, а момент сил \(\vect {M}\) — ні? Чому \(\vect M\) не залежить від вибору точки \(O\)?

  • 11. Як буде орієнтуватися диполь в однорідному полі? Чому положення \(\vect {p}\uparrow \uparrow \Efield \) є стійким, а \(\vect {p}\uparrow \downarrow \Efield \) — нестійким?

  • 12. Виведіть та поясніть формулу для енергії жорсткого диполя в зовнішньому полі \(U = -\vect {p}\cdot \Efield \). Як залежить енергія від кута між \(\vect {p}\) і \(\Efield \) і в яких положеннях вона мінімальна та максимальна?

  • 13. Що відбувається з диполем у неоднорідному електричному полі? Запишіть формулу для сили \(\vect {F}\). За якої орієнтації диполь втягується в область сильного поля, а за якої — виштовхується?

  • 14. Що таке поляризовність молекули \(\alpha \) і як вона пов’язана з жорсткістю «пружини» \(k\)? Чому енергія пружного диполя \(U = -\tfrac 12\,\vect {p}\cdot \Efield \), а жорсткого — \(U = -\vect {p}\cdot \Efield \)?